09.10.2012Справа №5002-32/2985-2012
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим», м. Сімферополь
до відповідача Державного підприємства «Санаторно - курортний лікувальний центр «Феміда», м. Євпаторія
про стягнення 30 723,39 грн.
За участю представників:
від позивача - Іванов Д.Б., довіреність б/н від 01.01.2012р.
від відповідача - Кус Ю.Л., довіреність б/н від 30.07.2012р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Санаторно - курортний лікувальний центр «Феміда» про стягнення суми основного боргу в розмірі 22 679, 71 грн., пені в розмірі 6 725,79 грн., 3% річних у розмірі 1 317,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 17.09 2012р.
У судовому засіданні, яке відбулось 17 вересня була оголошена перерва у зв'язку з необхідністю витребувати від сторін додаткові документи по справі.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором поставки від 01.02.2010р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка стала приводом для звернення позивача до суду.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач надав письмовий відзив, у якому визнав заборгованість у повному обсязі та готовий ії сплатити. На теперішній час відповідачем вживаються усі можливі міри щодо погашення даної заборгованості.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим» ( постачальник) ( позивач) та Державним підприємством «Санаторно-лікувальний центр «Феміда» ( покупець) ( відповідач) укладений договір поставки ( а.с. 6-7).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у визначений строк у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.
У відповідності до пункту 4.1 Договору, Постачальник поставляє Покупцю товар по цінам, які вказані у видаткових накладних.
Оплата товару здійснюється протягом сьомі календарних днів з дня отримання даної партії товару, що сторони погодили пунктом 4.4 договору.
30.06.2012р. на підтвердження виконання обов'язків за договором постачальником, сторонами підписаний акт звірки на суму 22 679,71 грн. ( а.с. 8).
Також приймання товару відповідачем підтверджується підписаною сторонами видатковими накладними, які були долучені до матеріалів справи ( а.с. 9-15).
Крім того, факт отримання товару та відсутності претензій стосовно його якості визнаний відповідачем і у відзиві на позов.
Невиконання відповідачем обов'язків зі сплати товару призвела до утворення заборгованості в розмірі 22 679,71 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пункту 1 статті 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про законність позовних вимог.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 725,79 грн.
Пеня передбачена пунктом 5.1 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 6 725,79 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 317,89 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманого за даним Договором товару покупець сплачує 3% річних за весь період прострочення платежу.
Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 1 317,89 грн., та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.
Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 09.10.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складене 09.10.2012р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 32-34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим» суму основного боргу в розмірі 22 679,71 грн., пеню в розмірі 6 725,79 грн., 3% річних у розмірі 1 317,89 грн.
3. Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим» 1 609,50 грн. судового збору.
4. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова