"02" жовтня 2012 р. Справа № 1/109-10-4158
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.06.2012
у справі господарського суду№ 1/109-10-4158 Одеської області
за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси
доОдеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про банкрутство,
ліквідаторарбітражний керуючий Новіков Ю.П.,
за участю представників сторін:
Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ -Матущак А.Д. (директор),
встановив:
Ухвалою господарського суду Одеської області 01.11.2010 за заявою УПФУ України в Суворовському районі м. Одеси порушено провадження у справі про банкрутство Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі ОВХФП "Біостимулятор") за загальною процедурою, визначною Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Одеської області від 06.12.2012 визнано УПФУ у Суворовському районі м. Одеси кредитором ОВХФП "Біостимулятор" з грошовими вимогами до боржника на суму 7 554 433,36 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОВХФП "Біостимулятор" опубліковано в газеті "Голос України" № 52 від 23.03.2011.
Ухвалою попереднього засідання від 10.10.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів ОВХФП "Біостимулятор", зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності зі ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", створити комітет кредиторів, на засіданні якого вирішити питання відносно подальшого розгляду справи (ліквідація, санація, мирова угода), протокол засідання комітету кредиторів надати суду, та призначено розгляд справи в засіданні суду.
Постановою господарського суду Одеської області від 18.04.2012 (суддя - Найфлейш В.Д.) ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Новікова Ю.П, якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання його банкрутом, здійснити ліквідаційні заходи відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і після завершення цих заходів надати до суду звіт та ліквідаційний баланс; скасовано всі арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 (колегія суддів у складі: Єрмілов Г.А. -головуючий, Ворнюк О.Л., Лашин В.В.) постанову господарського суду Одеської області від 18.04.2012 залишено без змін.
В касаційній скарзі ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 26.06.2012 та постанову суду першої інстанції від 18.04.2012, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника надається в підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника.
Частина 8 статті 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.
Отже, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, відповідно до ст. 1 Закону.
Як вбачається, визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що комітетом кредиторів прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з неспроможністю боржника задовольнити визнані судом грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а також встановлених в процедурі розпорядження майнових ознак неплатоспроможності боржника. Крім того, суд зазначив, що підприємство протягом тривалого часту працювало збитково і враховуючи, що всі основні засоби та виробничі потужності повернуті балансоутримувачу ДАК "Укрмедпром" у боржника немає можливості відновити свою платоспроможність.
Однак з даним висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки постанова не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до частини 1 ст. 22 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Отже, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд повинен з'ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши дані обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.
Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом можуть міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів, та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
З наявного в матеріалах справи протоколу комітету кредиторів ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ від 28.10.2011 вбачається, що аналіз платоспроможності боржника розпорядником майна здійснювався поверхово, інформація з органів БТІ, ДАІ, органів земельних ресурсів, банківських установ щодо майна та коштів не надходила. Зазначені матеріали також відсутні в матеріалах справи (а.с. 34 т. 10).
Суди попередніх інстанцій погодились із наданим розпорядником майна аналізом фінансової та господарської діяльності ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ від 24.10.2011, констатувавши, що згідно даних оборотних відомостей товариства за серпень 2009 року та вересень 2010 року загальний розмір активів боржника складає не більше 7,5 млн. грн.. при сформованому пасиві у сумі 13,1 млн. грн..
При цьому, не перевіривши доводи директора ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ, яка стверджувала, що дебіторська заборгованість товариства складає 7,5 млн. грн.
Так, ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ вказує, що наказами МОЗ України № 32, від 20.01.2004 здійснено реорганізацію ДП "Біостимулятор" ДАК "Укрмедпром" та № 50 від 28.04.2008 внесено відповідні зміни до статуту ДАК "Укрмедпром". Відповідно до цих наказів до боржника - ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ перейшли права й обов'язки ДП "Біостимулятор", зокрема й заборгованість перед суб'єктами господарювання та установами в розмірі 12 890 тис. грн., яка була повністю погашена боржником. Однак, МОЗ України 07.09.2006 видано наказом № 599 "Про скасування наказів МОЗ України від 20.01.2004 № 32 і від 28.01.2004 № 50".
ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ стверджує, що скасування реорганізації ДП через 3 роки свідчить про те, що перехід його прав та обов'язків до ТОВ не відбулося, а тому сплачена за ДП заборгованість є дебіторською.
Крім того, у якості доказів наявності у ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ активів надано до суду свідоцтва на знак товарів та послуг, видані Державним департаментом інтелектуальної власності, а також реєстраційні свідоцтва на лікарський засіб -димедрол (розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл).
Однак суд апеляційної інстанції вказав, що вони не можуть бути використані в розрахунках з кредиторами, оскільки вартість та ліквідність цих активів встановити неможливо.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки у разі необхідності та неможливості самостійного вирішення та встановлення усіх необхідних обставин (у даному випадку визначення вартості активів у вигляді права інтелектуальної власності), у відповідності з ч. 1 п. 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для визначення фінансового становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити експертизу. За дорученням суду експертиза проводиться державним органом з питань банкрутства із залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку.
Встановлення цих обставин має важливе значення для визначення фінансового становища боржника, оскільки згідно зі ст. 213 Господарського Кодексу України, з метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах, зазначених у статті 212 цього Кодексу, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.
Наведене свідчить про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій приписів ст. 43 ГПК України, згідно з якою наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Наведення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, вважає, що постанови судів першої та апеляційної інстанцій винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а тому підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 та постанову господарського суду Одеської області від 18.04.2012 у справі № 1/109-10-4158 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Білошкап О.В.
Хандурін М.І.