"03" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1753/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейське туристичне страхування";
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА"
За участю третіх особ, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту в особі представництва в Україні; 2.Акціонерний Банк "Південний".
про визнання недійсним договору страхування та стягнення 11 272 166грн.
Головуючий суддя Оборотова О.Ю.
Судді: Никифорчук М.І. Панченко О.Л.
за участю представників сторін:
Від позивача: Мниха В.В. на підставі довіреності від 14.03.2012р.; Костянецький М.В. на підставі довіреності від 04.09.2012р.
Від відповідача: Зубков О.С. на підставі довіреності від 26.07.2011р., Слідзюк В.В. на підставі довіреності від 26.07.2011р.
від третіх осіб Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту в особі представництва в Україні: не з'явився;
2. Акціонерний банк „Південний": Бедний О.І. довіреність від 18.09.202р.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Європейське туристичне страхування" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" про визнання недійсним договору страхування №0521-ІАТА /10 від 03.06.2010р. укладеного між Приватним акціонерним товариством "Європейське туристичне страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейське туристичне страхування" понесених збитків за договором страхування №0521-ІАТА /10 від 03.06.2010р. у розмірі 11 272 166,00грн., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейське туристичне страхування" в порядку регресу виплаченого за договором страхування №0395-ІАТА /10 від 01.02.2010р. страхового відшкодування у розмірі 838 388,32грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2012 року порушено провадження у справі № 5017/1753/2012.
16.07.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити.
23.07.2012р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, зменшуення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" в порядку регресу виплаченого за договором страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. страхового відшкодування у розмірі 838 388,32грн.
01.08.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
02.08.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
03.08.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжнародну Асоціацію Повітряного Транспорту в особі представництва в Україні ( 01033, м. Київ, вул. Микільсько -Ботанічна, буд.17/19, оф. 19) по справі № 5017/1753/2012.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2012 року залучено до участі у справі №5017/1753/2012 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжнародну Асоціацію Повітряного Транспорту в особі представництва в Україні.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 03.08.2012 року №5017/1753/2012, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (оформлено протоколом №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №5017/1753/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Никифорчук М.І., Панченко О.Л.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2012 року прийнято справу №5017/1753/2012 до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Никифорчук М.І, Панченко О.Л.
05.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд в якості забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти в сумі 11 272 166грн.
05.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
05.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка, не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерний банк „Південний".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2012 року залучено до участі у справі № 5017/1753/2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерний Банк "Південний" (65059, м. Одеса, вул Краснова, 6/1).
19.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
19.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
26.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
26.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника третьої особи яка, не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерного банку „Південний" надійшли письмові пояснення.
26.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
26.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд в якості забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти в сумі 11 272 166грн.
У судовому засіданні 23.07.2012р. було оголошено перерву до 01.08.2012р., 01.08.2012р. було оголошено перерву до 03.08.2012р.
У судовому засіданні 03.10.2012р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
01 лютого 2010 року між Закритим акціонерним товариством „Європейське туристичне страхування", правонаступником якого є ПрАТ "Європейське туристичне страхування" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛВОНА" (Страхувальник) було укладено договір №0395-ІАТА/10 добровільного страхування відповідальності суб'єктів, що надають послуги з продажу авіаційних перевезень щодо відшкодування збитків, заподіяними авіаційними перевізникам (страховий сертифікат №395 -додаток 2) на суму (страхова сума) 3 999 500,00 гривень, що станом на 01.02.2010 року дорівнює 500 000 доларів США, на строк з 01.04.10 до 31.03.11р.
03 червня 2010 року між Закритим акціонерним товариством „Європейське туристичне страхування", правонаступником якого є ПрАТ "Європейське туристичне страхування" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛВОНА" (Страхувальник) було укладено договір №0521-ІАТА/10 добровільного страхування відповідальності суб'єктів, що надають послуги з продажу авіаційних перевезень щодо відшкодування збитків, заподіяними авіаційними перевізникам (страховий сертифікат №521- додаток 4) на суму (страхова сума)-5 627 176,00 гривень, що станом на 03.06.2010 року дорівнює 710 000 доларів США, на строк з 01.07.2010 до 31.03.11р.
Вигодонабувачем, відповідно до Договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. визначено Міжнародну Асоціацію Повітряного Транспорту, що діє через своє представництво в Україні (надалі Вигодонабувач або Представництво ІАТА).
Позивач наполягає, що договори страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. укладені на підставі та відповідають умовам Закону України „Про страхування", Повітряного кодексу України, Правилам ІАТА з Продажу Пасажирських Перевезень для Агентів, Правилам добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім відповідальності власників наземного, повітряного, водного транспорту і відповідальності перевізника), затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 19.12.2006 року (надалі -Правила страхування), ліцензії на право здійснення страхової діяльності серії АВ № 299262 від 16.-1.07, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Предметом страхування, відповідно до укладених договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з його обов'язком відшкодувати збитки, заподіяні Міжнародній Асоціації Повітряного Транспорту та/або авіакомпаніям - членам Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту, та/або авіакомпаніям-учасникам Звітно-Розрахункової Системи BSP, внаслідок невиконання Страхувальником своїх грошових зобов'язань, передбаченими правилами ІАТА з продажу Пасажирських перевезень для Агентів та/або агентськими договорами.
Відповідно до п. 2.2.1 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. Страховими випадками, внаслідок яких настає відповідальність Страхувальника за цими договорами і внаслідок яких настає обов'язок Страховика здійснити сплату страхового відшкодування Вигодонабувачу зокрема визначено, невиконання або несвоєчасне виконання Страхувальником грошових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій та компенсаційних платежів, за агентськими договорами.
Відповідно до п. 2.2.3 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р., невиконання або несвоєчасне виконання грошових зобов'язань банками, що обслуговують Страхувальника.
Відповідно до п. 5 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р., визначені права та обов'язки сторін.
Згідно до п.5.1 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. Страховик зобов'язаний: при настанні випадку, що має ознаки страхового, протягом 2-х робочих днів, після надання Страхувальником усіх необхідних документів, прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмови у виплаті; здійснити виплату страхового відшкодування протягом трьох (3) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги від Вигодонабувача тощо.
Згідно п.5.2 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р., Страховик має право: здійснювати заходи з перевірки даних і документів наданих Страхувальником стосовно факту і обставин настання випадку, що має ознаки страхового, розміру заподіяних збитків; робити запити до правоохоронних органів та інших підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про випадок, який має ознаки страхового, а також з'ясовувати причини й обставини його настання вимагати від Страхувальника збільшення страхового платежу у тому випадку, якщо сталося збільшення ризику настання випадку, що має ознаки страхового тощо.
Згідно п.5.3 та п.5.5 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р., Страхувальника зобов'язано: для укладання договору страхування надати заяву, копію сертифіката ІАТА, коротку характеристику агентства, що містить строк акредитації та середньомісячний об'єм продаж агентства; у разі настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, як тільки стане можливо, але не пізніше, ніж у 1-денний термін (за винятком неробочих днів) повідомити Страховика про настання випадку, що має ознаки страхового; вжити всіх можливих заходів щодо запобігання та зменшення збитків завданих внаслідок випадку, що має ознаки страхового; надати всі документи визначені у п.6.2 Договору; надати за вимогою Страховика доступ до документів, які мають, на думку Страховика, істотне значення для визначення обставин, характеру і розміру збитку, інформацію про час, місце, обставини настання випадку, а також іншу документацію та дані щодо страхового випадку ( в п.12.4.5 Правил)
Відповідно до розділу 6 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. передбачений порядок здійснення страхової виплати.
Відповідно до п.6.1 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. страховик відшкодовує збитки заподіяні авіакомпаніям -членам „ІАТА" та/або учасникам „ВSP Україна" протягом трьох (3) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги від Вигодонабувача.
Відповідно до п.6.2 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. передбачено, що рішення про виплату страхового відшкодування приймається Страховиком на підставі письмової заяви Страхувальника про здійснення страхової виплати, документів, що підтверджують розмір заподіяних збитків, інших документів, визначеними правилами та чинним законодавством України, із врахування особливостей страхового випадку, письмової вимоги Вигодонабувача з повідомлення про невиконання Страхувальником своїх зобов'язань із зазначенням загальної суми зхаборгованості.
Відповідно до п.6.8 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. та Правилам страхування передбачені випадки коли страхова виплата не здійснюється, а саме випадок, що має ознаки страхового став наслідком навмисних дій (без дій) Страхувальника або Вигодонабувача (кваліфікація дій встановлюється відповідно до чинного законодавства); страхувальником створювались перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; Страхувальник або Вигодонабувач несвоєчасно повідомив Страховика про настання страхового випадку; Страхувальник або Вигодонабувач надав неправдиві відомості про предмет та умови страхування; інші випадки передбачені Правилами.
01.02.2011 року до Позивача звернувся Вигодонабувач з заявою про настання страхового випадку по Договорам страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. та вимогою сплатити страхове відшкодування в сумі 6 474 471, 32 грн. Підставою звернення стала несплата ТОВ „АЛВОНА" грошових коштів від продажу пасажирських авіаперевезень від імені авіакомпаній -членів БСП Україна за агентським договором, включаючи адміністративні штрафи (компенсація вартості послуг за несвоєчасні розрахунки, 1-й та 2-й випадок) та послугу БСП-лінк. Також, у повідомленні було зазначено, що в зв'язку з невиконанням агентом своїх фінансових зобов'язань до 31.01.11р. згідно офіційних повідомлень Агентського Адміністратора (Акредитаційного центру, Мадрид, Іспанія) від 24 та 28 грудня 2010 року, дію Договору про надання агентських послуг з продажу авіаперевезень припинено з 01.02.2011 року. До вимоги було додані копії повідомлень про дефолт направлені на адресу ТОВ „АЛВОНА".
Згідно змісту повідомлення від 28.12.10р. зазначено, що 24.12.10 року ТОВ „АЛВОНА" було повідомлено що оплата продаж у звітний період з 08 по 15 грудня 2010 року не була отримана Кліринговим банком та вимагалося здійснити негайне проведення розрахунків не пізніше кінця робочого дня 27.12.10 року.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, до ТОВ „АЛВОНА", відповідно до Положень Правил ІАТА про надання Агентських послуг, було застосовано процедуру дефолту по відношенню до всіх акредитованих локацій та кодів і надано строк для погашення виниклої заборгованості строком до 31.01.11р., в іншому випадку агентський договір буде припинено. На підставі п.п.5.1, 6.1 Договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. та наданих документів (рахунки), підтверджуючих суму збитку Вигодонабувача, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування, що підтверджується страховими актами №102011, 102012 та платіжними дорученнями. 09.02.2011 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист з вимогою за №58 надати заяву про настання страхового випадку, пояснення щодо настання страхового випадку та інших документів, передбачених Договорами страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. У відповідь на вищевказаний лист, Відповідач надіслав заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за Договорами страхування №0521-ІАТА/10 від 03.06.10 та №0395-ІАТА/10 від - 01.03.10 на суму 3 508 515,04 грн. та 2 965 956,28 відповідно, датовані 01.02.2011 року. Згідно зі змістом заяв до них було додано документи, а саме копії договорів страхування, копії письмових претензій та рахунків від Вигодонабувача, копія агентського договору з продажу авіаперевезень, копії балансу та фінансового звіту на останню звітну дату з відміткою податкової, виписки із банку про рух коштів і стан рахунків на дату настання страхового випадку (листопад 2010-січень 2011р.), письмові пояснення неплатоспроможності, копія паспорта керівника та бухгалтера Страхувальника. На адресу Позивача 21.02.11року за вх.№351 від Відповідача за внх.№2026 від 09.02.11 року надійшов запит-прохання про надання дублікатів Договорів страхування №0521-ІАТА/10 від 03.06.10 та №0395-ІАТА/10 від - 01.03.10 в зв'язку з їх втратою, та які необхідно надати до Страховика відповідно до п.5.5 положень цих Договорів в разі настання страхового випадку. Страхувальником до заяви про виплату страхового відшкодування було подане пояснення від керівництва ТОВ „АЛВОНА" яким повідомлено, що між останніми та представництвом ІАТА в Україні, на думку ТОВ „АЛВОНА", виникло непорозуміння щодо виконання грошових зобов'язань в серпні 2010 року ( а саме в часі перерахування коштів), в наслідок чого до ТОВ „АЛВОНА" були застосовані суворі штрафні санкції.
19.10.2011 року на адресу Позивача надійшов лист, в якому повідомлялося: „... станом на дату початку дії договору страхування №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010 року, тобто станом на 01.06.2010 року, ТОВ „АЛВОНА" мало заборгованість по розрахункам з авіакомпаніями-членами БСП ІАТА з Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту („ІАТА") за реалізовані послуги в сумі 2 019 795, 86 гривень за період з 24.05.2010 року по 31.05.2010 року".
Позивач просить суд стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" понесені збитки за договором страхування №0521-ІАТА/10 від 03.06.10р. у розмірі 11 272 166грн. та визнати недійсним договір страхування №0521-ІАТА/10 від 03.06.10р. укладений між Закритим акціонерним товариством "Європейське туристичне страхування", правонаступником якого є ПрАТ "Європейське туристичне страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛВОНА".
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
16.07.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що 01 лютого 2010 року між закритим акціонерним товаряством „Європейське туристичне страхування" та товариством з обмеженою відповідальністю „АЛВОНА" було укладено договір № 0395-ІАТА/10 добровільного страхування відповідальності суб'єктів, що надають послуги з продажу авіаційних перевезень щодо відшкодування збитків. заподіяних авіаційним перевізникам. 03 червня 2010 року між закритим акціонерним товариством „Європейське туристичне страхування", та товариством з обмеженою відповідальністю „АЛВОНА" було укладено договір № 0521-ІАТА/10 добровільного страхування відповідальності суб'єктів, що надають послуги з продажу авіаційних перевезень щодо відшкодування збитків, заподіяних авіаційним перевізникам.
У відповідності до пунктів 2.1. договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. предметом страхування, є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані із його обов'язком відшкодувати збитки, заподіяні Міжнародній Асоціації Повітряного Транспорту, та/або авіакомпаніям - членам Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту, та/або авіакомпаніям-учасникам Звітно-Розрахункової Системи ВSР, внаслідок невиконання Страхувальником своїх грошових зобов'язань передбачених Правилами ІАТА з Продажу Пасажирських Перевезень для Агентів та/або агентськими договорами.
Відповідно до пункту 2.1. договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. умови цих Договорів відповідають: Закону України „Про страхування"; Повітряному кодексу України; Правилам ІАТА з Продажу Пасажирських Перевезень для Агентів; Правилам добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім відповідальності власників наземного, повітряного, водного транспорту і відповідальності перевізника), затвердженим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 19.12.2006 року (Правила), ліцензії на право здійснення страхової діяльності серії АВ № 299262 від 16.01.2007р., виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Пунктом 3 договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. страхування встановлено страхові суми, в межах яких Страховик зобов'язувався відшкодовувати збитки, заподіяні авіакомпаніям-членам ІАТА та/або учасникам ВSР Україна за всіма агентськими угодами Страхувальника, та страхові платежі згідно з визначеним страховим тарифом, які мали бути одноразово сплачені Страхувальником.
На виконання умов договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. Страхувальник 10 лютого 2010 року сплатив страхові платежі за вказаними договорами.
Позивач оргаментує позові вимоги про визнання недійсним договору №0521-ІАТА /10 від 03.06.2010р. ст. 230 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Позивач вважає, що введення в оману з боку Відповідача полягало у вчиненні наступних дій: приховування наявності заборгованості Відповідача перед Вигодонабувачем на час укладення договору страхуванння № 0521-ІАТА/10 від 03.06.2010року; неповідомлення Позивача про застосування зі сторони Вигодонабувача до Відповідача за прострочення платежу, під час дії обох Договорів страхування, штрафних санкцій; несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку та про застосування процедури дефолту; порушення істотних умов Договорів страхування тощо. В обгрунтування висновку позивача про приховування Відповідачем від Позивача наявності заборгованості перед Вигодонабувачем на час укладення договору страхуванння № 0521-ІАТА/10 від 03.06.2010 року, Позивач вказує, що під час з'ясування обставин та причин настання страхового випадку він звернувся із запитом до Представництва ІАТА, та 19.10.2011 року на адресу Позивача надійшов лист, у якому повідомлялось, що „..станом на дату початку дії договору страхування № 0521-ІАТА/10 від 03.06.2010 року, тобто станом на 01.06.2010 року, ТОВ „АЛВОНА"... мало заборгованість по розрахункам з авіакомпаніями-членами БСП ІАТА з Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту („ІАТА") за реалізовані послуги в сумі 2 019 795, 86 грн. за період з 24.05.2010року по 31.05.2010року". Відповідно до Договору страхування № 0521-ІАТА/10 від 03.06.2010 року, згідно пункту 4.1. Договору страхування 0521 цей Договір діє з 00 годин 00 хвилин за Київським часом 01 липня 2010 року до 24 годин 00 хвилин за Київським часом 31 березня 2011 року. Таким чином, датою початку дії Договору страхування № 0521-ІАТА/10 від 03.06.2010 року є 01 липня 2010 року, а не 01 червня 2010 року, як зазначено в листі ІАТА від 19 жовтня 2011 року. Щодо листа ІАТА від 19 жовтня 2010 року необхідно зазначити, що в листі йдеться про заборгованість, яка виникла „...за реалізовані послуги ... за період з 24.05.2010 року по 31.05.2010 року". В листі констатується наявність заборгованості за період, який закінчився в день, що передує даті, станом на яку визначається така заборгованість, а саме: період закінчився 31 травня 2010 року, а наявність заборгованості фіксується станом на наступний день, тобто 01 червня 2010 року. З викладеного вбачається необхідність визначити строк перерахування грошових коштів в системі ВSР Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту (ІАТА).
У відповідності до Резолюції 866 „Визначення термінів, які вживаються в Резолюціях Програми Пасажирських Агентств" Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту БСП (Billing and Settlement Plan) - означає метод надання та виписки Стандартних Перевізних Документів та інших звітних форм, а також розрахунків за цими документами між Авіакомпаніями - учасниками ВSР з однієї сторони та Акредитованими Агентами - з іншої, як описано в Правилах Продажу Пасажирських перевезень для Агенств (Passenger Sales Agency Rules) та в Резолюції 850 -Білінгові та Розрахункові Плани, а також в Додатках до неї.
Строки перерахування грошових коштів за Планом ВSР щодо України встановлено в Календарі звітних періодів ВSР на 2010 рік, який є Додатком 1 до „Посібника з ВSР для Агентів, Посібник з ВSР для Агентів. Місцеві Процедури. Глава 14. Україна".
У відповідності до вищевказаного календаря датою Виставлення рахунку Агенту (Billing Date) за звітний період з 24 травня 2010 року по 31 травня 2010 року є 03 червня 2010 року.
Датою Платежу Агента (Agent Remittance Date) за звітний період з 24 травня 2010 року по 31 травня 2010 року згідно Календаря звітних періодів ВSР на 2010 рік є 8 червня 2010 року.
Таким чином, станом на 01 червня 2010 року у Відповідача не могло бути заборгованості за реалізовані послуги, оскільки термін платежу за такі послуги ще не настав.
Згідно частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним є наявність певних обставин (підстав) на момент його вчинення.
Вказане, також, підтверджується положеннями ч. 1 ст. 236 ЦК України згідно якої нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В обґрунтування позовних вимог про визнання правочину недійсним Позивач посилається на невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором страхування.
У відповідності до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Таким чином, обґрунтування Позивачем недійсності правочину обставинами, які виникли під час дії договору та пов'язані з його виконанням, є таким, що суперечить чинному законодавству України.
У відповідності до узагальнення Верховного суду від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (розділ „Труднощі, що виникають у судах при розгляді справ про визнання правочинів недійсними") суди мають розрізняти підстави для визнання правочинів недійсними і підстави для їх розірвання. Визнання правочину недійсним встановлює його недійсність з моменту укладення, що не потребує розірвання, і навпаки - за відсутності підстав для визнання правочину недійсним може порушуватися питання про його розірвання.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України обставини, які мають істотне значення вказані в частині першій статті 229 ЦК України.
Згідно частини 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до узагальнення Верховного суду від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (розділ „Вчинення правочину під впливом обману") варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Таким чином, обман (за його наявності) щодо обставин, пов'язаних з фінансовим становищем контрагента не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, обгрунтування Позивачем вимог щодо недійсності правочину, обставинами, які повязані з фінансовим становищем Відповідача (неповідомлення про наявність заборгованості перед ІАТА, незазначення Відповідачем усіх банківських рахунків при заповненні заяви на укладення договору страхування), є таким, що суперечить чинному законодавству України.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України „Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У відповідності до ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України „Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте
страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування
відповідальності).
Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, стаття 1191 Цивільного кодексу України, на яку посилається Позивач в обґрунтування вимоги про стягнення коштів в порядку регресу за договором страхування, регулює право зворотної вимоги (регресу), яке виникає в межах деліктних правовідносин та не регулює правовідносини, які виникають з договорів взагалі, та договору страхування, зокрема.
01.08.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що Позивач, вказує на неповідомлення або „приховування" з боку Відповідача наявності заборгованості, не наводить жодного доводу та не надає жодного доказу, які б свідчили про наявність у Відповідача обов'язку повідомляти Позивача про наявність заборгованості, яка на думку Позивача виникла у Відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів
інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Таким чином, для виникнення будь-якого обов'язку необхідна наявність певного юридичного факту, який породжує такий обов'язок, зокрема, закріплення такого обов'язку в договорі, іншому правочині, або наявність прямої вказівки на такий обов'язок в акті цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.
