ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-71/10002-2012 03.10.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»
до Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш»
про стягнення заборгованості в розмірі 53 122,73 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Петриченко А.П., довіреність № 29/08 від 29.08.2011 р.
Публічне акціонерне товариство «Київгаз»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш»(далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 53 122,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 14308 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 30.12.2011 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/10002-2012, розгляд справи призначено на 15.08.2012 р.
14.08.2012 р. до господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 24.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10002-2012.
15.08.2012 р. до господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 15.08.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 24.07.2012 р. про порушення провадження у справі
№ 5011-71/10002-2012. Вимоги ухвали від 24.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10002-2012 позивач виконав.
Представник відповідача у судове засідання 15.08.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 24.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10002-2012 відповідач виконав.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 15.08.2012 р. не з'явився, у зв'язку із задоволенням судом клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 20.09.2012 р.
У судове засідання 20.09.2012 р. представник позивача з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 20.09.2012 р. з'явився та надав документ для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.09.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши у судовому засіданні 20.09.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.
У судовому засіданні 20.09.2012 р. судом оголошено перерву до 03.10.2012 р.
У судове засідання 03.10.2012 р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 03.10.2012 р. з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Київгаз»(далі -позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Будшляхмаш»(далі -відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання № 14308 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. (п. 1.1 Договору).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.
Відповідно до п. 2.6. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.
Згідно з п. п. 5.1.1, 5.1.2 Договору постачальник зобов'язаний виконувати умови Договору та забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених Договором.
За умовами Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 4 Договору (п. 5.2.1. Договору).
Відповідно до п. 5.3.3. Договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за послуги, надані позивачем.
20.09.2012 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про доручення оригіналу платіжного доручення № 890 від 14.09.2012 р., яке свідчить про сплату відповідачем суми основного боргу за послуги з газопостачання в розмірі 45 421,06 грн.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі № 5011-71/10002-2012 в частині сплати відповідачем розміру основної заборгованості за послуги з газопостачання в розмірі 45 421,06 грн., підлягає припиненню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У зв'язку з сплатою відповідачем основної заборгованості за послуги з газопостачання в розмірі 45 421,06 грн., який не заперечується позивачем, предмет спору в даній частині відсутній.
Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 4 178,74 грн., 3 % річних в розмірі 343,46 грн. та штраф в розмірі 3 179,47 грн.
Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви до господарського суду міста Києва у відповідача була прострочена заборгованість за надані позивачем послуги з газопостачання, тому нарахування вищезазначених показників є правомірним з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем вчасно не виконувались зобов'язання за Договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти розміру пені, заявленого позивачем, оскільки, на його думку, при нарахуванні пені позивачем було порушено норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Суд погоджується з даною позицією відповідача з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем нараховано пеню, розмір якої перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вищенаведене, судом здійснено перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порядком, передбаченим чинним законодавством України та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 712,60 грн.
Також відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти одночасного стягнення з нього на користь позивача пені та штрафу.
Суд не погоджується з даною позицією відповідача з огляду на наступне.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.
Судом здійснено перерахунок розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача та встановлено, що позивачем вірно визначений розмір штрафу.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто штраф в розмірі 3 179,47 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 343,46 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 178,74 грн., 3% річних в розмірі 343,46 грн. та штрафу в розмірі 3 179,47 грн. підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Припинити провадження у справі № 5011-71/10002-2012 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш»заборгованості за поставлений газ в розмірі 45 421 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 06 коп.
2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерне товариства «Будшляхмаш»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, ідентифікаційний код: 14310164) на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, ідентифікаційний код: 03346331) 3 % річних в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 46 коп., пеню в розмірі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 60 коп., штраф в розмірі 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 12 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 08.10.2012 р.
Суддя О.В. Нечай