"08" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2586/2012
За позовом Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі
1) Одеської міської ради
2) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області
до відповідача: приватного підприємства "Колумбус"
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку
Суддя Цісельський О.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Доброжан Н.І. -посвідчення № 171 від 21.05.2012р.
від позивача 1: Пікузо В.В. -довіреність від 26.01.2012р.
від позивача 2: не з'явився
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Київського району м. Одеси, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради (надалі -ОМР) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (надалі -ДАБК), в який просить суд зобов'язати приватне підприємство "Колумбус" (надалі -ПП "Колумбус"), звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтованою площею 50 м2, яка розташована по вул. Золотий берег, 37-а в м. Одесі шляхом знесення за власний рахунок одноповерхової нежитлової будівлі, орієнтованою площею 20 м2 та кам'яної стіни з аркою, орієнтованою висотою 2м.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2012р. позовна заява № 3985/2012 прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/2586/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник прокуратури позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити повністю.
Позивач 1 -ОМР позов прокурора підтримує, просить суд його задовольнити в повному обсязі.
Позивач 2 -Інспекція ДАБК, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується корінцями поштових повідомлень, які є у матеріалах справи, а також протоколом судового засідання від 21.09.2012р. поряд з цим, його представник в судове засідання не з'явилися, про поважність неявки суд не повідомив, згідно наданого суду пояснення (вх. № 28183/2012) позов прокурора підтримує, просить суд розглядати справу за відсутністю його представника.
Як зазначено у другому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4. ч. 2 ст. 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Відповідач -ПП "Колумбус", був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, зазначеною прокурором у позові, що підтверджується спеціальним витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.07.2012р. та корінцями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, повернутими до суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає", які є у матеріалах справи, представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про поважність неявки суд не повідомив, письмової позиції щодо позову суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:
23.07.2012р. головним державним інспектором інспекторського відділу № 1 теруправління з контролю за будівництвом об'єктів м. Одеси та ЖБК була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ПП "Колумбус".
За результатами перевірки біло складено акт перевірки, в якому зазначено, що виконання будівельних робіт здійснюється без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
23.07.2012р. стосовно ПП "Колумбус" було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та видано припис № 431 від 23.07.2012р. відповідно до якого до ПП "Колумбус" було висунуто вимогу про: усунення виявлених порушень шляхом знесення або оформлення правовстановлюючих документів в 15-ти денний термін, надання документації щодо керівництва підприємства та його реєстрації в строк до 23.07.2012р.
ПП "Колумбус" на вимогу Інспекції ДАБК листом від 26.07.2012р. повідомило що ним було побудоване приміщення для зберігання інвентарю без дозвільної документації.
31.07.2012р. начальником Інспекції ДАБК в Одеській області була винесена постанова № 125 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої ПП "Колумбус" було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та ПП "Колумбус" було притягнуто до адміністративної відповідальності і на нього було накладено штраф у розмірі 19836 грн.
Відповідно до листа Одеського міського управління земельних ресурсів ОМР № 01-19/1253-04 від 07.08.2012р. правовстановлюючі документи на землекористування земельною ділянкою, що знаходиться у користуванні ПП "Колумбус" за адресою: м. Одеса, вул. Золотий берег, 37та 37а відсутні.
Враховуючи наведене прокурор вважає, що відповідач зайняв та використовує спірну земельну ділянку - самовільно, крім того, всупереч чинному законодавству України, відповідач самочинно збудував одноповерхову будівлю, орієнтованою площею 20 м2 та кам'яну стіну з аркою, орієнтованою висотою 2м.
Самовільне будівництво та самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем на думку прокурора порушує права та інтереси ОМР та Інспекції ДАБК, що й обумовило звернення прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного:
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкт їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до п.3 ст.16 розділу III „Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування" Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Одеси, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до приписів ст. 12 земельного кодексу України зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
Частина 2 ст.83 Земельного кодексу України, передбачає, що в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів відповідних рад.
Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради.
Згідно зі п. 7 ст. 13 Закону України "Про місцеві адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцевих державних адміністрацій врегульовані ст. 21 Закону України "Про місцеві адміністрації", відповідно до якої місцева державна адміністрація: 1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону;
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, підставою для укладання договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця - тобто Овідіопольської РДА.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 17 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Однак, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ОМР жодного рішення щодо надання ПП "Колумбус" під спірними спорудами земельної ділянки в користування на умовах оренди або у власність не приймала.
Стаття 116 Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, користування спірною земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права позивача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Пунктом 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Стаття 212 Земельного кодексу України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівельної діяльності на їх території належить право затвердження місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.
Статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій" також передбачено обов'язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. При цьому в силу приписів ст. 29 вказаного Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Положеннями ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Стаття 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює, що об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів.
Об'єктами містобудування на місцевому рівні є комплекси об'єктів будівництва, об'єднаних спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою в межах населеного пункту, його функціональної зони (сельбищної, промислової, центру, курортної, рекреаційної тощо), планувального, житлового району, мікрорайону (кварталу), приміської зони.
Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Відповідно до ст. 26 зазначеного Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до пунктів 2, 11 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), при цьому, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем дозвільних документів на будівництво одноповерхової нежитлової будівлі, площею 20 м2 та кам'яної стіни з аркою, висотою 2м, а також докази введення зазначеної будівлі в експлуатацію.
Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану..
Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем не надано суду жодного належного та припустимого доказу щодо отримання дозвільних документів на будівництво та оформлення документів на землекористування земельною ділянкою на якій розташовано спірні споруди та будівлі.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов прокурора обґрунтований, законний, підтверджений належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати приватне підприємство "Колумбус" (65045, м. Одеса, вул. пров. Онілової, 14, код ЄДРПОУ 32508696) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтованою площею 50 м2, яка розташована по вул. Золотий берег, 37-а в м. Одесі шляхом знесення за власний рахунок одноповерхової нежитлової будівлі, орієнтованою площею 20 м2 та кам'яної стіни з аркою, орієнтованою висотою 2м.
3. Стягнути з приватного підприємства "Колумбус" (65045, м. Одеса, вул. пров. Онілової, 14, код ЄДРПОУ 32508696) до Державного бюджету України (п/р 31210206783008 в ГУ ДКСУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) витрати по сплаті судового збору в сумі -1073 грн.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Рішення підписане 09.10.2012р.
Суддя Цісельський О.В.