"03" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/28984/11
К/9991/31303/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Кравцова О.В., Масло І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення суми боргу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року,
У січні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (далі -відповідач або Фонд) про стягнення коштів.
Просило стягнути з відповідача суми витрат за особовими справами потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 1 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 7224,42 гривень.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області витрати по сплаті ОСОБА_2 пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 1 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року в сумі 360,70 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим у своїй касаційній скарзі також зауважуючи на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати їх судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановивши, що відповідач не приймає до відшкодування витрати на виплату та доставку ОСОБА_2 пенсії у зв'язку із втратою годувальника, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у цій частині.
Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон № 1105-ХІV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку відшкодування витрат, розробленого та затвердженого ПФУ і Фондом відповідно до Закону № 1105-XIV та законів України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення», відшкодуванню Фондом підлягають, зокрема, виплачені суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Отже, висновок суду першої інстанції про обов'язок Фонду відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 червня 2011 року (справа № 21-57а11), постанови якого, відповідно до приписів статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх судів України.
Відмовляючи у задоволенні позову частково суд першої інстанції виходив із того, що Законом № 1105-ХІV та постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(далі - постанова № 265) не встановлено обов'язку Фонду відшкодовувати державну адресну допомогу.
Така позиція суду є правильною і також відповідає судовій практиці Верховного Суду України (постанови ВСУ від 20 червня 2011 року (справа № 21-59а11) та від 14 листопада 2011 року (справа № 21- 343а11).
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якої останній зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень постанови № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати з виплати державної адресної допомоги.
За правилом, встановленим частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про те, що ОСОБА_2 не відповідає вимогам статті 33 Закону № 1105-ХІV щодо осіб, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право одержання від нього утримання, а тому проведені їй виплати пенсії по втраті годувальника не повинна відшкодовуватись, колегія суддів не приймає за недоведеністю зазначених фактів, оскільки відповідачем не були представлені суду належним чином засвідчені документи або інші докази, які б об'єктивно свідчили про це.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що Донецький окружний адміністративний суд правомірно відхилив необґрунтовані аргументи позивача і частково задовольнив його позов, а Донецький апеляційний адміністративний суд - підтримав таку позицію суду першої інстанції.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни їх судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Кравцов
І.В. Масло