04.10.2012Справа №5002-19/2880-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Тема», АР Крим, м.Сімферополь
до відповідача Житлово - будівельного кооперативу № 82 м.Сімферополь, АР Крим, м.Сімферополь
про стягнення 39752,12 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Представники:
від позивача - Бородай О.В. - представник, дов. № 37 від 21.08.2012
від відповідача - Кальмінський С.М. - пасп. ЕЕ 816194
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Тема» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Житлово - будівельного кооперативу № 82 про стягнення з відповідача заборгованості по виконаним роботам у сумі 34432,42 грн., пені у сумі 2631,78 грн., 3% річних у сумі 1437,67 грн., індексації у сумі 1250,25 грн., судовий збір у сумі 1653,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні надала заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по виконаним роботам у сумі 19000,00 грн., пені у сумі 1273,03 грн., 3% річних у сумі 486,25 грн., індексації у сумі 213,15 грн.
Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги, як первісні позовні вимоги позивача до відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду копію позовної заяви про визнання недійсним договору за яким позивач просить стягнути заборгованість для залучення до матеріалів справи. Усно пояснив, що дану позовну заяву повернуто без розгляду, проте підприємство планує подати вказану позовну заяву повторно, коли буде можливість сплатити судовий збір.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
14.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Тема» (Підрядник) та Житлово - будівельним кооперативом № 82 м.Сімферополь (Замовник) укладено договір підряду б/н, відповідно до п.1.1-1.4 якого Підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами, засобами, матеріалами виконати наступну роботу: ремонт редуктора. Початком робіт встановлюється на протязі 10 днів з дня укладення договору з Підрядником, закінчення робіт та здача Замовнику не пізніше 40 днів, з правом дострокового закінчення робіт. Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконанні Підрядником у відповідності з договором та у випадку виявлення допущених у роботі відступлень від договору або інших недоліків заявити про них Підряднику. Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту виконаних робіт Ф-2 (а.с.14-15).
Вартість робіт за даним договору визначається відповідно до кошторису, яка є невід'ємною частиною договору та складає 38432,42 грн. Оплата за даним договором здійснюється щомісячно, рівними долями, у сумі 1000 грн., з правом дострокового погашення (п.2.1-2.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 14.09.2014.
Згідно п.4.3 Замовник зобов'язується провести оплату робіт, передбачених п.1.1 договору у розмірі та строки, передбачені договором.
У відповідності до п.5.1 при прострочці платежу за виконані роботи та кінцевого розрахунку Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої за період прострочки від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.
З матеріалів справи суд вбачає, що кошторисом підписаним між позивачем та відповідачем сторони погодили вартість робіт, яка складає 19216,21 грн. (а.с.16).
Претензією № 6 позивач звернувся до відповідача з вимогою про необхідність погашення наявної заборгованості у сумі 34899,87 грн. (а.с.19-20).
Претензію - повідомленням вих.№26 від 06.08.2012 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про необхідність погашення наявної заборгованості у сумі 41386,61 грн. (а.с.21).
Невиконання відповідачем свої зобов'язань щодо оплати за виконанні послуги й стало правовою підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості у примусовому порядку.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1. ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи суд вбачає, що актом № 38 від 11.10.2010 здачі - прийомки робіт підписаним між позивачем та відповідачем без зауважень сторони підтвердили факт виконання робіт на загальну суму 38432,42 грн. (а.с.13).
Відповідно до 1.4 договору роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту виконаних робіт Ф-2 (а.с.14).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконані послуги виконав неналежним чином та сплатив за виконані роботи не в повному обсязі.
Документально підтвердити виконання свого обов'язку щодо оплати наявної заборгованості за виконані послуги відповідач не спромігся, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виконаним роботам у сумі 19000,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Таким чином, у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних у сумі 486,25 грн., індексації у сумі 213,15 грн.
Стосовно стягнення пені у сумі 1273,03 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак, з наданого позивачем розрахунку суд не вбачає за який саме період позивач нарахував пеню, отже неможливо встановити правомірність розрахунку позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виконаним роботам у сумі 19000,00 грн., 3% річних у сумі 486,25 грн., індексацію у сумі 213,15 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1273,03 грн. залишити без розгляду.
Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.
Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне рішення складено 08.10.2012.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
· Позов задовольнити частково.
· Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу № 82 м.Сімферополь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Тема» заборгованість по виконаним роботам у сумі 19000,00 грн., 3% річних у сумі 486,25 грн., індексацію у сумі 213,15 грн., судовий збір у сумі 1535,18 грн.
· Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1273,03 грн. залишити без розгляду.
· Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.
Суддя В.І. Мокрушин