01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" жовтня 2012 р. Справа № 6/089-12
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TVT" до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та 2. Приватного підприємства "ОРХІДЕЯ-2" про стягнення збитків,
за участю представників:
позивача: Грищенко О.М. (дов. б/н від 01.06.2012р.),
відповідача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
У вересні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "TVT" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі - відповідач 1.) та 2. Приватного підприємства "ОРХІДЕЯ-2" (далі -відповідач 2.) про стягнення збитків.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2012р. порушено провадження у справі № 6/089-12 та призначено її до розгляду на 02.10.2012р.
01.10.2012р. відповідачем 1. подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд слухати справу без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 02.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача 2. в судове засідання 02.10.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відповідачі вважається належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів, так як їх нез'явлення та не подання відзиву відповідачем 2. не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "TVT" (далі - замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (далі - виконавець) було укладено договір на надання адвокатський послуг (правової допомоги) № 01-06/11.
Предметом зазначеного договору є надання виконавцем замовнику правової допомоги щодо аналізу правовідносин між замовником та відповідачем 2., які виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку та на підставі Угоди № 09/05-11 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 23.05.2011р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду Хмельницької області відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.
Відповідно до п. 2.1.1. цього договору виконавець зобов'язаний надавати замовникові комплекс процесуальних -правових послуг, про направлення на стягнення із відповідача 2. існуючого розміру безспірної заборгованості у сумі 205 902,60 грн згідно документів первинного бухгалтерського обліку.
Як вбачається з посилань позивача у його позовній заяві, адресованій до господарського суду Київської області, підписання договору на надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 01-06/11 від 01.06.2011р. між позивачем та адвокатом Грищенко О.М. передували обставини звернення до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ОРХІДЕЯ-2" суми боргу, у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно видаткових накладних та Угоди № 09/05-11 про зміну кредитора у зобов'язанні від 23.05.2011р.
Так, за твердженням позивача, рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011р. у справі № 3/5025/1425/2011, позов ТОВ "ТVТ" задоволено повністю. На виконання цього рішення було видано наказ господарського суду Хмельницької області від 26.09.2011р. у справі № 3/5025/1425/2011 про стягненню із Приватного підприємства "ОРХІДЕЯ-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТVТ" 205 902,60 боргу. 10.10.2011р. наказ господарського суду Хмельницької області від 26.09.2011р. у справі № 3/5025/1425/2011 був пред'явлений до органу Відділу державної виконавчої служби Чемеровецького районного управління юстиції Хмельницької області. У зв'язку із бездіяльністю Відділу державної виконавчої служби Чемеровецького районного управління юстиції Хмельницької області при примусовому виконанні наказу господарського суду Хмельницької області від 26.09.2011р. у справі № 3/5025/1425/2011 за період із 14.10.2011р. по 10.11.2011р., була подана відповідна скарга в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 06.12.2011р. у справі № 3/5025/1425/2011, у зв'язку із не закінченням шестимісячного терміну для виконання наказу суду, підстав для задоволення скарги не знайдено. Впродовж лютого - березня 2012р. позивачем було звернено до різного роду правоохоронних, наглядових та інших державних інстанцій із метою перевірки діяльності виконання наказу суду та притягнення до відповідальності директора Відповідача-2 за умисне невиконання та перешкоджання у виконанні наказу суду. У зв'язку із бездіяльністю Відділу державної виконавчої служби Чемеровецького районного управління юстиції Хмельницької області при примусовому виконанні наказу господарського суду Хмельницької області від 26.09.2011р. у справі № 3/5025/1425/2011 за період із 14.10.2011р. по 09.07.2012р., була подана відповідна скарга в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що на виконання договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 01-06/11 від 01.06.2011р. укладеного між позивачем та адвокатом Грищенко О.М., за період із 01.06.2011р. по 09.07.2012р., адвокатом Грищенко О.М. було надано ТОВ "ТVТ" правову допомогу та виконанні роботи. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи), котрі висвітлюють перелік та обсяг виконаних робіт та наданих послуг:
акт №1 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи) від 10 серпня 2011 року на суму 10 000,00 грн;
акт №2 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи) від 15 вересня 2011 року на суму 5 000,00 грн;
акт №3 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи) від 10 листопада 2011 року на суму 4 000,00 грн;
акт №4 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи) від 06 грудня 2011 року на суму 3 000,00 грн;
акт №5 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи) від 10 березня 2012 року на суму 8 000,00 грн;
акт №6 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової роботи) від 09 липня 2012 року на суму 5 000,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг становить 35 000 (тридцять п'ять . тисяч) гривень 00 копійок.
