04 жовтня 2012 року Справа № 04/5026/1268/2012
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Жигадло І.Б. за довіреністю, відповідача - Богославець О.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства теплових мереж Черкаського району, с. Червона Слобода Черкаської області про стягнення 178965,56 грн., -
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж Черкаського району, у якому просить суд стягнути на користь позивача з відповідача: основний борг за поставлений природний газ в сумі 144 941,75 грн., пеню у розмірі 10 874,40 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 8 799,94 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 14 349,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.09.2009 року сторони уклали договір поставки природного газу № 02/09-10-БО, відповідач свої зобов'язання по договору з оплати за поставлений природний газ виконав частково, має борг перед позивачем.
Перед судовим засіданням представник відповідача подав клопотання про зменшення суми пені. Представник відповідача у клопотанні про зменшення суми пені, просив суд відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 8 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафної санкції на 93,07 %, т.т. до 753,60 грн. У даному клопотанні представник відповідача вказав, що, визнаючи заборгованість в розмірі 144941,75 грн., вважає за необхідне заявити клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, а саме пені, оскільки відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є надання послуг з централізованого теплопостачання населенню та бюджетним організаціям та установам, акумулювання коштів на рахунку відповідача здійснюється виключно внаслідок надходження грошових коштів від населення та бюджетних організацій та установ, як оплата за надані послуги з централізованого теплопостачання; вартість послуг відповідача з централізованого опалення затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування та оприлюднюється в офіційних засобах масової інформації, при цьому тарифи на теплопостачання для населення та бюджетних організацій, в період дії Договору, укладеного між сторонами, були затверджені органами місцевого самоврядування Черкаського району ще 18-19.02.2009 року та переглянуті лише 11-12.10.2010 року, внаслідок цього через різницю в тарифах на теплову енергію, що вироблялася та постачалася відповідачем споживачам, у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами місцевого самоврядування, і утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 275512,93 грн.; частину вищевказаної заборгованості було відшкодовано позивачу з державного бюджету, в розмірі 130571,18 грн., відповідно до умов Договору №620/503 від 17.08.2011 року, залишок заборгованості становить 144941,75 грн., даний залишок з бюджету не відшкодовано, а відтак і не відшкодовано відповідачем позивачу; також представник відповідача просить суд врахувати ту обставину, що частка сплати відповідачем позивачу вартості поставленого природного газу за Договором, за вирахуванням компенсованої з бюджету частини заборгованості через різницю в тарифах, становить 93,07 %, тому представник відповідача просить зменшити розмір штрафної санкції на 93,07%, до 753,60 грн.
У судовому засіданні:
- представник позивача повідомила, що акт звірки розрахунків доданий до позовної заяви, сума боргу за газ не змінилась та визнана відповідачем у клопотанні про зменшення суми пені; заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача про зменшення суми пені, вказала, що одна із зазначених відповідачем статтей, на яку він посилається у клопотанні не стосується прострочення грошового зобов'язання, інша стаття вимагає підстави та докази для зменшення пені, щодо підстав, на які посилається представник відповідача у клопотання, то тарифи є загальні для всіх, порядок розрахунків у договорі не поставлений в залежність від надання чи ненадання державної компенсації;
- представник відповідача вказує, що визнає борг за газ, інфляційні, три відсотки річних, однак просить зменшити суму пені згідно клопотання з підстав, викладених у клопотанні; просить суд врахувати ступінь вини самого відповідача щодо прострочення оплатити, а саме частина заборгованості, що утворилась - це різниця у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, які були затверджені органами місцевого самоврядування вряд, однак відповідач укладає договори по тарифах, які були визначені органами місцевого самоврядування; по ступіню виконання зобов'язання з оплати відповідачем, то на 93,07 % відповідач розрахувався за поставлений позивачем газ.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
23 вересня 2009 року сторони уклали договір № 02/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - Договір), за умовами якого позивач (постачальник за договором) зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач ( покупець за договором) зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, визначеному у статті 2 цього Договору (п. 1.1. Договору)
Договір містить, зокрема, такі умови:
- газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (п. 1.3.);
- до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 182,66 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2619,19 грн.; (п. 5.1.);
- сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування територією України встановлюється на рівні граничної ціни та тарифу, затверджених уповноваженим державним органом (п. 5.2.);
- остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.);
- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України (п. 7.1.);
- у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу ( п. 7.2.).
Відповідно до Додаткової угоди від 30 квітня 2010 року до Договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 182,66 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2619,19 грн.. Відповідно до Додаткової угоди від 05 серпня 2010 року до договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.
