Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/7161/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Толстолуцької М.М.
при секретарі Перовій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Маріуполь Донецької області)
до
Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (м. Маріуполь Донецької області)
про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю,
від відповідача - Мороз О.О. - за довіреністю,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову. Просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, суд, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень:
від 10.11.2011 № 0000831742 про донарахування податку на доходи фізичних осіб-СПД і незалежної професійної діяльності за основним платежем 145 228,73 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 36 307,18 гривень,
від 10.11.2011 № 0000841742 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем 3 379 402,20 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 840 088,41 гривень,
від 10.11.2011 № 0000851742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 гривня;
від 10.11.2011 № 0000861742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 176,76 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 28.10.2011 № 2956V17-2/2854814192, складеного за наслідками проведення планової виїзної документальної перевірки діяльності позивача як підприємця за період з 11.06.2007 по 30.06.2011. Вказаним актом перевірки були встановлені порушення позивачем вимог законодавства.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, з огляду на що просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що в період з 01.04.2008 по 31.12.2008 позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування та здійснював діяльність з торгівлі непродовольчими товарами (інструментами) та посередницьку діяльність (продаж препейд-продукції). Під час перевірки було встановлено, що фактичний обсяг виручки у 2008 році склав 1 421 486,85 гривень (у тому числі від реалізації препейд-продукції 1 121 841 гривень, винагорода - 24 268,98 гривень, від реалізації інструментів - 185 376,87 гривень), у 2009 році - 4 063 106,49 гривень (у тому числі від реалізації препейд-продукції 3 721 952,50 гривень, винагорода - 74 439,05 гривень, від реалізації інструментів - 266 714,94 гривень), у 2010 році - 11 759 097,51 гривень (у тому числі від реалізації препейд-продукції 11 264 613,86 гривень, винагорода - 113 337,67 гривень, від реалізації інструментів - 381 145,98 гривень), у 2011 році - 197 383 гривень. Таким чином, оскільки позивачем було перевищено обсяг виручки від реалізації продукції у 500 тис. грн. на рік, встановлений Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», він повинен був перейти на загальну систему оподаткування, подавши до податкового органу відповідну заяву, що ним зроблено не було. Оскільки позивач не перейшов на загальну систему оподаткування, та, відповідно, не подавав декларації та не сплачував податки з доходів фізичних осіб та на додану вартість, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу відповідних грошових зобов'язань та нараховано штрафні (фінансові) санкції.
Крім того, позивачем при здійсненні реалізації інструментів та препейд-продукції за готівку не було придбано торгових патентів, чим порушено вимоги Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Податкового кодексу України, а також не було застосовано реєстратор розрахункових операцій, чим порушено вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначені порушення також стали підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. Просив у задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 29.05.2007 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (бланк серії НОМЕР_6). Позивач перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби.
Позивач зареєстрований платником єдиного податку відповідно до Свідоцтва від 19.02.2008 (бланк серії НОМЕР_7).
З 03.10.2011 по 17.10.2011 Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проводилась планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 11.06.2007 по 30.06.2011, за наслідками якої складено акт від 28.10.2011 № 2956/17-2/НОМЕР_5.
Згідно з висновком акту перевірки, встановлені порушення позивачем наступних вимог законодавства:
- ст.ст. 1, 4, 5 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98, оскільки позивач відповідну заяву про перехід на загальну систему оподаткування з 3 кварталу 2008 року (з 01.07.2008) до податкової інспекції не надавав;
- п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді не надання до податкової інспекції декларації про доходи та витрати, з зазначенням у ній суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2008 рік (по строку надання до 09.02.2009), за 2009 рік (по строку надання до 09.02.2010), за 2010 рік (по строку надання 09.02.2011);
- абз. А п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині ведення податкового обліку не за формою, встановленою Наказом ДПАУ від 16.10.2003 № 490 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2003, що призвело до заниження валового доходу за 2008 рік у сумі 921486,85 гривень без ПДВ, за 2009 рік у сумі 4 063106,49 гривень, за 2010 рік - 11759097,51 гривень;
- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині ведення податкового обліку не за формою, встановленою Наказом ДПАУ від 24.12.2010 № 1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», що призвело до заниження валового доходу за 1-2 квартали 2011 року у сумі 197383 гривень без ПДВ;
- розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом ДПАУ від 21.04.1993 № 12, зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 № 64 (із змінами, внесеними Наказом ДПАУ від 16.07.2003 № 352) у вигляді заниження сукупного оподатковуваного доходу за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 у сумі 149551,28 гривень, за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 у сумі 330941,99 гривень, за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 487698,26 гривень, за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 у сумі 131 578,22 гривень;
- п. 1.3 «з» ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у вигляді неперерахування податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі: за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 у сумі 22 432,69 гривень, за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 у сумі 49641,30 гривень, за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 73 154,74 гривень;
- п.п. 4.1.4 а п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді не надання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2008 року по грудень 2010 року;
- п. 49.1, п. 49.2, п. 49.3, п.п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України у вигляді ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2011 року по червень 2011 року;
- п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4, п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження податкових зобов'язань: за період 3-4 квартал 2008 року у сумі 175484,77 гривень, за 2009 рік у сумі 812621,30 гривень, за 2010 рік у сумі 2351819,50 гривень;
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України у вигляді заниження податкових зобов'язань за 2011 рік у сумі 39476,60 гривень;
- ч. 1 ст. 1, ч.ч. 2,3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у вигляді здійснення у період з 01.07.2008 по 31.12.2010 за готівку реалізації припейд-продукції через 4 термінали без придбання торгових патентів, сума непридбаного патенту складає 6587,88 гривень;
- п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України у вигляді здійснення у період з 01.01.2011 по 30.06.2011 здійснював продаж інструментів за готівковий рахунок, сума непридбаного патенту складає 18,81 гривень;
- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивач у періоді з 01.07.2008 по 30.06.2011 отримав за готівку кошти у сумі 16602623,85 гривень від реалізації припейд-продукції та інструментів, отримання винагороди, без використання реєстратора розрахункових операцій.
