вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
04 жовтня 2012 р. Справа №2а-8335/12/0170/16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря Павленко Н.О. та представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;
представник позивача - ОСОБА_2, доручення від 13.08.2012р., паспорт ЕТ 074057;
представник відповідача - не з'явився;
свідок 1- ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2;
свідок 2 - ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділення Державної Автомобільної Інспекції Бахчисарайського районного відділу Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим
про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій,
Обставини справи: ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Відділення Державної Автомобільної Інспекції Бахчисарайського районного відділу Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим у частині повернення належного позивачу на праві власності тимчасово затриманого транспортного засобу ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5 та зобов'язання Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АРК протягом десяти днів після набрання рішення по справі законної сили в порядку, встановленому Постановою КМУ від 17.12.2008р №1102, передати позивачу -ОСОБА_1 належний йому на праві власності тимчасово затриманий транспортний засіб ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним утриманням відповідачем з березня 2010 року на спеціальному майданчику при ДАІ належного позивачу автотранспортного засобу незважаючи на подання їм відповідної заяви про повернення автомобілю та сплату усіх передбачених діючим законодавством платежів.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 31.07.2012р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
28.08.2012р. до суду надана заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим у частині повернення належного позивачу на праві власності тимчасово затриманого транспортного засобу ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5; визнати протиправними дії ВДАІ Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК по нарахуванню оплати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику тимчасового затримання в розмірі 6728,00 грн. та зобов'язати Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АРК протягом десяти днів після набрання рішенням по справі законної сили в порядку, встановленому Постановою КМУ від 17.12.2008р №1102, передати позивачу -ОСОБА_1 належний йому на праві власності тимчасово затриманий транспортний засіб ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5.
20.09.2012р до суду надана заява про зміну (зменшення) позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим у частині повернення належного позивачу на праві власності тимчасово затриманого транспортного засобу ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5; визнати протиправними дії ВДАІ Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК по нарахуванню оплати за зберіганням транспортного засобу на спеціальному майданчику тимчасового затримання в розмірі 6390,00грн та зобов'язати Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АРК протягом десяти днів після набрання рішенням по справі законної сили в порядку, встановленому Постановою КМУ від 17.12.2008р №1102, передати позивачу - ОСОБА_1 належний йому на праві власності тимчасово затриманий транспортний засіб ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5.
Уточнення до позову прийняти судом.
Позивач та його представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, визначених у позовної заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заперечення від 15.09.2012р. та лист від 01.10.2012р, у яких проти позовних вимог заперечує та просить розглянути справу за відсутності свого представника. При цьому відповідач зазначив, що особисто позивач з заявою про повернення свого автотранспортного засобу не звертався, про що свідчить підпис на копії заяви, який не схожий на підпис позивача, заява на даний час знаходиться у позивача тобто до ДАІ не надавалася та відповідачем не реєструвалася.
У судовому засіданні у якості свідків були допитані ОСОБА_5, та ОСОБА_4.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків, -розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів.
Відповідно д ч.1 ст.7 Закону України «Про міліцію» міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції; внутрішньої безпеки.
Таким чином, Відділення Державної Автомобільної Інспекції Бахчисарайського районного відділу Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим є суб'єктом владних повноважень, а тому дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що позивач є власником автомобілю ВАЗ 2101 державний НОМЕР_5, 1978 року виготовлення, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та витягом з Інформаційної системи ДАІ.
12.06.2009р. ОСОБА_1 на підставі довіреності ВМЕ № 290881, засвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_6 гр. ОСОБА_7 надано право продажу на умовах та за ціну на його розсуд, в тому числі представництво довірителя при продажу, реєстрації та знятті з обліку автотранспортного засобу ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_5, відповідно до якої право володіння, користування та розпорядження автомобілем фактично відійшло до гр. ОСОБА_7 (так звана «генеральна довіреність»). Вказана довіреність була видана строком дії до 12.06.2012 року та на час звернення позивача з цім позовом до суду втратила дію.
