м.Вінниця
04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4090/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,
позивача: Вовк Ю.І. - представник за довіреністю;
відповідача: Мазур В.А. - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім"
до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне акціонерне товариство «Калинівський Агрохім» (далі - ПАТ «Калинівський Агрохім», позивач) до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Козятинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000592301 від 03 серпня 2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Калинівський Агрохім» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Агро-Форум Трейдінг» за жовтень 2010 року відповідачем складено акт перевірки №49/22/05487478 від 04 липня 2012 року, в якому зафіксовані порушення здійсненні товариством вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.
На підставі акту перевірки Козятинською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000592301 від 03 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 190280,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Серед іншого зазначив, що жодних підстав у відповідача для визнання договору купівлі-продажу нікчемним не було, адже до перевірки надано повністю всі первинні документи, які підтверджують господарську діяльність.
Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.62-69).
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Калинівський Агрохім» податковим органом складено акт перевірки №49/22/05487478 від 04 липня 2012 року з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Агро-Форум Трейдінг» за жовтень 2010 року.
У вказаному акті йдеться про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 190280,00 грн. по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Агро-Форум Трейдінг».
Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового ревізора-інспектора слугувала інформація, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, а також висновком про нікчемність правочину слугує інформація про те, що ТОВ «Агро-Форум Трейдінг» відсутнє за місцезнаходженням та відсутні ресурси, які економічно необхідні для здійснення господарської операції.
Враховуючи викладене, податковий ревізор-інспектор прийшов до висновку, що ПАТ «Калинівський Агрохім» здійснювало операції з придбання товару, якого фактично не існувало.
На підставі зазначеного акту перевірки Козятинською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000592301 від 03 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 190280,00 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Як випливає із матеріалів справи, 27 квітня 2010 року між приватним акціонерним товариством «Калинівський Агрохім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Форум Трейдінг» було укладено договір купівлі-продажу за № 08/03-10.
Відповідно до п.5.3 договору купівлі-продажу №08/03-10 за домовленістю сторін щодо окремої партії товару, продавець може здійснити доставку товару покупцю, в тому числі, при умові відповідального зберігання товару після переходу права власності на товар. Доставка здійснюється за рахунок продавця і витрати на доставку товару включаються у вартість товару.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Враховуючи похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
На виконання умов договору ТОВ «Агро-Форум Трейдінг» 13 жовтня 2010 року та 29 жовтня 2010 року передало, а ПАТ «Калинівський Агрохім» прийняло товар наведений в видаткових накладних (а.с.30,32,34) згідно специфікації (а.с. 29) на загальну суму 1008942,00 грн., в тому числі ПДВ 168157,00 грн., який був доставлений ТОВ «Агро-Форум Трейдінг» (постачальником) на склад ПАТ «Калинівський Агрохім» (покупця).
В розрахунок за поставлений товар, ПАТ «Калинівський Агрохім» було перераховані кошти в сумі 100000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №727 від 14.10.2010 року (а.с.103), та за домовленістю між сторонами частково розрахувалися товаром, згідно накладних (а.с.37,40,43,46) та податкових накладних (а.с.39,42,45,48).
В акті перевірки зазначено, що при здійсненні операції щодо придбання товару необхідно мати товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), які не були надані для перевірки.
Проте, відсутність такої ТТН лише свідчить про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які пов'язані з доставкою товару.
Крім того, відсутність документів, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.
Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.
Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.
Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися податкові накладні (а.с.31,33,35), які відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість висновків податкового інспектора, що здійснював перевірку, з приводу нікчемності (недійсності) господарської операції між ПАТ «Калинівський Агрохім» та ТОВ «Агро-Форум Трейдінг».
Окремо з приводу висновків податкового органу про нікчемність правочину суд звертає увагу на таке.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу, щодо визначення правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Крім того, як видно з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Агро-Форум Трейдінг» зазначило у податкових зобов'язаннях суму ПДВ 168157,00 грн., що відповідає господарській операції вчиненій між позивачем та контрагентом.
Щодо посилання представника відповідача на обставину, що ТОВ «Агро Форум Трейдінг» відсутнє за місцезнаходженням, то таке твердження спростовується актом про не можливість проведення перевірки №416/22 від 13.04.2012 року (а.с.98-100).
В висновках даного акту зазначено, що ТОВ «Агро Форум Трейдінг» з 29.01.2009 року по 28.19.2011 року знаходилось на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва.
Отже, під час вчинення господарських операцій підприємство перебувало за своїм фактичним місцем.
Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Із системного аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість не передбачено обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.
У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір сплачений за подання адміністративного позову до суду.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000592301 від 03.08.2012р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" судові витрати в розмірі 1902,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот дві грн. 80 коп.), сплачені згідно платіжних доручень № 417 від 27.08.2012р. та №438 від 30.08.2012р., шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби із рахунку Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович