ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/9912-2012 02.10.12
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 16 041,49 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін
від позивача: Грабовський О.О. за довіреністю № 68 ЗОВ від 25.06.2012 р.;
від відповідача: Євсєєв М.В. за довіреністю № 90 від 14.08.2012 р.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі -відповідач) про стягнення 16 041,49 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 21.01.2010 р. у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volkswagen", державний номер АА54244АА під керуванням Труша М.А., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВС/3389074, та транспортного засобу "DAF", державний номер АА3275ЕА, який застраховано позивачем за Договором страхування наземного транспорту № 010-07-1259-11 від 05.11.2009 р. Оскільки позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 16 041, 49 грн., та зважаючи на те, що відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва Труша М.А. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою, однак зважаючи на відсутність відповіді відповідача, вирішив у судовому порядку вимагати сплати відповідного відшкодування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9912-2012 та призначено її до розгляду на 11.09.2012 р.
У судовому засіданні 11.09.2012 р. від представників сторін надійшли додаткові документи у справі.
У судовому засіданні 11.09.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 19.09.2012 р.
10.09.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з тих підстав, що в силу приписів ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, проте як позивач звернувся до відповідача лише через два роки після від дати страхового випадку. При цьому, відповідач також звертає увагу на те, що розмір страхового відшкодування згідно зі Звітом № 21/06/10, долученим до матеріалів справи, має складати 9 092, 51 грн., тобто відповідати вартості матеріального збитку з урахуванням зносу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.10.2012 р.
У судовому засіданні 02.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.11.2009 р. між позивачем (страховик) та Чернищук О.М. (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 010-07-1259-11 щодо майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "DAF" модель 95XF, державний номер АА3275ЕА.
Страхова сума відповідно до п. 2.9. Договору складає 324 720, 00 грн.
Згідно з п. 3.1.2. Договору до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортні пригоди зі ставкою франшизи -0, 5 % від страхової суми, зазначеної в п. 2.9.
Строк дії Договору відповідно до п. 4.4. з 19.11.2009 р. по 18.11.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2010.р. приблизно о 7 год. 50 хв. гр. Труш М.А., керуючи автомобілем "Volkswagen", державний номер АА54244АА по проспекту Бажана біля Дніпровської Набережної в м. Києві, не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "DAF", державний номер АА3275ЕА, під керуванням водія Лежньова В.О., що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.3. ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2010 р. у справі № 3-1355/10 Труша М.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення.
Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до Довідки, виданої інспектором ВОДТП ст. лейтенантом міліції Жук В.М. Дарницького ВДАІ автомобіль "DAF", державний номер АА3275ЕА, внаслідок зазначеного ДТП отримав механічні пошкодження: переднього бамперу з права, правої дверки, правої підніжки, правого крила та кріплення правої фари.
Заявою від 25.01.2010 р. страхувальник Чернищук О.М. звернувся до позивача з вимогою виплатити страхове відшкодування з вказівкою про те, що відновлювальний ремонт буде здійснювати СТО "Алмаз", в силу чого кошти просив перерахувати на відповідний рахунок.
До матеріалів справи долучено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу від 17.06.2010 р., складеного ФОП Семенченко П.О. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 8084/08 від 09.12.2008 р.), відповідно до якого значиться, що вартість відновлювального ремонту на дату оцінки складає 23 417, 38 грн., а з урахуванням фізичного зносу -9 092, 51 грн.
Відповідно до Страхового акту № 7971-Т від 26.05.2011 р. позивачем вирішено виплатити страхувальнику 16 041, 49 грн., сума якого розрахована на підставі Квитанції № 192 від 18.05.2011 р., Акта виконаних робіт № А-000143/05/11 від 18.05.2011 р. та рахунку-фактури № СФ/0511-000171 від 10.05.2011 р.
Згідно з Касовим ордером від 01.06.2011 р. позивач видав страхувальнику страхове відшкодування в сумі 16 041, 09 грн.
Відповідно до Полісу № ВС/3389074 цивільно-правова відповідальність Труша М.А. була застрахована відповідачем на період з 28.10.2009 р. по 27.10.2010 р., розмір франшизи -510, 00 грн., ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну -25 500, 00 грн.
Листом від 06.05.2012 р. № 1099 позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 16 041, 49 грн., яка однак задоволена не була, в силу чого він вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 16 041, 49 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи Труша М.А. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт -комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики -це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Матеріалами справи, а саме: Звітом про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу від 17.06.2010 р., складеного ФОП Семенченко П.О. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 8084/08 від 09.12.2008 р.), визначено, що вартість відновлювального ремонту на дату оцінки складає 23 417, 38 грн., а з урахуванням фізичного зносу -9 092, 51 грн.
Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.
Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).
Водночас, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Згідно з Касовим ордером від 01.06.2011 р. позивач видав страхувальнику страхове відшкодування в сумі 16 041, 09 грн.
Судом досліджено зміст Акту виконаних робіт № А-000143/05/11 від 18.05.2011 р., та з'ясовано, що фактична сума ремонту транспортного засобу перевищила суму, визначену у звіті про оцінку, при виконанні робіт та у зв'язку з придбанням наступних деталей: зняття/встановлення бамперу переднього, зняття/встановлення фари правої, заміна облицювання та кронштейну фари правої, зняття/встановлення крила переднього правого, зняття/встановлення сходинки кабіни (розбір підніжки), заміна кронштейна фари правої, зняття/встановлення дзеркала заднього виду правого, ремонт бамперу переднього, підбір кольору фарби, фарбування бамперу переднього, фарбування крила, фарбування облицювання фари, фарбування сходинки, фара права, облицювання фари, кронштейн фари правої, ліхтар правий (поворотний), підніжка кабіни, крило переднє праве, кронштейн підніжки, сходинка, дзеркало заднього виду праве, фарба, лак, витратні матеріали.
На думку суду, наведені в Акті деталі та роботи узгоджуються з отриманими пошкодженнями, а необхідність проведення додаткових робіт, не зазначених у Звіті оцінки, може бути викликана тим, що звіт містить лише можливий, однак не кінцевий їх перелік, оскільки саме в процесі ремонтних робіт при розбиранні агрегатів та вузлів встановлюється остаточний перелік пошкоджень та несправностей.
У свою чергу, відповідач проти вказаного в переліку об'єму робіт не заперечив та належним чином не спростував необхідності їх проведення для відновлення справності та робото здатності пошкодженого автомобіля.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № ВС/3389074 розмір франшизи -510, 00 грн., у зв'язку з чим .з відповідача має бути стягнуто 15 531, 09 грн., проте як в іншій частині позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми боргу в розмірі 15 531, 09 грн.
Посилання відповідача на приписи ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в обґрунтування висновків про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Так, відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, слід зауважити, що позивач не відноситься до осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування в розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки є страховиком, який лише набув право регресної вимоги.
Тому, положення пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі в п. 37.2. йдеться про те, що про рішення про відмову повідомляється саме страхувальник, до якого позивач не відноситься.
Так, Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.
Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Позивач звертався до відповідача з регресними вимогами, однак вони не були задоволені в добровільному порядку.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню в частині стягнення 15 531, 09 грн.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Обсерваторна, будинок 17, ЛІТ. А, код ЄДРПОУ 21626809) 15 531 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 09 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 545 (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.10.2012 р.
Суддя В.С. Ломака