10.03.2010 року автомобіль ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_5 був затриманий та доставлений для тимчасового зберігання працівниками ДАІ на спецмайданчик Відділення Державної Автомобільної Інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим за адресою: м. Бахчисарай, вул.Сімферопольська, 45 у зв'язку з виявленням факту порушення водієм ОСОБА_7 правил дорожнього руху, а саме, керуванням автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого останній був відсторонений від керування транспортним засобом. Відносно ОСОБА_7 було складено протокол про адміністративне правопорушення по ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з позову, 12.03.2010р., тобто через 2 дні після затримання транспортного засобу, ОСОБА_1 звернувся до ВДАІ Бахчисарайського р-на з заявою про видачу зі спеціального майданчика належного йому автомобілю, сплативши при цьому всі витрати на його доставку на штрафмайданчик і зберігання на стоянці ДАІ, однак, з незрозумілої причини, а саме, необхідності сплати штрафу за порушення ПДР ОСОБА_7, йому в негайній видачі автомобіля було відмовлено та пояснено, що про результати розгляду заяви повідомлять пізніше. Проте, відповідь від ВДАІ ОСОБА_1 не надійшла.
Але, 06.07.2012р. з Нахімовського районного суду м.Севастополя на адресу позивача засобом поштового зв'язку була надіслана позовна заява про стягнення з нього на користь Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим заборгованості перед державою за доставку та зберігання належного йому автотранспортного засобу - ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_5 у розмірі 6728,00 грн.
Як доказ наявності зазначеної заборгованості позивач отримав повідомлення (без вихідної реєстрації, за підписом начальника ВДАІ Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК підполковника міліції Мажар Ю.Б.), в якому повідомляється, що належний ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 2101-д/н НОМЕР_5 з 10.03.2010р знаходиться на спецмайданчику ВДАІ Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК за порушення ч.1 ст.130 КУпАП, і сума заборгованості за його зберігання становить 6728,00 грн. Цим повідомленням ОСОБА_1 висувалася вимога про негайну оплату вартості зберігання належного йому майна та загрози звернення до судових органів у разі несплати боргу.
Не погодившись з нарахуванням заборгованості, та вважаючи, що діями відповідача щодо незаконного утримання належного йому транспортного засобу порушуються його права, позивач звернувся до суду з цім позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003р (далі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Стаття 318 ЦК України встановлює, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Як зазначено у статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 є власником транспортного засобу - ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.07.1994р, копія якого є в матеріалах справи, та витягом з інформаційної системи ДАІ, наданим відповідачем.
Відповідно до ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення N 8073-X від 07.12.1984р. зі змінами та доповненнями, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» N 1102 від 17.12.2008р. (далі-Порядок) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення.
Пункт 2 зазначеного Порядку встановлює, що тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Уповноваженим особам Державтоінспекції забороняється брати участь у здійсненні блокування або евакуації транспортних засобів у випадках, не передбачених законом.
У п.3 Порядку вказано, що доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів -евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими Державтоінспекцією укладені в установленому порядку договори.
Згідно п.10 Порядку транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання.
Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання - з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Відповідно до п.12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.
Пунктом 13 Порядку встановлено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.
Оплата за зберігання транспортних засобів на спецмайданчиках на час виникнення, продовження та закінчення спірних правовідносин здійснювалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007р. № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, що надаються органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до спільного Наказу Мінфіну України, Міністерства економіки України та МВС України від 05.10.2007р. № 369/1105/336 "Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння". Відповідно до вказаних нормативних актів встановлена оплата:
- за зберігання транспортного засобу 1 доба - 18 грн.;
- за зберігання транспортного засобу наступні доби - 10 грн.:
- транспортування транспортного засобу з міста затримання до спец майданчику за 1 км - 10 грн.;
- проведення перевірки знаходження транспортного засобу у розшуку - 39 грн.;
- проведення перевірки особи за порушення ПДР - 39 грн.;
- комп'ютерні послуги - 24 грн.
