"08" жовтня 2012 р. К-58039/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009
у справі № 5/412 (22а-42266/08)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дуна Копі»(Документальні системи) Лімітед»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
провизнання частково нечинним рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуна Копі»(Документальні системи) Лімітед»звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати частково нечинним рішення про застосування штрафних санкцій №15112307 від 17.12.2007.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 у даній справі, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.12.2007 №15112307 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуна Копі»(Документальні системи) Лімітед» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 48247,60 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- 13.12.2007 працівниками відділу оперативного контролю ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено перевірку стану дотримання готівкових розрахунків за товари (послуги) Товариством з обмеженою відповідальністю «Дуна Копі»(Документальні системи) Лімітед», за результатами якої складено акт №000889 від 12.12.2007 щодо контролю за додержанням готівкових розрахунків за товари (послуги);
- згідно акту перевірки, зокрема, встановлено, що 27.06.2007 позивачем були прийняті готівкові кошти на суму 350,00 грн. та 27.11.2007 - на суму 9299,52 грн. по прибуткових касових ордерах №272 (27.06.2007) та №449 (27.11.2007) без використання реєстратора розрахункових операцій та, відповідно, без видачі розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції (чек); загальна сума спірних операцій склала 9649,52 грн.
- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій №15112307 від 17.12.2007 на суму 51 047,10 грн.
Вказане рішення оспорено позивачем в частині застосування штрафних санкцій на суму 48 247,60 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів. Цим же законом визначено, що розрахунковий, документ - це документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу товарів.
Відповідно ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг»РРО застосовується особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій формі при продажу товарів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.06.2007 та 27.11.2007 продаж товару позивачем не здійснювався. Товар позивачем був проданий 14.03.2006 та 14.06.2007 відповідно (з одночасним оформленням видаткових та податкових накладних) та право власності на товар перейшло до покупців в момент його передачі 14.03.2006 та 14.06.2007 на підставі видаткових накладних.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в оспорюваній частині є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний