"01" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2095/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Ремарчук В.В. (представник діючий на підставі довіреності);
від відповідача: Бурлак Р.А. (представник діючий на підставі довіреності).
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Буд";
про стягнення 93344,89 грн.
СУТЬ СПОРУ: 16.07.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Буд", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 103344,89 грн., з яких 100000,00 грн. -основна заборгованість, 2544,89 грн. -3% річних, 800,00 грн. -інфляційні втрати та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між ТОВ "Віакон Україна" та ТОВ "Авант Буд" договору строкової поворотної безвідсоткової допомоги №01/ФП-2011 від 14.07.2011р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим, відповідач у встановлений договором строк грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. не повернув, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
Ухвалою господарського суду від 18.07.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2095/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2012 року, за клопотання представника позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду даної справи було продовжено на 15 днів - до 01.10.2012 року.
У судовому засіданні 27.08.2012 року та 10.09.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 10.09.2012р. та 01.10.2012 року, відповідно.
У судовому засіданні 01.10.2012 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО 29837/2012), з огляду на здійснену відповідачем проплату у сумі 10000,00 грн. та, згідно якої, просить суд стягнути з відповідача 90000,00 грн. боргу, 2544,89 грн. -3% річних та 800,00 грн. -інфляційних втрат, а також судові витрати.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2012 року був присутній, між тим, письмового відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, згідно наданих усних пояснень, зазначив, що проти позову заперечує та просить у його задоволені відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.07.2011 року між ТОВ "Віакон Україна" (надалі -сторона-1) та ТОВ "Авант Буд" (надалі -сторона-2) укладено договір строкової поворотної безвідсоткової допомоги №01/ФП-2011 (надалі -договір), згідно умов якого сторона-1 надає строкову поворотну безвідсоткову фінансову допомогу стороні-2 на умовах позики у вигляді грошових коштів у сумі 100000,00 грн., а сторона-2 зобов'язується повернути вищевказану суму грошових коштів в строк, обумовлений сторонами у даному договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору, строкова поворотна безвідсоткова допомога надається стороною-1 стороні-2 без нарахування процентів, згідно до ст. 1046 ЦК України.
На виконання умов вищезазначеного договору, 14.07.2011 року ТОВ "Віакон Україна" перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100000,00 грн., в якості зворотної безпроцентної фінансової допомоги згідно договору №01/ФП-2011 від 14.07.2011р., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку та зазначеного в ній призначення платежу.
Умовами п. 4.1 договору встановлено, що строкова поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається стороною-1 стороні-2 до 15 серпня 2011р.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Водночас ч. 3 ст. 1049 цього кодексу визначено, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як встановлено матеріалами справи, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №01/ФП-2011 від 14.07.2011 року відповідач 10.09.2012р. та 17.09.2012р. здійснив часткове повернення грошових коштів у вигляді зворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за відповідний період та зазначеного в них призначення платежу, інших проплат відповідачем не здійснено.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.
Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк не повернув суму позики у повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 90000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 2544,89 грн. за період прострочення з 16.08.2011р. по 19.06.2012р., в становив, що при здійсненні даного розрахунку позивач допустив арифметичну помилку в частині нарахування 3% річних за період з 16.08.2011р. по 31.12.2011р., а саме встановив їх розмір у сумі 1143,25 грн., тоді як вірно 1134,25 грн. ((100000?138?3)/(365?100) = 1134,25).
Отже, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення з 16.08.2011р. по 19.06.2012р. становить 2535,89 грн.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 800,00 грн., нарахованих за період з 01.09.2011р. по 31.05.2012р. встановив, що при здійсненні даного розрахунку позивач невірно визначив сукупний індекс інфляції, оскільки у травні 2012 року інфляційні процеси у економіці не спостерігались, оскільки індекс інфляції не перевищував 1 та становив -99,7, між тим, позивач у даний період здійснював нарахування інфляційних на суму боргу, а також допустив арифметичну помилку пов'язаною з визначення округленого (приблизного) значення суми інфляційних втрат. Враховуючи вищевикладене, суд зробив власний розрахунок інфляційних та встановив, що розмір зазначеної санкцій перевищує суму заявлену до стягнення позивачем.
При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних у розмірі 800,00 грн.
Отже, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить -800,00 грн.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Віакон Україна" та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 90000,00 грн., 3% річних у розмірі 2535,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 800,00 грн.
З урахуванням того, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Буд" (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 54 А, адреса для листування: 65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівсь, 88/1, оф. 302, ід. код 35640053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна" (03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 Г, код ЄДРПОУ 34422841) 90000/дев'яносто тисяч/грн. заборгованості, 2535/дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять/грн. 89 коп. 3% річних та 800/вісімсот/грн. інфляційних втрат.
3.В решті позову відмовити.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Буд" (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 54 А, адреса для листування: 65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівсь, 88/1, оф. 302, ід. код 35640053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна" (03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 Г, код ЄДРПОУ 34422841) 2065/дві тисячі шістдесят п'ять/грн. 51 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 08.10.2012р.
Суддя Невінгловська Ю.М.