Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" жовтня 2012 р.Справа № 5023/2887/12 вх. № 2887/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.
за участю представників:
позивача - не з'явився
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
3-ої особи - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до : 1. Харківської міської ради, м. Харків
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Харків
про визнання недійсним рішення Харківської міської ради
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківської міської ради, м. Харків про визнання недійсним рішення 8 Сесії 6 скликання Харківської міської ради від 06.07.2011 № 350/11 у частині п. 34 додатку № 1.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/2887/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10 липня 2012 року о 11:30. Також, вищезазначеною заявою залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2012 року клопотання відповідача (вх. № 12367) задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та розгляд справи відкладено на 07 серпня 2012 року об 11:20.
В судовому засіданні 07 серпня 2012 року оголошено перерву до 09 серпня 2012 року, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
09 серпня 2012 року, після перерви розгляд справи було продовжено.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2012 року клопотання позивача (вх. № 119321) задоволено частково, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та розгляд справи відкладено на 25 вересня 2012 р. о 11:20.
25 вересня 2012 року, через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла Заява про збільшення позовних вимог (вх. № 16081). Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП ОСОБА_2 № 4812-В-С від 16.03.2012 року, укладений між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі під № 123; залучити до участі у справі у якості відповідача ФОП ОСОБА_2, як сторону оскаржуваного правочину, та у якості третьої особи - приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3, що посвідчила оскаржуваний правочин.
В судовому засіданні 25 вересня 2012 року було оголошено перерву до 02 жовтня 2012 року до 12год. 00хв.
02 жовтня 2012 року (о 10год. 30хв.), через канцелярію суду, до матеріалів справи від представника позивача - ФОП ОСОБА_1 надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи (вх. № 78).
В призначене судове засідання позивач, перший та другий відповідачі, третя особа не з'явилась, про причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2012 року в задоволенні клопотання (вх. № 78) про колегіальний розгляд справи № 5023/2887/12 позивачу відмовлено.
Розглянувши Заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 16081), враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, суд зазначає наступне: передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Отже, спираючись на наведене, суд вважає, що позивачем фактично подано нову позовну вимогу, та враховуючи приписи Пленуму Вищого господарського суду України, зокрема пункти 3.10, 3.11, 3.12 Постанови №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд відмовляє в задоволенні Заяви позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 16081) і, розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги.
Під час розгляду справи позивач позовні вимоги підтримував в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Перший та другий відповідачі під час розгляду справи, в порушення вимог попередніх ухвал суду належно оформленої правової позиції щодо даної справи та відзив, до матеріалів справи не надали.
Третя особа в наданих під час розгляду справи усних поясненнях проти позову заперечувала, проте письмово оформленого відзиву на позов до матеріалів справи не надала.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив наступне.
Згідно Рішення Харківської міської ради № 997 від 13.06.2001 року ФО-П ОСОБА_1 надано право реконструкції диспетчерського пункту "Південний вокзал". Позивач набув у власність згідно акту державної технічної комісії м. Харкова та Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.06.2004 року № 478 нежитлові приміщення № 1-5, 16-19 в Літ "А-1"загальною площею 148,6 кв.м. будівлі № За по АДРЕСА_1.
Іншу частину реконструйованої нежитлової будівлі, що наразі є предметом спору, на виконання зокрема Листа № 987 від 07.12.2001 ХКП "Міськелектротранс", а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-8, 10-15 загальною площею 38,3 кв.м. нежитлової будівлі Літ "А-1"по АДРЕСА_1, ФО-П ОСОБА_1 передав на баланс Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс".
Рішенням 8 Сесії 6 скликання Харківської міської ради від 06.07.2011 № 350/11 до Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2007-2011 роки, затвердженої рішенням 14 Сесії Харківської міської ради 5 скликання № 15/07 доповнено переліком об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова, що підлягають приватизації шляхом викупу. Згідно п. 34 додатку № 1 до даного Рішення, такий перелік доповнено нежитловими приміщеннями 1-го поверху загальною площею 38,3 кв.м. нежитлової будівлі Літ "А-1"по АДРЕСА_1, тобто приміщеннями, що свого часу реконструював та фактично створив за рахунок власних коштів - ФОП ОСОБА_1
Також, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що об'єкт, рішення щодо приватизації якого шляхом викупу є предметом оскарження був створений позивачем за рахунок власних коштів, позивач є та залишається особою, що отримав право оренди землі під будівництво всього об'єкту нерухомості у тому рахунку спірної його частини, вводив спірний об'єкт в експлуатацію, готовив, замовляв, розробляв всі правовстановлюючі документи на право будівництва об'єкту, здійснював за рахунок власних коштів підведення до систем водопостачання, водовідведення, опалення, електропостачання тощо; є та залишається власником основної частини спірного об'єкту нерухомості.
Позивач вважає що рішення органу місцевого самоврядування у межах оскарження не відповідає вимогам Законодавства, зокрема ст. 356, 362 ЦК України.
На підставі вищезазначеного, позивач просить суд визнати недійсним Рішення 8 Сесії 6 скликання Харківської міської ради від 06.07.2011 року № 350/11, яким до Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2007-2011 року, затвердженої рішенням 14 Сесії Харківської міської ради 5 скликання № 15/07 доповнено переліком об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова, що підлягають приватизації шляхом викупу у частині п. 34 додатку № 1 до вищезазначеного Рішення, яким до такого переліку включено нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 38,3 кв.м. нежитлової будівлі Літ "А" по АДРЕСА_1
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України та ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
У відповідності з ст.ст. 5, 6, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Харківська міська рада, яка діє на території міста Харкова як суб'єкт права власності, від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування й розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території, що закріплено в ч. 1 ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Розглянувши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку Харківська міська рада, винісши спірне рішення, не порушила вимог законодавства, чинного у період прийняття спірного рішення та діяла у спосіб та порядок, що передбачені законодавством.
Натомість позивач, в порушення принципів ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України не довів, яке його суб'єктивне право чи охоронювані інтереси порушені спірним рішенням Харківської міської ради, не довів позивач і своє твердження про те, що спірне рішення Харківської міської ради винесене з порушенням норм закону, у зв'язку з чим у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову.
Твердження позивача про наявність у нього права спільної часткової власності на спірне приміщення спростовується наявними матеріалами справи (арк.с. 24, 26, 113, 120 т.1 ), крім того інші обставини, які на думку позивача є підставою для виникнення у нього переважного права на викуп спірного нерухомого майна, суд вважає необґрунтованими та такими, що базуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства, оскільки чинне законодавство не пов'язує виникнення переважного права с тими обставинами на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним рішення 8 Сесії 6 скликання Харківської міської ради від 06.07.2011 року № 350/11 у частині п. 34 додатку № 1, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 47, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 08.10.2012 р.
Суддя Жиляєв Є.М.