Справа № 1570/3457/2012
04 жовтня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрухіва В.В.
при секретарі Белан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов'язання зареєструвати місце проживання, -
31.05.2012 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства ЖКС "Чорноморський"ділянка № 3, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО, ОСОБА_2 про зобов"язання зареєструвати за місцем проживання в АДРЕСА_2.
Ухвалою суду від 01.06.2012 року у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом в частині вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства ЖКС "Чорноморський"ділянка № 3, ОСОБА_2 про зобов"язання зареєструвати за місцем проживання в АДРЕСА_2 -відмовлено, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО про зобов"язання зареєструвати за місцем проживання в АДРЕСА_2.
Ухвалою суду від 12.09.2012 року за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО про зобов"язання зареєструвати за місцем проживання в якості другого відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_2 була надана його батькові - ОСОБА_3, на склад сім'ї чотири особи: дружині, ОСОБА_4, синів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (ордер № 193 серія ЖР, виданий 21 лютого 1984 виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м.Одеси). У повному складі сім'я заселилась до вищевказаної квартири та оформила реєстрацію за місцем проживання. Після повернення зі строкової служби в армії у 1988 році позивач оформив реєстрацію у АДРЕСА_3 у якості наймача житлової площі з метою включення в списки осіб, що потребують поліпшення житлових умов і отримання окремого житлового приміщення, але за вищевказаною адресою не проживав. На облік, для отримання окремого житлового приміщення документи не подавав. У період з 1988 року до 2005 року він проживав без реєстрації у квартирі своєї дружини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. У 2005 році сім'я позивача розпалася, і після розірвання шлюбу з дружиною він, за згодою своїх близьких - батьків та брата - ОСОБА_2, заселився у квартиру АДРЕСА_2 у якості члена сім'ї основного квартиронаймача, ОСОБА_3. З 2005 року він постійно проживав у вищевказаній квартирі, оплачував комунальні послуги. Іншого житла у нього не має. 30 березня 2009 року квартира АДРЕСА_2 була приватизована на батька позивача - ОСОБА_3 та його брата - ОСОБА_2. Так як позивач вважав, що були порушені його права, він звернувся до Київського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла" про визнання розпорядження органу приватизації і свідоцтва про право власності на житло недійсним, визнання права на користування житлом. Рішенням від 14 травня 2010 року позов було задоволено в повному обсязі. Рішення вступило в закону силу 25.05.2010 року. 10.11.2011 року позивач знявся з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3. Після вступу рішення в закону силу позивач неодноразово звертався до СГІРФО Київського району м.Одеси з заявою про реєстрацію його за місцем проживання на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 травня 2010 року. Письмову відповідь на всі звернення позивач отримав тільки 10.02.2012 року де йому раз'яснили, що для того, щоб оформити реєстрацію за вказаною адресою необхідна згода зареєстрованих мешканців, тобто брата - ОСОБА_2, однак він не дає свою згоду на реєстрацію за місцем проживання. Позивач вважав свої права порушеними й тому просить задовольнити позов в повному обсязі.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з наведених підстав.
Представник відповідача - Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його необгрунтованим, посилаючись також на те, що функції та повноваження з реєстрації місця проживання насьогодні передані Державній міграційній службі і відділи ГІРФО такої функції вже не виконують.
Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, повідомлений належним чином, до суду не з"явився, з заявою про відкладення судового розгляду до суду не звертався.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши надані письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2010 року було задоволено позов ОСОБА_1 в повному обсязі: визнано недійсним розпорядження управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради за № 213281 від 30 березня 2009 р. про передачу в приватну спільну часткову власність ОСОБА_3 і ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло квартиру АДРЕСА_2, видане 30 березня 2009 року органом приватизації управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської Ради ОСОБА_3 і ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_1 право на користування житлом в квартирі АДРЕСА_2.
Рішення набрало законної сили 25.05.2010 року.
Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 з 2005 року постійно проживає у АДРЕСА_2.
10.11.2011 року позивач знявся з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3 для реєстарції за місцем фактичного проживання, тобто у житловому приміщенні, право користування яким визнано за ним у судовому порядку.
Після набрання рішенням законної сили позивач неодноразово звертався до СГІРФО Київського району м.Одеси з заявою про реєстрацію його за місцем проживання на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 травня 2010 року. Письмову відповідь на всі звернення позивач отримав тільки 10.02.2012 року де йому раз'яснили, що для того, щоб оформити реєстрацію за вказаною адресою необхідна згода зареєстрованих мешканців, тоб то брата - ОСОБА_2, однак він не дає свою згоду на реєстрацію позивача за місцем проживання.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає: письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в України», на яку посилався відповідач, підставами для реєстрації місця проживання завника у разі відсутності згоди власника (співласників) житла або їх уповноважених органів є наступні документи: ордер, свідоцтво про право вланості, договір найма (піднайма, оренди або інші документи).
Як вбачається з рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2010 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право на користування житлом в квартирі АДРЕСА_2, яке оспорювалося його братом ОСОБА_2, чий підпис на заяві про реєстарцію вимагав орган реєстрації (СГІРФО Київського РВ). Тобто рішення суду від 14.05.2010 року є підставою для реєстрації позивача без згоди ОСОБА_2. Таким чином, суд вважає, що позивачу безпідставно було відмовлено в реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 року № 405 «Питання Державної міграційної служби України», затверджено Положення про Державну міграційну службу України, яким визначені задачі, функції та повноваження державної міграційної служби України, які реалізуються через її територіальні підрозділі на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, серед яких відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2012 року № 626 «Про функціонування ДМС», з 01.08.2012 року на Державну міграційну службу України покладено реєстрацію місця проживання фізичних осіб. Таким чином, на Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО не може бути покладено обов"язок з реєстрації місця проживання позивача, а тому в позові до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО про зобов'язання зареєструвати місце проживання належить відмовити.
При цьому, оскільки функції з реєстрації місця проживання фізичних осіб з 01.08.2012 року виконують органи ДМС, обов"язок з реєстрації місця проживання позивача суд покладає на Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 32,19 грн.
Керуючись ст. ст. 69, 71, 159-164, КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в особі відділу ГІРФО про зобов'язання зареєструвати місце проживання - відмовити.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок) на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2012 року.
Суддя: В.В.Андрухів