"03" жовтня 2012 р. Справа № 18/1115/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О.,
суддя Фоміна В. О. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Синицькій Я.П.
за участю представників сторін:
позивача - Гусаренко І.В. за довіреністю б/н від 01.04.2012 року;
відповідача - Міняйло Г.Ю. за довіреністю №19-04/25 від 04.01.2012 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2862 П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.12р. у справі № 18/1115/12
за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2", м.Полтава,
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава,
про зобов'язання відповідача виключити п. 5.2.8 зі змісту дорговру № 199 від 01.04.12 року,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.08.2012р. (суддя Сірош Д.М.) відмовлено у позові про зобов'язання відповідача виключити п.5.2.8 зі змісту договору №199 від 01.04.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що рішення є незаконним та суперечить чинному законодавству України і не відповідає фактичним обставинам справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, посилається на те, що позивач підписав договір №199 від 01.04.2012р. із застереженням, зокрема, письмове заперечення до п.5.2.8 Договору №199 від 01.04.2012р. було надано відповідачу письмово у вигляді пропозиції -додаткової угоди №1, замість протоколу розбіжностей. Як зазначає апелянт у тексті додаткової угоди міститься заперечення щодо пункту 5.2.8 Договору. Просить скасувати рішення по даній справі та позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №7742). Зокрема посилається на те, що вважає договір №199 від 01.04.2012р. укладеним, підписаним позивачем та відповідачем без протоколу розбіжностей. На думку відповідача, позивач не довів, що останній дотримався вимог ч.4 ст.181 Господарського кодексу України про узгодження розбіжностей, які виникли під час укладення договору. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням двадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 16.03.2012 року з зв'язку з необхідністю удосконалення житлово-комунальної системи м. Полтава КП "ЖЕО №2" визначено балансоутримувачем житлових будинків, споруд і прибудинкових територій, які належать територіальний громаді міста, та знаходились на балансах комунального підприємства "ЖЕО № 4", комунального підприємства "ЖЕО № 5", комунального підприємства "ЖЕО № 8", ГЖЕД № 6, ГЖЕД № 7, ГЖЕД № 11 (а.с. 18).
В ході судового розгляду позивач зазначив, що при узгодженні між сторонами умов договору № 199 від 01.04.2012 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води на об'єкт -гуртожиток, що знаходиться у м. Полтаві по вул. Шведська,12, між сторонами виникли суперечки в частині п. 5.2.8. Договору, зміст якого полягає у наступному: "Споживач визнає заборгованість, що склалася станом на 01.04.2012 року в сумі 5868, 23 грн. та зобов'язується її сплатити" (а.с.9).
Як свідчать матеріали справи наявний у справі Договір № 199 від 01.04.2012 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с.7-а.с10) підписаний без будь-яких застережень з боку КП «ЖЕО №2».
Листом №226/02 від 10.05.2012 року позивач направив ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підписаний ним проект додаткової угоди №1 договору №199 (а.с.11).
Листом від 22.05.2012 р. за № 19-17/4119 (а.с. 13) підприємство повідомило позивача про відхилення пропозиції щодо укладення додаткової угоди № 1 до Договору, оскільки зазначений договір підписаний КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" без застережень та зауважень.
Не погоджуючись зі вказаною відмовою позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виключити п. 5.2.8 зі змісту Договору № 199 від 01.04.2012 р.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Предметом позову КП ЖЕО визначило, як зобов'язання відповідача виключити спірний п. 5.2.8 Договору. До початку розгляду справи по суті в засіданні від сторін заяв чи клопотань, зокрема зміна позовних вимог, заявлено не було.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Разом з тим ч. 3 ст. 20 ГК України визначено, що порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Зокрема, ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також, положенням вказаної частини ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно положенням ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд при вирішенні спору не може застосовувати способи захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК України і статтею 20 ГК України, та не випливають із положень законодавства.
Враховуючи наведене слід дійти висновку, що предмет спору в даній справі не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та інтересів осіб, а заявлена позивачем вимога в майбутньому не може бути виконана шляхом державно-примусової діяльності, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині рішення вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
П.9.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення»визначає, що у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, господарські суди повинні зазначати - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору. Пунктом 9.9. цієї ж Постанови передбачено, що у рішенні про спонукання укласти договір необхідно зазначати - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору.
З огляду на викладене позовні вимоги заявлені відповідачем не містять необхідних умов встановлених діючим судочинством для даного виду правовідносин, що обґрунтовано було встановлено місцевим господарським судом та явилось підставою для відмови в їх задоволенні.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2012 року у справі №18/1115/12 прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2012 року у справі №18/1115/12 залишити без змін.
Повний тест постанови складений 05.10.2012 року.
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Фоміна В. О.
Суддя Хачатрян В.С.