м. Вінниця
05 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/3724/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,
представника позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
представника відповідача: не з'явився;
представника третьої особи1: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
представника третьої особи 2: Федоришина Н.М. - начальник відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_4
до: Літинської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 (третя особа 1),відділ Держкомзему у Літинському районі Вінницької області (третя особа 2)
про: визнання протиправними та скасування розпоряджень
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Літинської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 (третя особа 1),відділ Держкомзему у Літинському районі Вінницької області (третя особа 2) про визнання протиправними та скасування розпоряджень.
З прохальної частини заяви про зміну підстав адміністративного позову від 27.08.2008р. вбачається, що серед заявлених позовних вимог позивач зокрема просить визнати право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4.
В судовому засіданні представник позивача надала пояснення. що відтворюють зміст заяви від 27.08.2012р. (том 1, а.с.164-168).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 заперечили щодо задоволення заявленого адміністративного позову.
Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.
Заслухавши пояснення представників: позивача, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Так, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту заяви від 27.08.2012р. та доданих до неї документів вбачається, що представник позивача просить суд, зокрема, визнати право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4.
Позивач вважає, що видача третій особі правовстановлюючого документу - акта порушує право власності позивача на цю земельну ділянку, оскільки, як вона зазначає, земельна ділянка належить ОСОБА_4 згідно державного акту серії ВН 2611 від 10.09.2002р.
Таким чином, звернення позивача до суду з даною позовною вимогою обумовлено відновленням порушеного права володіння земельною ділянкою, що передана відповідачем іншій особі згідно розпорядження Літинської РДА від 12.05.2010р. №217.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір про право, оскільки предмет спору стосовно скасування розпоряджень від 02.03.2007р. №109 та від 12.05.2010р. №217 і як наслідок визнання права власності на спірну земельну ділянку безпосередньо пов'язаний із реалізацією права власності на нерухоме майно, що в свою чергу виключає розгляд вказаної вимоги в порядку адміністративного судочинства.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, позивач, оспорюючи право третьої особи на користування спірною земельною ділянкою, намагається вирішити цей спір в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту права, а шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єктів владних повноважень, які не мають жодного юридичного інтересу на предмет спору і лише здійснюють державну реєстрацію прав на земельні ділянки.
Пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Зважаючи на те, що позивачем серед іншого пред'явлено позовні вимоги про визнання права власності на спірну земельну ділянку, вказані правовідносини мають приватноправовий характер, тому дані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що захист права власності або користування здійснюється власником (користувачем) у способи, що визначені Цивільним кодексом України та іншими законами, зокрема, шляхом визнання права, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним, вимагання усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном тощо.
Захист вказаного цивільного права здійснюється шляхом пред'явлення позову в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
У свою чергу, суд, розглядаючи справу в порядку адміністративного судочинства, оцінює законність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах з позивачем і не може постановляти рішення про позбавлення суб'єктивних прав іншої особи приватного права, яка не є відповідачем в адміністративній справі. Однак, відмова в позові з цих підстав матиме преюдиційне значення, що може негативно вплинути на захист прав у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Літинської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, відділ Держкомзему у Літинському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування розпоряджень в частині позовних вимог щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4 - закрити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович