"22" грудня 2011 р.Справа № 6/79/5022-1382/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
за позовом Тернопільського транспортного прокурора (вул. С. Бандери, 6, м. Тернопіль) в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000)
до відповідача Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000)
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
За участю представників сторін:
Позивача - Яремко П.С.
Відповідача - Горохівський А.М.
Прокурор -Житовецька О.А.
Суть справи:
Тернопільський транспортний прокурор звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Тернопільської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю виробничо - побутового блоку бази комплектації, загальною площею 725,8 м.кв., що знаходиться за адресою вул. Бродівська, 67, м. Тернопіль, перебуває в господарському віданні ДТГО "Львівська залізниця" і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Вимоги позивача мотивовано тим, що клопотання ДТГО "Львівська залізниця" щодо визнання та оформлення права власності на спірний об'єкт, повноважними органами місцевого самоврядування залишено без задоволення.
У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач доводи позивача спростовує, посилаючись на їх безпідставність.
22 грудня 2011 року, в порядку ст. 29 ГПК України, від прокурора надійшла заява про відмову від підтримання позовних вимог.
Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті (ч.5 ст.29 ГПК України).
ДТГО "Львівська залізниця" свої вимоги підтримало повністю.
Судове засідання, призначене вперше на 27 жовтня 2011 року неодноразово відкладалось, востаннє на 22 грудня 2011 року.
Відповідно до вимог ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи було продовжено.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд встановив наступне:
Згідно інвентарної карточки обліку основних засобів №11149, інвентаризаційної справи Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації, та підтверджено усними поясненнями представника позивача, на балансі Тернопільської дистанції колії Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" знаходиться будівля виробничо - побутового блоку бази комплектації, загальною площею 725,8 м.кв., що знаходиться за адресою вул. Бродівська, 67, м. Тернопіль.
Право власності чи користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, у встановленому законом порядку не оформлено, однак, згідно з довідкою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №24151/10-02 від 06 червня 2011 року, земельний податок Тернопільська дистанція колії вносить у повному обсязі.
На запит Тернопільської дистанції колії Львівської залізниці №1431 від 16 травня 2011 року, у листі №73/05-13 від 25 травня 2011 року, державний архів Тернопільської області Тернопільської обласної державної адміністрації повідомив, що у документах архівного фонду Виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих, Управління капітального будівництва виконкому Тернопільської обласної ради, Відділу у справах будівництва та архітектури виконкому Тернопільської обласної ради за 1950,1953,1958-1962, 1967-1968 роки, рішень про відведення земельних ділянок під будівництво та актів відведення в експлуатацію, документів про їх затвердження, у т.ч. щодо спірного об'єкта, немає.
20 квітня та 21 липня 2011 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до міського голови м. Тернополя із листами №№1095 та ПЮ-573 про оформлення права власності на ряд об'єктів нерухомості, у т.ч. і будівлю виробничо - побутового блоку бази комплектації, загальною площею 725,8 м.кв., що знаходиться за адресою вул. Бродівська, 67, м. Тернопіль, перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" ДТГО "Львівська залізниця".
У відповідь на перелічені клопотання, листами №№2587/06 від 24 травня 2011 року, 1992 від 12 серпня 2011 року, заступником міського голови з питань економіки та начальником відділу квартирного обліку та нерухомості, надано роз'яснення щодо порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомості та наведено перелік документів, необхідних для оформлення такого права.
Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" розцінило такі дії орану місцевого самоврядування як порушення його права власності на об'єкт нерухомості та звернулось до суду із позовом про його відновлення.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до змісту ст.22 ГПК України, право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу. Змінити їх заявник може лише до початку розгляду справи по суті, шляхом подання відповідної письмової заяви.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України.
Відповідно до частини 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
За приписами частини 5 ст. 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.
Частиною першою статті 182 ЦК встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 ЦК).
Відсутність у позивача необхідних документів, визначених Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зокрема тих, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об'єкт, введення об'єкта в експлуатацію (закінчення будівництвом та інш.), підтвердив в судовому засіданні 22 грудня 2011 року його уповноважений представник.
У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності на нерухоме майно розміщене на території України, що належить зокрема державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Пункт 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), встановлював, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
В силу приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Разом з тим, як вбачається відзиву Тернопільської міської ради, пояснень її представника, а також листів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, відповідач -Тернопільська міська рада не оспорює, не претендує та не заперечує право власності позивача на спірний об'єкт, а відтак рада не може бути відповідачем у даній справі.
Вищезазначені правові позиції викладені у постановах Верховного суду України №№16/55 від 12 вересня 2011 року, 6/315 від 12 вересня 2011 року, 11/191 від 10 жовтня 2011, 12/41/5022-561/2011 від 25 жовтня 2011 року щодо відмови в задоволенні позовів державних територіально -галузевих об'єднань залізниці про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Судові рішення у перелічених справах переглядались Верховним судом України з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Від-так, згадана судова практика Верховного Суду України, згідно з приписами ст. 111-28 ГПК України підлягає обов'язковому застосуванню всіма судами України.
Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч. 2 ст. 111-28 ГПК України).
Враховуючи усе вище перелічене, в задоволенні позову із наведених в ньому підстав, слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 111-28 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити..
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Дата підписання: 30 грудня 2011 року.
Суддя І.П. Шумський