Позивач на виконання умов Договору у період з жовтня - грудня 2009 року, січня -вересня 2010 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 973 455,48 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів.
Відповідач частково розрахувався за поставлений газ, сума боргу становить 144 941,75 грн. згідно розрахунку та акту звіряння розрахунків позивача та визнається представником відповідача у клопотанні про зменшення суми пені.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.
Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом договору поставки, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін, являється природний газ. При укладенні, виконанні, сторонами Договору враховані, встановлені законодавством, зокрема Законом України "Про нафту і газ", постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" особливості регулювання відносин поставки та розподілу природного газу, про що зазначено у Договорі.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
У п. 6.1. сторони встановили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Строк оплати за газ настав.
В порушення умов Договору та зазначених норм законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати в установлений строк.
Борг за газ в сумі 144 941,75 грн. залишився несплаченим, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем. Суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 144 941,75 грн. боргу за природний газ.
Стосовно інших вимог позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 Договору.
Позивачем нарахована пеня, яка передбачені у п. 7.2. Договору за прострочення оплати за газ.
Пеня нарахована у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, умовою договору та вимогами законодавства. Розрахунок пені є вірним.
Відповідач у клопотанні про зменшення суми пені просив суд зменшити розмір штрафної санкції на 93,07%, до 753,60 грн.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, заслухавши думку представника позивача, вважає клопотання підлягаючим частковому задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 233 ГК України ч. 1 у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно ж до ч. 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
У п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідач у клопотанні про зменшення суми пені вказав на причину виникнення заборгованості: а саме, відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є надання послуг з централізованого теплопостачання населенню та бюджетним організаціям і установам, акумулювання коштів на рахунку відповідача здійснюється від надходження коштів від населення та бюджетних організацій і установ, причиною виникнення боргу є невідповідність фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами місцевого самоврядування, частину виниклої заборгованості з вказаних причин було відшкодовано позивачу з державного бюджету відповідно до умов договору № 620/503 від 17.08.2011 року, залишок в сумі 144941,75 грн. з бюджету не відшкодовано, та становить борг позивачу. Також відповідачем в обґрунтування клопотання зазначено, що частка сплати відповідачем позивачу вартості поставленого природного газу за Договором, укладеного між сторонами, за вирахуванням компенсованої з бюджету частини заборгованості через різницю в тарифах, становить 93,07 %.
Вищевикладене представником відповідача підтверджується, зокрема п. 1.3. Договору, згідно якого газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання; також доданими представником відповідача до клопотання про зменшення суми пені доказами, а саме: рішенням виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради від 19.02.2009 № 29 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Червоно слобідської сільської ради від 29.01.2009 р. № 5 "Про тарифи на послуги на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання", рішенням виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 19.02.2009 № 9 "Про нові тарифи на теплопостачання", рішенням виконавчого комітету Гериномівської сільської ради від 18.02.2009 № 19 "Про скореговані тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання", рішенням виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 12.10.2010 № 76 "Про тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання", рішенням виконавчого комітету Русько-Полянської сільської ради від 11.10.2010 р. № 104 "Про тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання", рішенням виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради від 11.10.2010 № 109 "Про тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання", Договором від 17 серпня 2011 року №620/503 про організацію взаєморозрахунків.
Також частка сплати відповідачем позивачу вартості поставленого природного газу за Договором, за вирахуванням компенсованої з бюджету частини заборгованості через різницю в тарифах, становить 93,07 %, тому суд вважає даний випадок винятковим, враховує ступінь виконання відповідачем зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, поведінку винної сторони (вжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
З огляду на вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України , ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір заявленої до стягнення пені на 5000,00 грн., залишаючи до стягнення пеню в сумі 5874,40 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів річних не встановлений у Договорі.
Позивачем нараховані інфляційні та три проценти річних у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та вимогами законодавства. Розрахунки інфляційних та трьох процентів річних є вірними.
Отже, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 144941,75 грн. основного боргу, 8799,94 грн. інфляційних, 14349,47 грн. три проценти річних та зменшеної судом суми пені в розмірі 5874,40 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім при поданні позову, а саме: в сумі 3580,00 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства теплових мереж Черкаського району, юридична адреса: Черкаська область, с. Червона слобода, вул. Пономаренка, буд. 2, фактична адреса: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 144, ідентифікаційний код 21375394 на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 31301827 - 144941,75 грн. основного боргу, 5874,40 грн. пені, 8799,94 грн. інфляційних, 14349,47 грн. три проценти річних та 3580,00 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Суддя І.І. Гура
Повне рішення складено 09 жовтня 2012 року.