04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
05.09.2012 № 5011-74/6136-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Разіної Т.І.
Сотнікова С.В.
при секретарі: Анісімовій М.О.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
перевіривши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
«Еверест Плюс»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.06.2012 р.
у справі № 5011-74/6136-2012 (суддя - Чинчин О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства
«Дарницький завод ЗБК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Еверест Плюс»
про стягнення 6 390,31 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року по справі № 5011 74/6136-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» 4 780,81 грн., а саме: 3 705,91 грн. пені, 731,94 грн. 3% річних, 342,96 грн. інфляційних нарахувань та 1 609,50 грн. судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року по справі № 5011 74/6136-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» було прийнято до провадження в наступному складі колегії: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду.
05.09.2012 року розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з відпусткою суддів Лобаня О.І., Федорчука Р.В. змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Разіна Т.І., Сотніков С.В.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження була вручена 20.08.2012 року та 21.08.2012 року відповідачу та позивачу відповідно.
Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК» (далі - постачальник, позивач, ПАТ «Дарницький завод ЗБК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» (далі - покупець, відповідач, ТОВ «Еверест Плюс») був укладений договір поставки № 9/6-3-5 (далі - Договір).
За умовами Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику вартість поставленого товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року по справі № 5011-41/1850-2012, позов ПАТ «Дарницький завод ЗБК» до ТОВ «Еверест плюс» про стягнення 120 205,17 грн. за договором поставки № 9/6-3-5, а саме: 114 320,64 грн. основного боргу, 4 481,02 грн. пені, 536,21 грн. інфляційних нарахувань та 867,30 грн. трьох відсотків річних, задоволено частково.
Провадження в частині стягнення 15 025,64 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з наданням доказів сплати заборгованості на зазначену суму (платіжне доручення № 4276 від 20.04.2012 року) та стягнуто з ТОВ «Еверест плюс» на користь ПАТ «Дарницький завод ЗБК» основний борг у сумі 99 295 грн. та штрафні санкції: 4 320,20 грн. пені, 836,28 грн. 3 % річних, 434,85 грн. інфляційних нарахувань.
Зазначене рішення, на сьогоднішній день набрало законної сили.
З вказаного рішення вбачається, що штрафні санкції нараховувались до 15.02.2012 року.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року по справі № 5011-41/1850-2012 виконано не було.
В зв'язку з вищевказаним, ПАТ «Дарницький завод ЗБК» звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з ТОВ «Еверест Плюс» 4 780,81 грн., а саме: 3 705,91 грн. пені, 731,94 грн. 3 % річних, 342,96 грн. інфляційних нарахувань, за період з 16.02.2012 року по 05.05.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 15 025,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4276 від 20.04.2012 року (про яке зазначається в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року по справі № 5011-41/1850-2012), то штрафні санкції підлягають нарахуванню з 16.02.2012 року по 19.04.2012 року за боргом у сумі 114 320,64 грн., в період з 20.04.2012 року по 05.05.2012 року за боргом у сумі 99 295 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 705,91 грн. пені за період з 16.02.2012 року по 05.05.2012 року, колегія зазначає наступне.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.7 Договору встановлено, у разі якщо поставка товару відбулася на умовах пункту 4.7 Договору і покупець отримав товар, проте не розрахувався за нього з постачальником у визначені строки, то в цьому випадку покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання.
Колегія суддів, враховуючи вищезазначене, провівши повторний математичний розрахунок, дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 3 705,91 грн. за період з 16.02.2012 року по 05.05.2012 року підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 731,94 грн. 3 % річних, 342,96 грн. інфляційних нарахувань, за період з 16.02.2012 року по 05.05.2012 року., колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Провівши повторний математичний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 731,94 грн. 3 % річних, 342,96 грн. інфляційних нарахувань за період з 16.02.2012 року по 05.05.2012 року підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» 3 705,91 грн. пені, 731,94 грн. 3 % річних, 342,96 грн. інфляційних нарахувань, за період з 16.02.2012 року по 05.05.2012 року.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року по справі № 5011 74/6136-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року по справі № 5011 74/6136-2012 - залишити без змін.
2. Матеріали справи № 5011 74/6136-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Ткаченко Б.О.
Судді Разіна Т.І.
Сотніков С.В.