18 вересня 2012 року м. Київ К-5433/10-С
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 у справі № 2-а-1023/08
за позовом Спільного українсько-англійського підприємства "Пакон-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Товариство звернулося до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції, у якій просить визнати нечинними податкове повідомлення -рішення від 04.10.2007 № 0000612350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2007 року у розмірі 349 581,00 грн., та податкове повідомлення -рішення від 04.10.2007 № 0000622350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 411 004,80 грн.
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.
У поданих запереченнях на скаргу позивач, повністю підтримавши судові рішення першої та апеляційної інстанції, просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Передумовою зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у цій справі та визначення податкового зобов'язання були висновки виїзної позапланової перевірки, викладені у акті від 21.09.2007, про порушення позивачем вимог пп. 7.3.6 п. 7.3. ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7, п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) через те, що під час імпорту товарів на митну територію України позивачем сформовано податкове зобов'язання по імпортних операціях з використанням податкових векселів у травні 2007 року та податковий кредит - у червні 2007 року на підставі непогашеного податкового векселя. На думку фахівців контролюючого органу податкові зобов'язання по "ввізному" ПДВ виникло у підприємства по даті оформлення ВМД (01.06.2007), тому підприємство повинно було надати податковий вексель митному органу 01.06.2007 (дата оформлення ВМД), а не від 31.05.2007 -дата ввезення на митну територію України товарів.
Згідно Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 цього Закону. При цьому відповідно до пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 цієї статті у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається ВМД, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату ПДВ або погашений податковий вексель.
Як визначено пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума спочатку враховується на зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а за його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). В основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари, а якщо постачальник є нерезидентом, то з бюджетом (в частині ПДВ).
Законодавчі підстави видачі та погашення податкових векселів, що видаються на суму ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, встановлені п. 11.5 ст. 11 Закону № 168/97ВР.
Відповідно до зазначеного пункту платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.
Як встановлено судами, скориставшись цією нормою, Товариство 31.05.2007 (момент перетину товаром митного кордону України) видало відповідні податкові векселі та включило зобов'язання по цим векселям до декларації за травень 2007 року.
Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп "Під митним контролем" на товаросупровідних документах з відповідною датою.
Дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997 № 574). Прийняття вантажної митної декларації для оформлення -закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій (п. 2 Положення). Тобто дата оформлення ВМД -це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки можна вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа "Під митним контролем", а не належним чином оформлену вантажну митну декларацію.
Отже, суди правомірно не прийняли до уваги доводи відповідача щодо виникнення податкових зобов'язань по даті оформлення ВМД -01.06.2007, та дійшли вірного висновку, що дата виникнення податкових зобов'язань є дата подання митної декларації та, відповідно, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит у червні 2007 року та подальше формування суми бюджетного відшкодування у липні 2007 року.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 у справі № 2-а-1023/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко