"18" вересня 2012 р. Справа № 62/309-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2784Х/1-28) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.03.2012 р. у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,
про стягнення 32900, 72 грн., -
У листопаді 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення на його користь з ФОП ОСОБА_2 переплаченої орендної плати в сумі 31032,00 грн., 3% річних в сумі 627,44 грн. та інфляційні витрати в сумі 1241,28 грн., мотивуючи позовні вимоги неповерненням відповідачем суми попередньої оплати, здійсненої позивачем на виконання умов договору оренди від 03.09.2009 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2011 р. у справі № 62/309-10 (суддя Суярко Т.Д.), залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 р. (колегія суддів головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І., суддя Пелипенко Н.М.) та Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 р., в задоволенні позову відмовлено.
24.02.2012 р. відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про прийняття додатково рішення у справі щодо вирішення питання про стягнення з позивача витрат на проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2012 р. у справі № 62/309-10 (суддя Суярко Т.Д.) в задоволенні заяви відповідача про прийняття додатково рішення відмовлено.
Відповідач із ухвалою місцевого господарського суду від 13.03.2012 р. не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.03.2012 р. у справі № 62/309-10 та прийняти додаткову постанову у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2, якою стягнути з позивача вартість витрат за проведення судової експертизи, понесених відповідачем.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд безпідставно посилався на те, що відповідач не звертався із заявою до суду про покладення витрат на проведення судової експертизи на відповідача, оскільки, як вважає відповідач, таке звернення не є обов"язком сторони, тоді як розподіл судових витрат, зокрема, витрат на оплату судової експертизи, є обов"язком господарського суду у разі прийняття ним рішення по справі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. апеляційну скаргу повернуто в порядку п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідач вдруге звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2012 р. апеляційну скаргу повернуто в порядку п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку.
Відповідач втретє звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. у справі № 62/309-10 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги та повернуто її заявнику, з посиланням на те, що закон не допускає повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо перша апеляційна скарга була повернута на підставі п. 4. ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 р. ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. у справі № 62/309-10 скасована, справу передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18.09.2012 року на 12:00 год.
Представник відповідача в судове засідання 18.09.2012 року не з"явився, на адресу Харківського апеляційного господарського суду повернулась надіслана відповідачеві копія ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". При цьому, вказана ухвала надсилалась відповідачу за адресою, яку він вказав у своїй апеляційній скарзі.
Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у Інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній, «за закінченням терміну зберігання»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Отже, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце даного судового засідання.
Представник позивача в судове засідання 18.09.2012 року також не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115827832816 про вручення позивачу 05.09.2012 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в ухвалі висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. у справі № 62/309-10 було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, оплату робіт по виконанню судової почеркознавчої експертизи доручено відповідачу.
За результатами проведення експертизи судовим експертом зазначеної експертної установи Гриненко Л.Г. було складено висновок №1558 від 15.04.2011 року.
Як вже зазначалося вище, з врахуванням висновків судової почеркознавчої експертизи, рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2011 р. у справі № 62/309-10 за результатами розгляду даної справи в задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 р.,
Відповідно до частини 7 статті 85 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, про розподіл господарських витрат між сторонами.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у рішенні господарського суду Харківської області від 26.05.2011 р. у справі № 62/309-10 судом не було здійснено перерозподіл судових витрат в частині понесених відповідачем витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про прийняття додатково рішення посилався на те, що: відповідач у клопотанні про призначення судової експертизи не просив суд покласти витрати на проведення цієї експертизи на позивача, а також не надав доказів понесення ним вказаних витрат (квитанцій, платіжних доручень тощо).; підтверджені доказами та заявлені у справі лише позивачем судові витрати розподілені судом у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу, про що зазначено у рішенні та покладені на позивача; проти розподілу судових витрат, здійсненого у рішенні Господарського суду Харківської області від 26.05.2011 р., відповідач не заперечував, рішення суду в цій частині не оскаржував.
Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками, зважаючи на таке.
У пункті 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", при розподілі витрат на проведення судових експертиз господарським судам рекомендується виходити з такого: витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України .
Згідно з частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи супровідного листа Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 18.04.2011 року, згідно з яким на адресу господарського суду Харківської області було направлено висновок почеркознавчої експертизи №1558 від 15.04.2011 року, вартість експертизи 3222,00 грн. сплачена (том. І, а.с. 114).
При цьому, ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. у справі № 62/309-10 оплату експертизи було доручено саме її ініціатору - відповідачу, про що вже зазначалося вище.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові доказами та висновками судових експертів.
Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, слід зазначити, що належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Частиною 1 статті 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, супровідний лист Харківського науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 18.04.2011 року, згідно з яким на адресу господарського суду Харківської області було направлено висновок почеркознавчої експертизи №1558 від 15.04.2011 року, є належним та допустимим письмовим доказом, який свідчить про факт оплати відповідачем вартості судової експертизи.
При цьому, у сукупності із вказаним листом і сам висновок експертизи №1558 від 15.04.2011 року, який свідчить про здійснення експертною установою почеркознавчої експертизи, є письмовим доказом, який підтверджеє її оплату, оскільки згідно із 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методічних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, у разі несплати вартості судової експертизи матеріали справи повертаються органу, який її призначив. Тобто у разі, якщо б відповідач не оплатив вартість судової почеркознавчої експертизи, судовий експерт мав би безумовно повернути матеріали господарської справи до господарського суду Харківської області.
А тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково посилався на ненадання відповідачем доказів понесення ним вказаних витрат саме у вигляді квитанцій, платіжних доручень тощо.
Колегія суддів вважає також хибними і посилання господарського суду першої інстанції на те, що відповідач у клопотанні про призначення судової експертизи не просив суд покласти витрати на проведення цієї експертизи на позивача.
Так, виходячи зі змісту статті 49, частини 7 статті 84 ГПК України розподіл судових витрат є обов"язком господарського суду при прийнятті рішення незалежно від наявності або відсутності відповідної ініціативи сторін і жодною нормою законодавства не передбачено обов"язку подання заяви про покладення витрат зі сплати судового збору на іншу сторону.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, а заява відповідача про прийняття додаткового рішення - задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.03.2012 року у справі № 62/309-10 скасувати.
Заяву відповідача про прийняття додатково рішення задовольнити.
Прийняти у справі №62/309-10 додаткове рішення до рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2011 р. у справі № 62/309-10.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61146, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідент. номер НОМЕР_2) 3222,00 грн. судових витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 20.09.2012 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Пелипенко Н.М.