01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.12.2008 № 2/129
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Буравльова С.І.
Попікової О.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кіфік О.М. - юрисконсульт, дов. № 01-07/648 від 15.05.2007;
від відповідача - Бахметов М.І. - голова правління;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2008
у справі № 2/129 (Михайлюк С.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"
до ЗАТ "Остер"
про стягнення 25475,16 грн.
На підставі ст.ст.77,99 ГПК України 25.11.2008 в засіданні суду оголошено перерву до 16.12.2008.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2008 усправі № 2/129 в позовних вимогах відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що виходячи з норм ст.ст. 275, 276 ГК України, Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», суд дійшов висновку, що договір на теплопостачання має викладатися у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками; як вбачається з матеріалів справи, договір на теплопостачання між сторонами не укладався; підставою для здійснення розрахунків за постачання теплової енергії є саме договір, проте, оскільки такий документ між сторонами не складався, у позовних вимогах слід відмовити повністю; крім того, позивачем не надані первинні документи, які б підтверджували споживання відповідачем кількості Гкал, вказаної у рахунках; також відсутні належні докази, які б беззаперечно вказували, що опалювальна площа приміщення відповідача становить 379,2 кв.м. як це зазначено в акті обстеження приміщення ЗАТ «Остер» від 15.12.2006, складеному без участі представника відповідача, адже відповідно до листа Ніжинського МБТІ від 11.09.2003 № 504 площа першого поверху магазину «Дитячий світ», який належить відповідачеві, становить 308,0 кв.м. та згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.11.2005 площа нежитлового приміщення відповідача становить 297,7 кв.м.; відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 по справі № 1-2/2002 незвернення позивача до відповідача з питань досудового врегулювання спору не перешкоджає позивачеві звернутися за захистом своїх прав безпосередньо до суду.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2008 у справі № 2/129 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов позивача до відповідача про стягнення боргу за теплову енергію в розмірі 22 475,16 грн.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник стверджує, що постачання теплової енергії здійснювалось без договору, але підтвердженням факту отримання послуг є часткова оплата за отримані послуги в розмірі 600,00 грн. в січні - березні 2005 р. та 3 000,00 грн. в листопаді 2007 р.
Заявник посилається на те, що за період з 01.01.2005 по 30.04.2007 позивачем надано послуг з теплопостачання на загальну суму 22 475,16 грн., доказом підключення приміщення до тепломережі є акт від 15.12.2006, яким було зафіксовано, що приміщення відповідача опалюється від центральної системи опалення, яка змонтована і функціонує згідно із проектом.
На думку заявника, застосування договору позивачем для останнього є поняттям зі значним ступенем умовності, оскільки таке застосування є справою як виконавця, так і споживача житлово-комунальних послуг. Чинним законодавством договір визначається у якості однієї з підстав виникнення зобов'язань.
Позивач зазначає, що відповідач не подавав заяву про відмову від прийняття послуг, приймав та частково оплатив за теплову енергію, що свідчить про фактичне використання послуг з постачання теплової енергії.
В письмовому пояснені № 01-07/1525 від 25.11.2008 позивач посилається на те, що в трьохповерховій будівлі, в якій перший поверх займає відповідач, за адресою: м. Ніжин, пл. Заньковецької, 8, з 2001 р. встановлено лічильник теплової енергії загальний на всю будівлю, нарахування за послуги з теплопостачання проводяться за показниками лічильника тепла пропорційно до займаної площі кожного споживача, а показники лічильника у вигляді довідки надавав керівник Ніжинської міської централізованої бібліотечної системи Ніжинського управління культури та туризму щомісячно; щорічно позивач та працівники Ніжинської міської бібліотечної системи складали акти про роботу системи опалення, з яких вбачається, що система є спільною для всієї будівлі, функціонує як єдине ціле, відключення першого поверху призвело б до погіршення, а можливо і до обмеженого функціонування системи опалення двох інших поверхів; 26.10.2007 позивач та відповідач уклали договір на постачання теплової енергії, за яким споживач частково проводить розрахунок за опалення.
В письмовому поясненні на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги посилаючись на те, що відповідач не здійснював господарську діяльність у 2005 - 2007 роках, а частина приміщень, яка є власністю відповідача була закрита та не потребувала опалення; відповідач не звертався до позивача з проханням про постачання теплової енергії, договір на теплопостачання не укладав; в січні - березні 2005 р. відповідач сплатив 600,00 грн. за послуги надані у 2004 р., а в листопаді 2007 р. сплатив 3 000,00 грн. в якості попередньої оплати за послуги з теплопостачання на підставі договору № 16 від 26.10.2007 на постачання теплової енергії та гарячої води.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи письмових пояснень сторін, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана позовна заява про стягнення з відповідача 25 475,16 грн. основного боргу та судових витрат.