Зазначену суму коштів (35 000 грн), ТОВ "ТVТ" відповідно до платіжного доручення № 16 від 16.07.2012р. перерахувало на поточний рахунок адвоката Грищенко О.М.
В подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо відшкодування розміру понесених, як вважає позивач його збитків, 26.07.2012р. між ТОВ "ТVТ" (кредитор) та ТОВ "ПК ГРЕЙДСЕРВІСГРУП" (поручитель) було укладено договір поруки № 26-07-2012-4, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством "ОРХІДЕЯ-2" (код ЄДРПОУ 32469406) щодо виконання грошового зобов'язання за спричинені збитки кредитору, котрі останнім понесені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП "ОРХІДЕЯ-2" перед кредитором зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно документів первинного бухгалтерського обліку та Угоди № 09-05-11 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України) від 23.05.2011р., а також у зв'язку із укладанням та виконанням І кредитором договору № 01-06/11 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.06.2011р., передбаченими ст. 2 цього договору -п. 1.1. договору.
У зв'язку з цим позивач у даній справі № 6/089-12 просить стягнути солідарно з відповідачів у якості збитків 35 000 грн з посиланням на положення ст. 22 ЦК України.
Відтак, витрати які позивач поніс з оплати послуг адвоката за договором № 01-06/11 від 01.06.2011р. за виконаний комплекс процесуальних -правових послуг, які були направлення на стягнення із відповідача 2. боргу у сумі 205 902,60 грн при зверненні до господарського суду Хмельницької області та інших дій по виконанню цього рішення, за уявленням позивача, є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказав у позові своє суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Суд звертає увагу на те, що передчасне уявлення позивача про наявність підстав для стягнення заявлених коштів не є підставою для задоволення такого позову в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Оскільки через цю норму реалізується принцип доступності правосуддя, в контексті наведеної норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес підлягає захисту; натомість, вирішуючи спір, суд повинен встановити об'єктивну наявність порушеного чи оспорюваного права (законного інтересу) на час звернення до суду, а також з'ясувати, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить прийняте судом рішення відновлення та захист цього права.
Так, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставою для її захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальні способи захисту цивільного права та інтересу судом передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.
При цьому відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає у позовній заяві як предмет поданого позову (матеріально - правову вимогу) так і підстави позову (обставини, яким позивач їх обґрунтовую).
Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Враховуючи характер та специфіку даного спору суд дійшов висновку, що для правильного його вирішення, суду необхідно встановити правову природу заявлених до стягнення сум, тобто, наявність змісту матеріального права позивача на стягнення з відповідача заявлених коштів у якості збитків.
Разом з цим відповідач 1. проти позову не заперечує, про що він зазначив у своєму відзиві, та визнає позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Згідно з частиною п'ятої статті 78 ГПК господарський суд приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявою відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Так, у відповідності зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, понесені у зв'язку зі знищенням або ушкодженням речі, а також витрати, які особа понесла або повинне понести для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати при звичайних обставинах, якби його право не було порушено (упущена вигода). Для залучення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно заподіяло одержання кредитором збитків і можливо лише у випадку наявності складу цивільного правопорушення: протиправного поводження; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправним поводженням і заподіяними збитками; провини.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, що допустило господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, ушкодженого або знищеного майна, певна відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, оплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів і т.п.), понесені стороною, який були заподіяні збитки внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною: неодержаний прибуток (упущена вигода), на яку сторона, який заподіяні збитки, мата право розраховувати у випадку належного виконання зобов'язання іншою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).
Отже, здійснивши системний аналіз зазначених вище норм права, господарський суд дійшов висновку, що сума витрат понесених на виконання договору про надання послуг адвоката не відноситься до збитків.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл господарських витрат унормовано статтею 49 ГПК України, якою, зокрема, встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат (судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи) мають бути вирішені у порядку статті 88 цього Кодексу, а не в окремому позовному провадженні.
Відтак, витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат, а не до збитків, та мають відшкодовуватися в межах справи № 3/5025/1425/2011 господарського суду Хмельницької області.
Подібна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від17.05.2012р. у справі № 5023/9472/11.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України докази є будь-які фактичні данні, на підстав яких господарський суд у визначеному законі порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, зокрема таким є письмові докази.
Обов'язковим при звернені до суду з певною матеріально -правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем, під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов. Фат доведення має відбуватися в порядку, передбаченому розділом 5 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, вищенаведене вказує про недоведеність порушень прав та інтересів позивача з боку відповідачів.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога позивача є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя А.Ф. Черногуз