04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
05.09.2012 № 07/5026/1963/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Разіної Т.І.
Сотнікова С.В.
при секретарі: Анісімовій М.О.
за участю представників:
від прокуратури - Бєрова О.В. - посв. № 23 від 23.01.2012 р.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
від третьої особи - не з'явився.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Тур-Люкс»
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 03.11.2011 р.
у справі № 07/5026/1963/2011 (суддя - Дорошенко М.В.)
за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство»
до Приватного підприємства «Тур-Люкс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача нотаріус Канівського міського нотаріального округу
Лагутінська Є.П.
про визнання недійсним договору, нотаріальних дій та зобов'язання
повернути лісову ділянку
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року по справі № 07/5026/1963/2011 позов задоволено частково. Визнано недійсним укладений між Державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» та Приватним підприємством «Тур-Люкс» договір на право довгостроково тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року. Зобов'язано Приватне підприємство «Тур-Люкс» повернути Державному підприємству «Золотоніське лісове господарство» лісову ділянку площею 0,98 га, розташовану в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту. Стягнуто з Приватного підприємства «Тур-Люкс» судові витрати. Провадження по справі в частині вимог про визнання недійсними нотаріальних дій припинено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду Черкаської області, Приватне підприємство «Тур-Люкс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року по справі № 07/5026/1963/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тур-Люкс» було прийнято до провадження в наступному складі колегії: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року та 01.08.2012 року розгляд справи було відкладено на 05.09.2012 року
05.09.2012 року розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з відпусткою суддів Лобаня О.І., Федорчука Р.В. змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Разіна Т.І., Сотніков С.В.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні 01.08.2012 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року по справі № 07/5026/1963/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник прокуратури в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, ухвали про відкладення розгляду спору від 18.07.2012 року та від 01.08.2012 року надсилались сторонам за адресами вказаними в апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Першим заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації Гаман П.І. видані розпорядження:
- від 22.06.2009 року № 175 «Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок»
- від 24.12.2009 року № 376 «Про внесення змін до розпорядження облдержадміністрації від 22.06.2009 року №175».
Відповідно до розпоряджень Приватному підприємству «Тур-Люкс» (далі - відповідач, ПП «Тур-Люкс») виділено у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку площею 0,98 га, що знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» (далі - позивач, ДП «Золотоніське лісове господарство») в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району за межами населеного пункту для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років та доручено ДП «Золотоніське лісове господарство» укласти договір на довгострокове тимчасове користування цією лісовою ділянкою, забезпечити його нотаріальне посвідчення, реєстрацію в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.
На виконання даних розпоряджень, 28.12.2009 року між ДП «Золотоніське лісове господарство», як постійним лісокористувачем, та ПП «Тур-Люкс», як тимчасовим лісокористувачем, укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами (далі - Договір).
Згідно з Договору, постійний лісокористувач на підставі розпоряджень Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2009 року № 175 і від 24.12.2009 року № 376 виділяє тимчасовому лісокористувачу, а останній приймає в строкове платне користування лісову ділянку загальною площею 0,98 га, розташовану за межами населеного пункту в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області згідно з картосхемою, для використання в культурно-оздоровчих цілях.
28.12.2009 року, приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Є.П. Договір був посвідчений, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3172 і зареєстрований у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства за № 15.
Згідно з п. 6 Договору, його укладено на 49 років.
Прокуратура, як на підставу своїх вимог, посилається, по-перше, на те, що розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації, на підставі яких укладений спірний Договір, були прийняті не уповноваженою на те особою, по-друге, на відсутність у ПП «Тур-Люкс» на час укладання спірного договору спеціального дозволу - лісового квитка для використання корисних властивостей лісу в культурно-оздоровчих цілях.
З п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Щодо посилань прокуратури на незаконність розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації, на підставі якого був укладений спірний Договір на право тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, через прийняття його (розпорядження) не уповноваженою на те особою, колегія зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про державні адміністрації» зазначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про державні адміністрації» перший заступник голови місцевої державної адміністрації виконує функції і повноваження голови лише у разі відсутності останнього.
Згідно з табелем обліку використання робочого часу працівника апарату Черкаської обласної державної адміністрації за червень та грудень 2009 року дні прийняття розпоряджень від 22.06.2009 року № 175 і 24.12.2009р. № 376 обліковуються як робочі дні голови Черкаської обласної державної адміністрації Черевка О.В.
Тобто, 22.06.2009 року та 24.12.2009 року Голова Черкаської обласної державної адміністрації Черевко О.В. не був відсутнім на роботі, тому в силу ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про державні адміністрації», перший заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації Гаман П.І. не мав права видавати розпорядження від 22.06.2009 року № 175 та 24.12.2009 року № 376.
Враховуючи зазначене, колегія дійшла висновку про те, що видані першим заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації Гаманом П.І. розпорядження від 22.06.2009 року № 175 та від 24.12.2009 року № 376 не відповідають вимогам Закону України «Про державні адміністрації».
Щодо відсутності у ПП «Тур-Люкс» на час укладання спірного Договору спеціального дозволу - лісового квитка для використання корисних властивостей лісу в культурно-оздоровчих цілях, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ст. 18 Лісового кодексу України передбачено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. (ч. 2)
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. (ч. 3)
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. (ч. 4)
Статтею 20 Лісового кодексу України передбачено, право тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору, а ст. 21 цього ж Кодексу - право тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування здійснювати використання лісових ресурсів з додержанням вимог спеціального дозволу.
Згідно ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, встановлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.
Пунктами 8 та 9 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, передбачено, що лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що для тимчасового лісокористувача на умовах довгострокового користування отримувати спеціальний дозвіл - лісовий квиток для спеціального використання лісових ресурсів не вимагається.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України в редакції, яка була чинною на день укладення спірного договору, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Колегія встановила, що Договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 27.03.2010 року був укладений на підставі виданих першим заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації Гаманом П.І. розпоряджень від 22.06.2009 року № 175 та 24.12.2009 року № 376, які не відповідають вимогам Закону України «Про державні адміністрації», а це означає що і Договір не відповідає вимогам законодавства, в тому числі вимогам ст. 18 Лісового кодексу України, яка передбачає можливість здійснення довгострокового тимчасового користування лісами державної та комунальної власності на підставі законних рішень відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов прокурора в частині вимог про визнання недійсним спірного договору та зобов'язання повернути лісову ділянку підлягає задоволенню.
Оскільки позов подано в інтересах держави, а саме Державного комітету лісового господарства України в особі ДП «Золотоніське лісове господарство», тому саме останньому в силу ст. 216 Цивільного кодексу України підлягає поверненню спірна лісова ділянка.
Щодо визнання недійсними нотаріальних дій згідно з ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, то ця вимога не підвідомча господарським судам України, тому вимога прокурора про визнання недійсними нотаріальних дій вчинених нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Є.П. щодо нотаріального посвідчення спірного договору не підлягає розгляду в господарських судах України.
Згідно п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року по справі № 07/5026/1963/2011 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тур-Люкс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року по справі № 07/5026/1963/2011 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 07/5026/1963/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Ткаченко Б.О.
Судді Разіна Т.І.
Сотніков С.В.