33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"09" жовтня 2012 р. Справа № 18/5007/57/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. ,
суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Ярема Г.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Cкиданчук І.В. (довіреність №924 від 10.08.2012).
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення господарського суду Житомирської області від 23.07.2012 р. у справі №18/5007/57/12
за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення
м.Коростень Житомирської області
до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»Відкритого
акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні
дороги України»м.Житомир
про стягнення 134 699 грн. 61 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних
втрат та 3% річних,-
Представнику Відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.07.2012р. у справі №18/5007/ 57/12 (суддя Соловей Л.А.) позов Комунального підприємства теплозабезпечення про стягнення з 134 699 грн. 61 коп. заборгованості по розрахунках, пені, втрат від інфляції та 3% річних задо- волено частково. Відповідно до рішення з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі в тексті - Дочірнє підприємство) підлягає стягненню на користь Комунального підприємства теплозабезпечення 117 302 грн. 18 коп. основного боргу, 3 401 грн. 31 коп. пені, 5 215 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 3 539 грн. 97 коп. -3% річних та 2 623 грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 757 грн. 96 коп. пені та 2 763 грн. 89 коп. інфляційних втрат -в задоволенні позову відмовлено, а також припинено провадження у справі в частині стягнення 1 719 грн. 21 коп. основного боргу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.(арк.справи 113-115).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним і підлягає відміні у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Скаржник вважає, що судом не було досліджено питання щодо того, чи є договір на постачання теплової енергії №62 від 20.08.2002р. укладеним.(арк.справи 126-127).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 23.08.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 124).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.10.2012р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Позивач в судове засідання 09.10.2012р. не з'явився, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 131-132). Натомість 09.10.2012р. надіслав електронне повідомлення на адресу апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на інший час в зв'язку із перебуванням у відпустці представника підприємства.
Враховуючи, що ухвалою апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. явка сторін не визнавалась обов'язковою - апеляційний суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, вважаючи, що скаргу може бути розглянуто за наявних у справі матеріалів.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство теплозабезпечення-постачальник та Філія Коростенської дорожньо-експлуатаційної дільниці Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»-споживач 20 серпня 2002р. уклали договір на постачання теплової енергії №62 (надалі в тексті - Договір), за умовами п.1 якого, постачальник зобов'язався постачати теплову енергію в гарячій воді на протязі опалювального періоду та за тарифами, погодженими з місцевими органами виконавчої влади.
Пунктом 23 Договору сторони погодили, що всі розрахунки за Договором проводяться через банківські установи до 20 числа місяця наступного за розрахунковим по платіжних документах, які виписуються постачальником. В разі неможливості споживача розрахуватись за отримані послуги, останній має право за попередньою домовленістю з постачальником ліквідувати заборгованість поставкою продукції, товарів, надання послуг по окремо укладеним договорам, а також провести взаємозалік у порядку встановленому чинним законодавством.
За надані згідно Договору послуги теплопостачання Позивач виставляв Коростенській філії Відповідача рахунки-фактури на проведення оплати, які останньою та Відповідачем оплачувались невчасно і не в повному обсязі.(арк.справи 69-96).
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань, у нього утворилась перед Позивачем заборгованість в сумі 119 021 грн. 39 коп. за надані протягом листопада 2009р. - травня 2012р. послуги теплопостачання.(арк.справи 61-67).
Пропозиція сплатити 119 021 грн. 39 коп. заборгованості по розрахунках, яка вбачається з претензії Позивача №601 від 09.04.2012р. - залишена без відповіді та задоволення, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи.28).
Покликаючись на ст.ст.526, 549-551 ЦК України, з урахуванням заяви від 23.07.2012р., Позивач нарахував 4 159 грн. 27 коп. пені за період з 21.06.2011р. по 21.05.2012р.
Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України, Позивач нарахував 7 978 грн. 98 коп. інфляційних втрат за січень 2010р. - квітень 2012р. та 3 539 грн. 97 коп. -3% річних за період з 21.12. 2009р. по 20.05.2012р.(арк.справи 10-13, 54-55).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач частково погасив за боргованість перед Позивачем, сплативши 1 719 грн. 21 коп., що стверджується банківською випискою від 18.06.2012р. і враховано судом під час ухвалення рішення.(арк.справи 67).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими закоами або договором.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресур-сами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій сторо-ні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (або-нент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого до-говором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно п.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов Договору.
Всупереч вимогам вищевказаних Законів, «Правил надання послуг з централізованого опалення...» та «Правил користування тепловою енергією», а також умов Договору - Відповідач, фактично споживши послуги - розрахунків з Позивачем за надані послуги в повному обсязі не здійснив.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).
Як зазначалось вище, пунктом 23 Договору встановлено, що всі розрахунки проводяться через банківські установи до 20 числа місяця наступного за розрахунковим по платіжних доку-ментах, які виписуються постачальником.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду погоджується з висновком місцевого суду, що внаслідок неналежного виконання умов Договору утворилась заборгованість Дочірнього підприємства перед Комунальним підприємством тепло забезпечення, сума якої на момент ухвалення рішення складала 117 302 грн. 18 коп.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно пункту 26 договору, споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадках: неоплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річні від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши, на підставі ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 534, 549, 550, 552, 625 ЦК України здійснений судом першої інстанції розрахунок, колегія суддів вважає, що пеню нараховано відповідно до вимог ст.230 та п.6 ст.232 ГК України в межах шестимісячного строку по кожному несплаченому платежу за спірний період 21.05.2011р. - 21.05.2012р. Сума нарахованої судом пені 3 401 грн. 31 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі. Також, на підставі ст.625 ЦК України, колегія суддів перевірила обчислення 5 215 грн. 09 коп. втрат від інфляції за листопад 2009р. -квітень 2012р., виключивши періоди, коли в економіці України мала місце дефляція та розрахунок 3 539 грн. 97 коп. -3% річних за період з 21.12.2009р. по 20.05.2012р., дійшовши висновку про обґрунтованість і арифметичну правильність розрахунків сум, вважає їх правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Відтак. висновок суду першої інстанції про відмову за безпідставністю в задоволенні позову в частині стягнення 757 грн. 96 коп. пені та 2 763 грн. 89 коп. інфляційних втрат -колегія суддів вважає правомірним і таким, що відповідає ст.33 ГПК України.
Суд першої інстанції також правомірно дійшов висновку щодо припинення провадження у справі, з підстав п.11 ст.80 ГПК України, в частині стягнення 1 719 грн. 21 коп. основного боргу через відсутність предмету спору, оскільки після порушення провадження у справі Відповідач 18 червня 2012р. перерахував дану суму на рахунок Позивача.(арк.справи 67).
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги зауваження Скаржника, що статус Коростенської дорожньо-експлуатаційної дільниці Дочірнього підприємства як філії підприємства, яка є стороною Договору №62 від 20.08.2002р. свідчить про його неукладеність з огляду на наступне.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, згідно зі ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, прийняття платежу, передача товару другій стороні, виконання послуги та ін.).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Відповідач не заперечує отримання його філією протягом спірного періоду послуг теплопостачання згідно Договору, не оспорює заявлених до стягнення сум, крім того, на виконання умов Договору Дочірнім підприємством були здійснені дії щодо виконання зобов'язань - оплата замість філії Коростенська ДЕД вартості послуг теплопостачання, що стверджується розрахунком та банківською випискою за 17.11.2011р. - чим фактично схвалено Договір.(арк.справи 10, 63).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на рішення господарського суду Житомирської області від 23.07.2012р. у справі №18/5007/57/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №18/5007/57/12 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Савченко Г.І.