Як зазначено відповідачем у письмових поясненнях, позивачем надано до суду копію заяви, яка, за твердженням Позивача, подавалась Відповідачем для укладення Договору страхування № 0521-ІАТА/10 від 03.06.2010 року. Така ж заява подавалася Відповідачем для укладення договору страхування № 0395-ІАТА/20 від 01.02.2010 року. Як вбачається з поданих представником Позивача до суду заяв на укладення договорів страхування № 0395-ІАТА/10 та № 0521-ІАТА/10 встановлена Позивачем форма заяви на укладення договору страхування не передбачає посилання, графи або будь-якої іншої вказівки на те, що Відповідач повинен повідомляти Позивача про наявність або відсутність заборгованості перед ІАТА. Слід зазначити, що, ні заява на укладення договору страхування або анкета клієнта (форму якої також встановлює страховик) ні будь-який інший документ, з яким було ознайомлено Відповідача не містить жодної вказівки на те, що страхувальник зобов'язаний під час укладення Договору страхування вказувати розмір заборгованості перед ІАТА. Таким чином, на момент укладення договору № 0521-ІАТА/10 від 03.06.2010 року у Відповідача не було обов'язку повідомляти Позивача про наявність заборгованості перед ІАТА.
Положеннями пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 16.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно якого правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Згідно положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 16.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивач, не використав належним чином надане йому ч. 1 ст. 18 Закону України "Про страхування" право при укладанні договору страхування запросити у Відповідача баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки ним страхового ризику.
Станом на 03.06.2010 р. (дата укладення Договору) ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) за кредитним договором № В 760/2 2007 від 27.12.2007 р., укладеним між Відповідачем та АБ "Південний", не перевищував розміру, зазначеного у заяві про укладання договору страхування.
Колегія суддів встановила, що всі відомості зазначені в заявах на укладання договорів страхування відповідальності щодо відшкодування збитків заподіяних Міжнародній Асоціації Повітряного Транспорту та анкетах клієнта правдиві. Позивачем в обгрунтування своїх вимог про визнання недійсним договору страхування №0521-ІАТА /10 від 03.06.2010р. укладеного між Приватним акціонерним товариством "Європейське туристичне страхування"та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейське туристичне страхування"понесених збитків за договором страхування №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р. у розмірі 11 272 166,00грн. не надано жодного доказу. Колегія суддів не вбачає факту обману та наявності умислу в діях відповідача при укладанні договорів страхування №0395-ІАТА/10 від 01.02.2010р. та №0521-ІАТА/10 від 03.06.2010р.
19.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що позивачем надано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд в якості забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти в сумі 11 272 166 гривень 00 копійок, які перебувають на кожному з сорока трьох рахунків, перелік яких позивач вказав у зазначеній заяві про забезпечення позову. В обґрунтування підстав для забезпечення позову позивач посилається на обставини, які пов'язані з виникненням страхового випадку. Так, позивач вказує на настання страхового випадку та подальше розслідування позивачем страхового випадку, в процесі якого, як вважає позивач, ним встановлено недобросовісність відповідача як суб'єкта господарських відносин, ухилення відповідача від виконання зобов'язання, його умисні дії, що-призвели до настання страхового випадку, в зв'язку з чим у позивача виникає припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011 року визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
Згідно п. 1 вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Також у даному пункті міститься положення, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення
позову,
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового
-процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом
позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського
суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та
охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
05.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд в якості забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти в сумі 11 272 166грн.
26.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд в якості забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти в сумі 11 272 166грн.
Колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, у зв'язку з його необгрунтованістю, недоцільністю та відсутністю підстав для його задоволення.
05.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
26.09.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Враховуючи заперечення відповідача від 19.09.2012р., третьої особи АБ "Південний" викладених у судовому засіданні 19.09.2012р., пояснення сторін, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити, у зв'язку з його необгрунтованістю та недоцільністю.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, колегія суддів вважає, що у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТУРИСТИЧНЕ СТРАХУВАННЯ" слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 50, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Європейське туристичне страхування" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА", за участю третіх особ, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту в особі представництва в Україні; Акціонерний Банк "Південний" про визнання недійсним договору страхування №0521-ІАТА /10 від 03.06.2010р. укладеного між Приватним акціонерним товариством "ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТУРИСТИЧНЕ СТРАХУВАННЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВОНА" на користь Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТУРИСТИЧНЕ СТРАХУВАННЯ" понесені збитки за договором страхування №0521-ІАТА /10 від 03.06.2010р. у розмірі 11 272 166,00грн. -відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.10.2012р.
Головуючий - Оборотова О.Ю.
Суддя Никифорчук М.І.
Суддя Панченко О.Л.