"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/57467/11
К/9991/90206/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_4 та управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 1 грудня 2010 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі №2а-696/10/0202 за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області, Державного казначейства України про перерахунок пенсії,-
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії позивачу, як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з грудня 1996 року. Стягнути з Державного казначейства України моральну шкоду в сумі 30611,24грн. та 5000грн. правової допомоги.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 1 грудня 2010 року у справі №2а-700/2010 позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за період з грудня 1996 року по 01.05.2010р. залишено без розгляду.
Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 1 грудня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку основної та додаткової пенсії незаконними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду другої групи основну пенсію з інвалідності із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком за період з 2 травня 2010 року по 1 грудня 2010 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року апеляційну скаргу представників позивача - ОСОБА_4 було задоволено частково, а апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області - залишено без задоволення. Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 1 грудня 2010 року змінено: абзац третій резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду другої групи основну пенсію з інвалідності із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком за період з 2 травня 2010 року по 1 грудня 2010 року». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач та відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просять оскаржувані рішення скасувати.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач віднесений до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1.2.3.4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинний на час розгляду справи) визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи -75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 вказаного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином за змістом статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вихідною величиною для обчислення пенсії визначено мінімальну пенсію за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 та і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідали положенням статей 50, 54 Закону України № 796.
Пунктом 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму щороку встановлюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік, із яких визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму в органів Пенсійного фонду України виникає обов'язок повести перерахунок призначених пенсій без звернення громадянина.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі до ст. ст. 50, 54 Закону України ""Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв'язку з чим з 22 травня 2008 року відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України ""Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про неправомірність дій управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. Однак, при винесенні рішення, судом першої інстанції помилково було зазначено в резолютивній частині постанови не вірний відсотковий розмір (50%) додаткової мінімальної пенсії за віком. Апеляційний суд зазначену помилку виправив.
Згідно ч. 3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційні скарги ОСОБА_4 та управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області -залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та змінену нею постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша