04 жовтня 2012 року м. Київ К-23845/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Амєліна С.Є., Лиски Т.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до прокурора Львівської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність прокурора Львівської області, яка полягає в неналежному та невчасному розгляді шести його скарг на дії працівників Львівської філії ВАТ «Ощадбанк», та зобов'язати прокурора Львівської області провести належну перевірку фактів, викладених в зазначених скаргах.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії прокурора Львівської області щодо надання відповіді ОСОБА_4 на скаргу від 13 березня 2009 року з порушенням встановлених чинним законодавством термінів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та направити справу на новий розгляд.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 13.03.2009 року, 26.05.2009 року, 08.07.2009 року, 13.07.2009 року, 20.07.2009 року та 22.07.2009 року звертався до прокурора Львівської області Баганця О.В. із скаргами на дії працівників Львівської філії ВАТ «Ощадбанк».
Позивач при зверненні до суду посилався на те, що прокурором не було вжито передбачених законом заходів, спрямованих на забезпечення належного розгляду його заяви, у тому числі порушення кримінальної справи за відповідними статтями КК України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, фактично заявник оскаржує дії прокурора в кримінальному процесі.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Статтею 236 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Отже, повноваження прокурора при отриманні ним заяви про злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що з урахуванням предмету позову виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано прийняв рішення про закриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.