08.10.2012Справа №5002-16/2746-2012
За заявою Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим, смт. Роздольне
до боржника Фізичної особи - підприємця Власенко Наталії Леонідівни, Роздольненський район, с. Руч'ї, ідентифікаційний номер 2397012385
про банкрутство
Суддя М.О.Білоус
Представники:
Від кредитора - не з'явився.
Від боржника - не з'явився.
Від Відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим - не з'явився.
Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим, смт. Роздольне звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення справи про банкрутство відносно боржника Фізичної особи - підприємця Власенко Наталії Леонідівни, Роздольненський район, с. Руч'ї в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Свої вимоги заявник мотивує тим, що боржник - Фізична особа - підприємець Власенко Наталія Леонідівна, зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не сплатила у встановлений законом строк страховий внесок, у зв'язку з чим у відношенні неї була застосована фінансова санкція в сумі 142,34 грн. та нарахована пеня у розмірі 322,15 грн., всього - 453,90 грн. Крім того, боржник відсутній за своїм місцезнаходженням та останню податкову звітність, за даними Роздольненського відділення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС, подав 07.04.2011.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2012 порушено провадження у даній справі.
25.09.2012 в судовому засіданні було встановлено, що грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим складаються лише зі штрафних санкцій, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на пізніший строк для уточнення вимог кредитора.
Ініціюючий кредитор у судове засідання не з'явився, затребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Боржник - Фізична особа-підприємець Власенко Наталія Леонідівна не забезпечив явку свого представника до судового засідання 08.10.2012, ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2012 та від 23.08.2012, спрямовані за адресою державної реєстрації боржника, повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 26-29, 33-35).
В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а вразі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (розділ 3 п. 3.9.1).
Таким чином Фізична особа - підприємець Власенко Наталія Леонідівна була повідомлена належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась.
Письмовий відзив на заяву про порушення справи про банкрутство в установлений строк боржник не надав.
27.09.2012 до суду від Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим надійшов лист, в якому управління не заперечує проти призначення ліквідатором Фізичної особи - підприємця Власенко Наталії Леонідівни арбітражного керуючого Кириліна М.В. Крім того, арбітражним керуючим Кириліним М.В. було подано відповідну заяву про участь у даній справі.
Враховуючи, що матеріали справи містять всі необхідні докази для розгляду справи по суті, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд
Власенко Наталя Леонідівна зареєстрована 19.10.2007 Роздольненською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим в якості фізичної особи - підприємця, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 17), а також знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим як платник єдиного внеску (а.с. 8).
Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор обґрунтовує тим, що боржник має заборгованість з фінансових санкцій перед пенсійним фондом у сумі 453,90 грн. та не надає звітність у встановлені законом строки.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитором заявлені грошові вимоги до боржника у сумі 453,90 грн., які виникли на підставі рішення № 123 від 25.08.2011 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до боржника була застосована фінансова санкція у розмірі 138,26 грн. та нарахована пеня в сумі 315,64 грн. за період з 22.11.2010 по 22.08.2011, а також 2% з кожної суми у розмірі 10,59 грн., а всього - 464,49 грн. (а.с. 9).
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 у справі № 2а-13693/11/0170/20 було стягнуто з Фізичної особи - підприємця Власенко Наталії Леонідівни на користь Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим заборгованість зі сплати фінансових санкцій у розмірі 464,49 грн. (а.с. 37-38).
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства у зв'язку з наступним.
Так, стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Згідно з частиною 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Відтак, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з ненаданням боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.
При цьому, суд зазначає, що зазначеною спеціальною нормою права законодавець виключив мінімальний розмір грошових вимог боржника та трьохмісячний строк невиконання грошових зобов'язань, які регламентовані частино 3 статті 6 Закону. Разом з тим, вимоги щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою відповідно до приписів статей 1, 6 Закону не виключено як особливість провадження за статтею 52 Закону.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № Б-24/68 від 18.05.2010.
Дослідивши правову природу заявлених грошових вимог, суд встановив, що вони не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).
Виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів регулювався Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181) (у редакції на момент прийняття рішень про застосування фінансових санкцій), який, відповідно до частини 1 преамбули Закону, є спеціальним законом з питань оподаткування, і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону № 2181, під штрафною санкцією (штрафом) визнається плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.
Податковий кодекс України дає поняття штрафної санкції, згідно з яким це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.265 ст.14)
Проте, заявлені кредитором грошові вимоги складаються лише із штрафних санкцій (рішення № 123 від 25.08.2011).
Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, раніше діючий та нині діючий законодавчі акти до категорії податків і зборів не відносить, і тому суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора - органу державної податкової служби - під час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
У той же час, ініціюючим кредитором не підтверджено належними доказами безспірність своїх грошових вимог.
Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.
Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.
Вимоги кредиторів до боржника за приписами частини 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.
Проте, доказів неможливості стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 453,90 грн., які були застосовані до боржника - Фізичної особи - підприємця Власенко Наталії Леонідівни, на підставі рішення № 123 від 25.08.2011 суду не представлено.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.
Проте, ненадання звітності тривалий час без наявності узгоджених грошових вимог до боржника не може бути однією підставою для визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом та введення подальшої процедури банкрутства, а може бути підставою для припинення підприємницької діяльності не пов'язаної з її банкрутством.
В матеріалах справи є постанова ВДВС Роздольненського РУЮ від 17.11.2011 про повернення виконавчого документа стягувачу - виконавчого листа Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим № 2а-2547/11/0170 від 26.09.2011 на суму 1 800,34 грн. (а.с. 18). Проте, згідно пояснень кредитора (а.с. 36) вказаний документ був помилково направлений на адресу господарського суду. При цьому немає також посилання кредитора на цю суму і в розрахунку грошових вимог до боржника, а відтак судом були розглянуті тільки заявлені кредиторські вимоги в сумі 453,90 грн.
Враховуючи те, що визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення законодавства щодо обов'язкової сплати платежів, такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні підстави для порушення справи про банкрутство боржника.
Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 07.10.2009 у справі № 04-05/27-25-8б.
При прийнятті вказаного рішення суд також керувався листом Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 за № 5038-3439.
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.
Згідно зі статтею 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.
Слід зазначити, що стаття 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про судову практику в правах про банкрутство» від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та припинення у зв'язку із цим провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 34, пунктом 1-1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі № 5002-16/2746-2012 про визнання банкрутом Фізичної особи - підприємця Власенко Наталії Леонідівни, Роздольненський район, с. Руч'ї, ідентифікаційний номер 2397012385 припинити.
Суддя М.О. Білоус