91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.12.08 Справа № 16/196.
За позовом Державного підприємства «Лугансьвугілля», м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля», м. Вишгород Київська область в особі філії в м. Луганську
про стягнення 931900грн. збитків та заборону здійснювати певні дії
Суддя Шеліхіна Р.М.
При секретарі судового засідання Маценко О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача -Станіславюк О.Ю., дов. від 24.12.07. №03/5-645,
Від відповідача -Лавренюк І.Л., дов. від 13.12.07. №3325,
Суть спору: заявлена вимога про стягнення збитків в сумі 931900грн., спричинених відключенням електроенергії, та вимога про заборону відповідачеві проводити відключення електроенергії при існуванні заборгованості за перетікання реактивної електроенергії.
Відповідач відзивом від 24.10.08. №5274 та доповненням до відзиву від 08.12.08. №5975 проти позову заперечує і вказує, що дії по обмеженню споживання електроенергії до рівня екологічної броні були здійснені відповідачем у відповідності до умов договору від 23.10.03. №6 та вимог закону і у зв'язку з не оплатою позивачем рахунків по реактивній електроенергії.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, стверджуючи, що 09 вересня 2008 року відповідач відключив електроенергію на об'єктах структурних підрозділів позивача: шахті «Черкаська», шахті «Фащевська», шахті «Вергелівська»у зв'язку з заборгованістю позивача по оплаті перетікання реактивної електроенергії, в результаті чого підприємству позивача спричинені збитки в сумі 931900грн. Також, позивач в позовній заяві вказує, що за споживання активної електроенергії в нього відсутня заборгованість, і мається передоплата (авансовий внесок) в сумі 2 698 671,16грн.
Позов вмотивовано відсутністю права у відповідача відключати постачання електроенергії у разі заборгованості за реактивну електроенергію, оскільки позивач не споживає реактивну електроенергію, а сплачує вартість послуг відповідачеві за компенсацію по перетіканню реактивної електроенергії.
Обґрунтовано позов нормами ст.ст.224,225,226 ГК України, якими встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків особи, яка спричинила збитки своїми діями при неналежному виконанні або не виконанні господарського зобов'язання за договором.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на умови договору від 23.10.03. №6 про постачання електроенергії, укладеного між сторонами по справі, яким встановлено право відповідача відключати або обмежувати постачання електроенергії позивачеві у разі несплати платежів, передбачених договором (додатком «Порядок розрахунків»). Крім того, представник відповідача повідомив суд, що повного відключення електроенергії на шахтах не було, а позивача було обмежено в споживанні електроенергії в межах екологічної броні. Також, відповідач зазначив про заборгованість позивача по оплаті послуг відповідачеві за компенсацію по перетіканню реактивної електроенергії, про що надав акт звірення взаємних розрахунків з вказаним «сальдо»на користь ВАТ «Укренерговугілля»в сумі 5 042 926,33грн.
Заперечення вмотивовані умовами вказаного договору та правилами Закону України «Про електроенергетику», а також Правилами користування електричною енергією.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.
Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Так, сторони зобов'язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.
Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов'язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Але, перед усім позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази понесених позивачем збитків в сумі 931 900грн. в матеріалах справи відсутні.
Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.
Крім того слід зазначити, що ВАТ «Укренерговугілля»має право на повне відключення електроенергії та на обмеження в споживанні електроенергії в межах екологічної броні у разі несплати позивачем платежів, встановлених в «Порядку розрахунків», що є додатком до договору від 23.10.03. №6 про постачання електроенергії. А відтак, порушення господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності в діях відповідача у правовідносинах сторін за вказаним договором та в сфері постачання (споживання електроенергії) не мало місця.
За таких підстав суд дійшов висновку, що позов про стягнення збитків в сумі 931900грн., спричинених відключенням електроенергії, та про заборону відповідачеві проводити відключення електроенергії при існуванні заборгованості за перетікання реактивної електроенергії слід визнати не обґрунтованим, не підтвердженим належними доказами та таким, що не підлягає до задоволення.
Згідно з вимогами ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,35,44-49,82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 09.12.08.
Суддя Р. Шеліхіна