22.09.2008 позивачем було подане клопотання про зменшення суми позовних вимог до 22 475,16 грн., у зв'язку з проведеною відповідачем в листопаді 2007 р. оплатою в розмірі 3 000,00 грн.
В позовній заяві позивачем зазначено, що за період з 01.01.2005 по 30.04.2007 відповідачу було надано послуг з теплопостачання на загальну суму 25 475,16 грн.
Відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
В ч. 2 ст. 180 ГК України вказано, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Типові договори на теплопостачання, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497 та від 21.07.2005 № 630.
Відповідно до ст.ст. 16, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875) порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства; відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а положення п. 3 ч. 2 ст. 21 та п. 1 ч. 2 ст. 22 цього ж Закону зобов'язують виконавця та виробника послуг підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, виходячи з вимог вищевказаних норм чинного законодавства, послуги з теплопостачання повинні надаватися лише на підставі договорів, укладених між споживачами та постачальниками таких послуг, причому обов'язок щодо підготування проекту договору на теплопостачання на підставі типового договору покладено саме на постачальника цих послуг.
З матеріалів справи не вбачається факту укладення між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії відповідачу за адресою: м. Ніжин, площа м. Заньковецької, 8, на період з 01.01.2005 по 30.04.2007; крім того, як позивачем, так і відповідачем вказується, що такий договір на зазначений період між сторонами не укладався, у зв'язку з чим відповідно до ст. 174 ГК України та ст. 11 ЦК України у відповідача не виникло зобов'язання, а у позивача підстави надавати послуги з теплопостачання та право вимагати здійснення відповідачем оплати таких послуг за період з 01.01.2005 по 30.04.2007 за адресою: м. Ніжин, площа м. Заньковецької, 8.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Позивач, з метою недопущення понесення ним збитків, не був позбавлений права припинити теплопостачання у приміщення відповідача за адресою: м. Ніжин, площа м. Заньковецької, 8, в період з 01.01.2005 по 30.04.2007. На наявність такої можливості у позивача вказує п. 4.1.3 договору № 16 на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води від 26.10.2007.
Отже позовні вимоги позивача не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства України, тому позов задоволенню не підлягає.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги та письмового пояснення позивача, враховуючи викладене та виходячи з наступного.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку подавати відповідачу заяву про відмову від прийняття послуг з постачання теплової енергії за відсутності договору на теплопостачання, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено наявності правових підстав для нарахування відповідачу плати за послуги з теплопостачання за адресою: м. Ніжин, пл. Заньковецької, 8, в період 01.01.2005 по 30.04.2007, в тому числі і за показниками лічильника тепла пропорційно до займаної площі відповідача. Крім того, з матеріалів справи неможливо встановити площу приміщення відповідача, що отоплювалась позивачем, адже в акті обстеження приміщення ЗАТ «Остер» від 15.12.2006, складеному начальником УЖКГ, технічним директором ТОВ «НТМ» та начальником управління культури, без участі представника відповідача, зазначено, що площа складає 379,2 кв.м., в листі Ніжинського міського бюро технічної інвентаризації від 11.09.2003 № 504 вказано, що площа становить 308 кв.м., а у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 8903520 від 10.11.2005 - 297,7 кв.м. Також в матеріалах справи відсутні докази наявності повноважень у керівника Ніжинської міської централізованої бібліотечної системи Ніжинського управління культури та туризму на надання довідок щодо показників лічильника тепла, встановленого на будівлю за адресою: м. Ніжин, пл. Заньковецької, 8.
Як вже було зазначено вище, договором № 16 від 26.10.2007 встановлено право позивача на припинення надання послуг з теплопостачання, тому посилання позивача на неможливість припинення постачання теплової енергії у приміщення відповідача в період з 01.01.2005 по 30.04.2007 є необґрунтованим.
Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Оскільки між такими обставинами, як перерахування відповідачем позивачу певної суми коштів та наявністю підстав надання послуг з теплопостачання, їх розміром та вартістю не існує будь-якої залежності, то факт сплати коштів не має юридичної сили доказу наявності обов'язку відповідача сплатити суму, вказану позивачем.
Твердження заявника про необов'язковість договору суперечить нормам ГК України, ЦК України, Закону № 1875.
Хоча наявність договору і не є єдиною підставою виникнення зобов'язань, позивач матеріалами справи не довів наявність у відповідача інших підстав, передбачених законодавством, для виникнення зобов'язання сплатити суму 22 475,16 грн., як вказано у клопотанні від 22.09.2008 про зменшення суми позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2008у справі № 2/129 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 2/129 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Буравльов С.І.
Попікова О.В.
19.12.08 (відправлено)