Справа № 1570/3327/2012
04 жовтня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Рачкова О.І.,
сторін:
представник позивача - Комендантов Г.Г. (по довіреності)
представник відповідача - Тесліна Н.О. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Ніка»до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000182301 від 13.03.2012 року,
З позовом до суду звернулось мале приватне підприємство «Ніка»до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000182301 від 13.03.2012 року.
В судовому засіданні 04.10.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим. Податкове повідомлення -рішення №0000182301 від 13.03.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.3-8).
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.81-84). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що на підставі Наказу Березівської МДПІ Одеської області ДПС №101 від 27.02.2012 року (а.с.86) та відповідно до п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 79.2. ст.79 Податкового кодексу України, головним державним податковим інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Парамоненко Г.І. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка МПП «Ніка»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укрхолод»за період грудень 2011 року.
За результатами перевірки Березівською МДПІ Одеської області ДПС складено акт №22/22-20/22498383 від 07 березня 2012 р. (а.с.87-93).
В акті перевірки встановлені наступні порушення:
- ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ст..216, ст..228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини виражені в укладанні угод МПП «Ніка» та ТОВ «Укрхолод»мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону.
- п. 198.3 ст.198 та п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 91600 грн., у тому числі за грудень 2011 року на суму 91600 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Березівською МДПІ Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.03.2012 р. за №0000182301, яким нараховано грошове зобов'язання по сплаті податку податку додану вартість у сумі -91600 грн., штрафних санкцій у сумі - 22900 грн. (а.с.24).
Крім того, МПП «Ніка» було оскаржено в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення за №0000182301від 13.03.2012 року до ДПА в Одеській області та ДПА України, однак скарги були залишені без задоволення, а рішення - без змін (а.с.25-30).
Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, МПП «Ніка»оскаржило його у судовому порядку.
Оцінюючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог МПП «Ніка», виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Акті перевірки зазначено, що згідно з листом ДПС в Одеській області №986/7/07-3411 від 09.02.2012 року в ході проведення передбачених чинним законодавством заходів спрямованих на забезпечення виконання вимог наказу ДПС України від 08.08.2011 року №475 ДСК «Про запровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тенізації економіки», співробітниками Управління податкової міліції ДПС в Одеській області проведено комплекс заходів, спрямованих на відпрацювання суб'єктів господарювання по взаємовідносинах з якими здійснювалося формування податкового кредиту та валових витрат підприємствами Одеського регіону. За результатами проведення заходів встановлено факт формування посадовими особами СГД, які перебувають на обліку в територіальних ДПІ Одеської області, податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами «ризикової»категорії, які перебувають на податковому обліку в ДПІ м. Києва та Київської області, а саме: ТОВ «Укрхолод»- директор Морозов О.А. (громадянин Російської Федерації). Згідно отриманої інформації встановлено, що директором та головним бухгалтером вказаного підприємства є громадяни Російської Федерації, які на території міста Києва та Київської області зареєстрованими не значаться, відомості щодо місцезнаходження вказаних осіб на території України відсутні. Також, підрозділом податкової міліції від Київського міського центру зайнятості 20.01.2012 року за №14-581 та №14-583 та від Київського обласного центру зайнятості 24.01.2012 р. за №168/01/12-12 отримано листи, якими повідомлено, що заяв та інших передбачених законодавством документів на отримання дозволів на використання праці громадян Російської Федерації до Київського міського та обласного центрів зайнятості не надходило, дозволу на використання праці вказаних іноземців на підприємствах, установах та організаціях міста Києва не оформлювалося.
Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що у ТОВ «Укрхолод»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності та згідно з ч.1, ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України укладені ним угоди мають ознаки нікчемності, тому визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 91600 грн., з чим суд не погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між МПП «Ніка» та ТОВ «Укрхолод»укладено Договір купівлі-продажу №1201 від 01.12.2011 року (а.с.31-32).
Зазначений договір підписаний та скріплений печатками представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.
Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.
Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування товарів, отриманих від контрагента. При цьому, всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договору, сторонами були належним чином оформлені податкові накладн (а.с.51-71).
Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені видаткові накладні (а.с.33-50).
Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.
Крім того, відповідачем у самому акті перевірки (а.с.15) зазначено, що позивачем до перевірки надано договір, податкові накладні та видаткові накладні, які підтверджують взаємовідносини між сторонами, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентом та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.
Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.
Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання господарського договору МПП «Ніка»із ТОВ «Укрхолод»посадовими особами МПП «Ніка»була отримана від ТОВ «Укрхолод»копія свідоцтва про державну реєстрацію, копія довідки АА №394946 з ЄДРПОУ від 15.11.2011 року, копія виписки з ЄДРПОУ ААБ №388367, копія довідки про взяття на облік платника податків №39309 від 21.10.2011 року, копія свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість №100106035 (а.с.110-116), які підтверджують, що вказане товариство було юридичною особою та платником податків, зокрема платником податку на додану вартість, та на момент укладання господарської угоди, зазначена компанія не була визначена на офіційному сайті ДПА України як сумнівна компанія, а тому суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача щодо правомірності обрання контрагенту при укладанні договору саме з ТОВ «Укрхолод».
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Враховуючи вищенаведене, встановлене актом перевірки №22/22-20/22498383 від 07 березня 2012 року порушення ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України; п. 198.3 ст.198 та п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого МПП «Ніка» за перевіряємий період щодо завищення суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 91600 грн. є безпідставним та необґрунтованим, а відповідачем не доведеним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту позивача належно оформленими податковими накладними, які згідно з Актом перевірки, було проаналізовано відповідачем. При цьому, відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Березівською МДПІ Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №22/22-20/22498383 від 07 березня 2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог МПП «Ніка» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Березівської МДПІ Одеської області Державної податкової служби №0000182301 від 13.03.2012 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов малого приватного підприємства «Ніка»до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000182301 від 13.03.2012 року.
.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 09 жовтня 2012 року .
Суддя Бутенко А.В.
.
.
.
.