10.11.2011 Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000831742, яким позивачу за порушення п. 1.3 «з» ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом ДПАУ від 21.04.1993 № 12, зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 № 64 (із змінами, внесеними Наказом ДПАУ від 16.07.2003 № 352), збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - СПД і незалежної професійної діяльності на 181 535,91 гривень, у тому числі за основним платежем - 145 228,73 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 307,18 гривень;
- № 0000841742, яким позивачу за порушення п.п. 4.1.4 а п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4, п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 49.1, п. 49.2, п. 49.3, п.п. 49.18 ст. 49, п. 181.1 ст. 181, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 219 490,61 гривень, у тому числі за основним платежем - 3 379 402,20 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 840 088,41 гривень;
- № 0000861742, яким до позивача за порушення ч. 1 ст. 1, ч.ч. 2,3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 176,76 гривень;
- № 0000851742, яким до позивача за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 гривня.
Суд вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими з таких підстав.
1. Щодо збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями від 10.11.2011 №№ 0000841742, 0000841742 суд зазначає наступне.
28.03.2008 між позивачем як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піллігрім» як Продавцем було вкладено договір № 40-ко на поставку prepaid-продукції для подальшої реалізації кінцевому споживачу. Відповідно до умов вказаного договору Покупець закуповує зазначену продукцію у Продавця та реалізує кінцевому споживачу за цінами Продавця, оплата за продукцію здійснюється на умовах передплати та договору № 2р1240 від 09.04.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіберплат Україна» (том 1 а.с. 51-55).
Згідно додатку № 1 до цього договору, Продавцем була передана Покупцю prepaid-продукція (електронні ваучери мобільного зв'язку, Інтернету, ІР телефонії та хостінгу) та визначено % винагороди Покупця за реалізацію вказаної продукції (том 1 а.с. 113-116).
Також, позивачем 21.01.2010 було укладено договір про приєднання до Агентського договору по реалізації prepaid-продукції № 1001/01-21 з ТОВ «ОСМП», відповідно до умов якого позивач як Агент зобов'язується за дорученням та від імені ТОВ «ОСМП» здійснювати реалізацію prepaid-продукції (том 1 а.с. 43-44).
На підставі договору № 1001/01П-21 від 21.01.2010 про прийняття Платежей Агентом, Агент зобов'язується від імені Банка на підставі Агентського договору про прийняття платежів для подальшого переводу № 0804583АД від 20.10.2009, укладеного ТОВ «ОСМП» з ПАТ «Сведбанк», що дозволяє ТОВ «ОСМП» укладати субагентські договори з третіми особами, зобов'язується здійснювати інформаційну, технологічну взаємодію між Платниками, ТОВ «ОСМП», Банком і Провайдерами при прийомі Платежів. Агент зобов'язується від імені Банка та на користь Провайдерів здійснювати приймання Платежів від Платників (том 1 а.с. 47-48).
Реалізація вказаної prepaid-продукції здійснювалась Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 через платіжні термінали, придбані та орендовані на підставі відповідних договорів, копії яких наявні у матеріалах справи.
Також з матеріалів справи вбачається, що у перевіряє мий період Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалась реалізація інструментів на ринку, а також надання в оренду обладнання (терміналів), що також підтверджується відповідними договорами оренди, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Судом встановлено, що позивач з 1 квітня 2008 року знаходився на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку (бланк серії НОМЕР_7) від 09 лютого 2008 року, термін дії якого продовжувався на 2009-2011 роки (том 1 а.с. 188)..
Згідно з абзацом 8 статті 4 Указу, форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно до пункту 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269, книга обліку доходів і витрат (далі - КОДВ) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Згідно пункту 5 зазначеного Порядку, суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Форма КОДВ передбачена Інструкцією "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженою наказом Головної ДПІ України від 21 квітня 1993 року № 12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64, згідно із змістом якої вона містить наступні графи: період обліку (день, тиждень місяць, рік), кількість виготовленої продукції, наданих послуг (в одиницях виміру), витрати на виробництво продукції (крб.), кількість проданої продукції, (наданих послуг) (в одиницях виміру), ціна продажу продукції (послуг) (крб.), сума виручки (доходу) (крб.), чистий доход (крб.).
Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 752/4045 передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Виходячи з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності, суб'єкт спрощеної системи оподаткування веде КОДВ форми № 10, в які зазначає доходи та витрати.
До повноважень Національного банку України, серед інших, належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій згідно із пунктом 6 частини 1 статті 33 Закону України "Про Національний банк України".
Так, постановою Національного банку України від 15 грудня 2007 року № 637 затверджене Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні (далі - Положення № 637).
Згідно з пунктом 1.2 Положення № 637, готівковою виручкою (виручкою) - є сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження. Оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Положення № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, вся готівкова виручка, фактично одержана від реалізації продукції повинна проводитися у книзі обліку доходів і витрат підприємця.
Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку за перевіряє мий період, позивач задекларував наступні обсяги виручки: за 2008 рік - 209 645,86 гривень; за 2009 рік - 341 154 гривень; за 2010 рік - 494 483,65 гривень; за три квартали 2011 року - 287 246,00 гривень. Зазначені суми збігаються з даними КОДВ позивача.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, позивачем в КОДВ форми 10 відображено лише виручку, отриману в якості винагороди за реалізацію prepaid-продукції, здійснення торгівлі інструментами та надання в оренду обладнання.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, при перевірці податковим органом були досліджені виписки банку та платіжні доручення по розрахунковим рахункам позивача, згідно з якими встановлено фактичні обсяги виручки у таких розмірах: у 2008 році - 1 421 486,85 гривень (у тому числі від реалізації препейд-продукції 1 121 841 гривень, винагорода - 24 268,98 гривень, від реалізації інструментів - 185 376,87 гривень), у 2009 році - 4 063 106,49 гривень (у тому числі від реалізації препейд-продукції 3 721 952,50 гривень, винагорода - 74 439,05 гривень, від реалізації інструментів - 266 714,94 гривень), у 2010 році - 11 759 097,51 гривень (у тому числі від реалізації препейд-продукції 11 264 613,86 гривень, винагорода - 113 337,67 гривень, від реалізації інструментів - 381 145,98 гривень), у 2011 році - 197 383 гривень.
Згідно із пунктом 1 Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Суд не приймає посилання позивача на те, що кошти від реалізації препейд - продукції фактично ним не отримувались та не надходили на розрахунковий рахунок або (та) в касу позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що є готівковою виручкою (виручка), у розумінні абзацу 5 пункту 1.2 Положення № 637 та повинна проводитися у КОДВ підприємця і видаватися з каси підприємця з використанням відповідних розрахункових документів.
Крім того, позивач не заперечує те, що він самостійно здавав кошти безпосередньо до каси підприємств, що підтверджено матеріалами справи, що свідчить також про факт попереднього отримання цих коштів.
З врахуванням отримання зазначених коштів, позивачем перевищено обсяг виручки від реалізації понад 500 000,00 грн. у періоді, що перевірявся.
Згідно з пунктом 1 Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що згідно із пунктом 5 Указу № 727, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто, є таким, що знаходиться загальній системі оподаткування і сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість на загальних підставах.
Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість до 01.01.2011 визначався, відповідно, Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про податок на додану вартість». З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який врегулював відповідні правовідносини.
Відповідно до підпункту "з" пункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.
Пунктом 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64 (далі - Інструкція № 12), передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Згідно із підпунктом 14.1.1. пункту 14.1. розділу 14 зазначеної Інструкції, податок утримується від суми такого доходу за його рахунок, за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889).
Відповідно до 7.1. пункту 7.1 статті 7 цього Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Згідно із підпунктом 9.12.1. пункту 9.12. статті 9 Закону № 889, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Прикінцевими положеннями Закону № 889 (пункт 22.10.) визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77, N 26, ст. 281, N 34, ст. 356; 1996 р., N 9, ст. 41, N 45, ст. 234; 1998 р., N 25, ст. 147, N 30 - 31, ст. 195; 1999 р., N 4, ст. 35, N 25, ст. 211; 2000 р., N 5, ст. 34, N 20, ст. 149, N 32, ст. 254, N 43, ст. 370; 2001 р., N 2 - 3, ст. 10, N 4, ст. 17, N 10, ст. 44, N 31, ст. 144; 2002 р., N 8, ст. 63, N 12 - 13, ст. 92, N 29, ст. 192, N 31, ст. 214, N 46, ст. 347; 2003 р., N 10 - 11, ст. 86, N 23, ст. 149), крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Отже, оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності здійснювався за правилами розділу IV зазначеного Декрету (далі -Декрет).
Відповідно до статті 13 Декрету, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до пункту 14.5. Інструкції № 12, фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.
Отже, позивач повинен був у відповідності до зазначених вище вимог законодавства обчислити самостійно суму податку з доходів фізичних осіб від зайняття ним підприємницькою діяльністю та подати відповідні податкові декларації до податкового органу, що позивачем зроблено не було, внаслідок чого позивачем не перераховано до бюджету податок у таких розмірах: за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 у сумі 22 432,69 гривень, за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 у сумі 49 641,30 гривень, за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 73 154,74 гривень. За таких обставин суд приходить до висновку, що податковою інспекцією правомірно збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 145 228,73 гривень та, відповідно, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 307,18 гривень податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2011 № 0000831742.
Що стосується податку на додану вартість, то відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно з вимогами пункту 9.4 статті 9 цього Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Також, відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Згідно з вимогами пункту 183.10 статті 183 цього Кодексу, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач таку заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість податковому органу не надав, чим порушив наведені норми законодавства. Також позивачем у період, що перевірявся податковою інспекцією, не здійснювалось відповідним чином нарахування та сплата податку на додану вартість до бюджету, не подавались податкові декларації з цього податку, з огляду на що суд знаходить обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у таких розмірах: за період 3-4 квартал 2008 року у сумі 175484,77 гривень, за 2009 рік у сумі 812621,30 гривень, за 2010 рік у сумі 2351819,50 гривень; за 2011 рік у сумі 39476,60 гривень.
За таких обставин є правомірним збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000841742 від 10.11.2011 на 4 219 490,61 гривень, у тому числі за основним платежем - 3 379 402,20 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 840 088,41 гривень.
2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2011 № 0000861742 суд зазначає наступне.
Як зазначено у акті перевірки та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював реалізацію препейд-продукції з використанням 4 терміналів. Згідно письмових пояснень Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх.№ 18299/с від 06.10.2011) він здійснював збір готівкових коштів з цих терміналів 2 рази на тиждень, а за продаж інструментів він здійснював за готівкові кошти 1 раз на місяць.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», який діяв на час виникнення спірних відносин, об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону, торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.
На підставі частини 1 статті 3 цього Закону, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Таким чином, позивач, здійснюючи торгівельну діяльність препейд-продукцією у період з 01.07.2008 по 31.12.2010 мав придбати торговий патент відповідно до наведених вимог Закону, що ним зроблено не було.
Крім того, з набранням законної сили Податковим кодексом України було передбачено сплату збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Зокрема, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 цього Кодексу, платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Позивач зазначений збір до бюджету у період з 01.01.2011 по 30.06.2011 при здійсненні торгівлі інструментами за готівкові кошти також не сплачував, що не заперечувалось ним під час судового розгляду справи.
За таких обставин суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2011 № 0000861742 на підставі пункту 125.1 статті 125 та пункту 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України у розмірі 13 176,76 гривень.
3. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2011 № 0000861742 суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336, визначено, що без застосування реєстраторів розрахункових операцій дозволено здійснювати роздрібна торгівля продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).
Як встановлено судом вище, позивач неправомірно перебував на спрощеній системі оподаткування та являвся платником єдиного податку у період з 01.07.2008 по 30.06.2011, допустивши перевищення граничного обсягу виручки, встановленого Указом.
Відтак, з моменту допущення зазначеного перевищення позивач мав перейти на загальну систему оподаткування та використовувати в своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій, що ним зроблено не було. Як зазначено у акті перевірки, позивач у періоді з 01.07.2008 по 30.06.2011 отримав за готівку кошти у сумі 16602623,85 гривень від реалізації припейд-продукції та інструментів, отримання винагороди, без використання реєстратора розрахункових операцій.
Таким чином, відповідач обґрунтовано зробив висновок про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до положень п. 1 ст. 17 цього Закону.
На підставі пункту 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2011 № 0000861742 у розмірі 1 гривня.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з огляду на що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04 жовтня 2012 року.
Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.