"03" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/33934/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І.,
суддів: Кравцова О.В., Масло І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2009 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2010 року,
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни (далі -Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.
Просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області протиправними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок їй як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2009 року позов задоволено повністю.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2010 року скасовано постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області у виплаті ОСОБА_1 встановленого розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії; зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і передбаченого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а також провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (з врахуванням отриманої позивачем доплати до пенсії згідно частини 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»); в частині задоволення інших позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області, на порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало позивачу нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону про соціальний захист дітей війни цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв'язку з такими нормами матеріального права та непідвищенням пенсії позивач просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його провести відповідне підвищення пенсії за 2008 рік.
Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло в цей період, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.
Таким чином, правильними є висновки суду про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня 2008 року.
За таких обставин обґрунтованими та законними є висновк суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, зокрема визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків суду попередньої інстанції.
З урахуванням викладеного рішення суду апеляційної інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Кравцов