"27" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/64464/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ТОВ «Реал-Дорожник»на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі за позовом ТОВ «Реал-Дорожник»до Фонду Державного майна України, Уряду республіки Молдова про визнання нечинним протоколу про визнання права власності на базу відпочинку, -
У березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України, Уряду Республіки Молдови про визнання нечинним протоколу між відповідачами «Про правовий статус (право власності) бази відпочинку «Дорожник»від 09 лютого 2006 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року, відмовлено у відкритті провадження по справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що правовідносини, щодо яких виник спір у позивача з відповідачами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій відповідачами по відношенню до позивача, а протокол по своїй правовій природі не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Адміністративна юрисдикція - це компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, яка згідно з ст.17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
По справі встановлено, що протоколом від 09.02.2006 року між Урядом Республіки Молдова і Фондом державного майна України про правовий статус бази відпочинку «Дорожник»було визнано право власності на базу відпочинку за Республікою Молдова. Зазначений протокол укладений на виконання ст. 2 Угоди між Урядом Республіки Молдова та Урядом України про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, яка ратифікована Законом України № 2666-ІП від 12.07.2001 року, якою регулюється, що кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.
Статтею 11 вказаної Угоди передбачено, що Сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства; та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
Оскаржуваним протоколом за взаємною згодою відповідачів визнано, що База відпочинку «Дорожник», нині Дочірнє підприємство «Дорожник», розташована за адресою: с. Приморське, Татарбунарський район, Одеська область, Україна, є власністю Республіки Молдова, та, відповідно, вказаний протокол є підставою для реєстрації ДП «Дорожник»уповноваженими органами у відповідності до законодавства України як власності Республіки Молдова.
З урахуванням зазначених вимог закону та встановлених по справі обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вказаний протокол не відповідає ознакам нормативно-правового акту або акту індивідуальної дії, оскільки він є двосторонньою угодою, спрямованою на встановлення (набуття) права власності.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ТОВ «Реал-Дорожник»залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша