79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.08.12 Справа№ 5015/2560/12
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна», м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Ван Вайк і Моя Логістик», с.Підгайчики Золочівського району Львівської області
про стягнення заборгованості в сумі 1 863,14 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: Пащенко Д.О. -представник за довіреністю № 57 від 03.01.2012р.
Від відповідача: Бориславський А.Р.- представник за довіреністю №б/н від 16.07.2012р.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Ван Вайк і Моя Логістик» про стягнення заборгованості в сумі 1 863,14 грн.
Ухвалою суду від 25.06.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 18.07.2012р.
В судовому засіданні 18.07.2012р. представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали клопотання. В судовому засіданні 18.07.2012р. оголошувалась перерва до 08.08.2012р., а 08.08.2012р. до 20.08.2012р.
В судовому засіданні 20.08.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 530,00 грн. основного боргу, 333,14 грн. штрафних санкцій та судовий збір 1 609,50 грн.
В судове засідання 20.08.2012р. представник відповідача прибув, проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві на позов, просить в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна»відмовити повністю.
В судовому засіданні 20.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна»(страховик за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Е ВАН ВАЙК І МОЯ ЛОГІСТИК»(страхувальник за договором) було підписано договори обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, а саме: договір №01.61-170.494 від 28 грудня 2009р., №02.61-170.494 від 28 грудня 2009р., №03.61-170.494 від 28 грудня 2009р., №04.61-170.494 від 28 грудня 2009р., №05.61-170.494 від 28 грудня 2009р.(надалі договори страхування)
Пунктом 1.3. договорів страхування встановлено термін їх дії -з 05січня 2010р. до 04 січня 2011року.
Пунктом 1.6. договорів страхування передбачено, що страховий платіж 306,00грн. підлягає сплаті на поточний рахунок страховика (позивача у справі) до 05 січня 2010року.
Страховий платіж до зазначеного терміну не був внесений, що стверджується і позивачем у позовній заяві, і відповідачем у відзиві на позовну заяву (є в матеріалах справи).
Пунктом 6.2. договорів страхування встановлено, що їх дія припиняється за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених статтею 28 Закону України «Про страхування».
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»(надалі-Закон) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 5 Закону страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.
Відповідно до п.26 статті 7 Закону одним із видів обов'язкового страхування є страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.
Відповідно до статті 16 Закону та статті 979 Цивільного кодексу України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання уразі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.3 статті 16 Закону договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Порядок і Правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 року №733 (надалі -Правила і Порядок). Додатком 2 до цих Правил та Порядку додається Типовий договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.
Також відповідно до п.9 Правил і Порядку страхувальник має право обирати страховика, з ким він буде укладати договір страхування.
Відповідно до п.10 Порядку і Правил порядок сплати страхового платежу визначається договором страхування.
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) -плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (стаття 10 Закону).
Відповідно до статті 18 Закону, статті 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до договорів страхування сторони встановили строк сплати страхового платежу -до 05 січня 2010 року. Термін дії договорів страхування -з 05 січня 2010 року.
Позивач і відповідач у справі не заперечують того, а навпаки стверджують, що страховий платіж не сплачувався до початку терміну дії договору.
Слід зазначити, що договорами страхування сторони не передбачали окремого порядку внесення страхових платежів, наприклад протягом терміну дії договорів, не передбачали графік внесення страхових платежів. Сторони не визначили будь-який інший момент, ніж момент набрання чинності договорів страхування, що пов'язаний із внесенням першого одноразового страхового платежу і тим самим підтвердили момент набрання ним чинності і факт реальності цього договору.
Таким чином, сторони у договорах страхування не встановили іншого моменту набрання чинності цими договорами, ніж той, що передбачений актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»зазначено, що судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Факт неукладення договорів страхування пов'язується також з тим, що позивачем не було вчинено жодної дії щодо направлення письмової вимоги відповідачу про сплату страхових платежів.
Зокрема, стаття 997 Цивільного кодексу України, п.6.2. договорів страхування з посиланням на статтю 28 Закону містять переліки підстав припинення договору страхування, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.
Однак при реальному характері договору страхування ця норма не може бути застосована, оскільки не можна припинити договір, який ще не укладений.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позивачем у справі не доведено правомірності позовних вимог, не подано належних та допустимих доказів виникнення боргу, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 179 Господарського кодексу України, статтями 15, 640, 979, 983 Цивільного кодексу України, статтями 1, 5, 16, 18 Закону України «Про страхування», статтями 1, 4-3, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.08.2012 року.
Суддя Коссак С.М.