З матеріалів справи вбачається, що акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу на підставі ст.265-2 КУпАП №185 було складено працівниками ДАІ 10.03.2010р у зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_7 ст. 130 КУпАП в присутності свідків, в зв'язку з чим водія було відсторонено від управління транспортним засобом, транспортний засіб ВАЗ-2101 держномер НОМЕР_5 було доставлено для тимчасового зберігання на спец майданчик м.Бахчисарай.
Судом встановлено, що 12.03.2010р позивач звернувся до начальника ВДАІ Бахчисарайського р-ну Мажари Ю.В. з заявою про видачу зі спеціального майданчика належного йому на праві власності автомобілю ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_5 та з заявою про надання платних послуг по проведенню перевірки даних о вчиненні порушень ПДР та знаходження автомобілю у розшуку.
При дослідженні зазначених заяв судом встановлено, що вони виконані на типових бланках та заповнені від руки від імені ОСОБА_1.
При цьому на обох заявах міститься резолюція керівника однакового змісту «т. ОСОБА_10», яка свідчить про направлення заяв до відповідного працівника ВДАІ. Також на останньої заяві є відбуток штампу (російською мовою) «по базе угон проверено» з заповненої від руки датою: «01.04.2010р.» та підписом з розшифровкою «ОСОБА_10»)
Як зазначається відповідачем у своїх запереченнях на позов, вищенаведена заява не є законною, бо підписана позивачем не власноруч, що порушує норму ст.5 Закону України «Про звернення громадян», та не зареєстрована в ВДАІ Бахчисарайського району у встановленому порядку, а тому з цього можна зробити висновок, що позивач не звертався з заявою про повернення автомобіля ВАЗ-2101 держномер НОМЕР_5 з моменту затримання по сьогоднішній день.
При з'ясуванні обставин звернення позивача до відповідача щодо повернення затриманого автомобілю, судом встановлене наступне.
Згідно з поясненнями позивача у судовому засіданні, про затримання автомобілю ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_5, якій він передав за довіреністю, а фактично продав, гр. ОСОБА_7, він дізнався від ОСОБА_7, 12.03.2012р. разом з ОСОБА_7 та своє дружиною прибув до Бахчисарайського ВДАІ. При цьому ОСОБА_7 власноручно заповнив текст заяв про повернення автомобілю та проведення перевірки, оскільки ОСОБА_1 забув вдома окуляри, без яких не мав можливості писати. Заяви підписав особисто сам ОСОБА_1, але коротким підписом, оскільки погано бачив без окулярів. Крім того він сплатив усі платежі, необхідні для повернення автомобілю, на особистому прийомі начальник ВДАІ наклав резолюцію на заяви та направив до працівника ДАІ ОСОБА_10 для вирішення питання про повернення автомобілю позивачу. Але, ОСОБА_10, перевіривши по базі ДАІ встановила, що штраф за порушення ПДР ОСОБА_7 не сплачений, запропонувала сплатити штраф та повернула заяви, пояснивши, що про вирішення питання про повернення автомобілю ОСОБА_1 його повідомлять. Більш до ВДАІ у Бахчисарайському районі він не звертався.
Вказані пояснення узгоджуються з поясненнями допитаних у якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_11 та іншімі матеріалами справи.
Так, допитана у якості свідка дружина позивача - ОСОБА_5 пояснила, що разом з чоловіком та ОСОБА_7, якому раніш було продано автомобіль, вони у березні-квітні 2010 року прибули до Бахчисарайського ВДАІ для вирішення питання щодо отримання зі штрафмайданчику автомобілю, власником якого за документами був її чоловік. За вказівкою працівників ДАІ вони сплатили усі платежі за доставку та зберігання автомобілю. Також ОСОБА_7 заповнив текст заяв про повернення автомобілю, оскільки ОСОБА_1 забув вдома окуляри, та не мог самостійно цього зробити, після чого її чоловік підписав ці заяви. З цими документами вони звернулися до начальника ВДАІ, якій дозволив видати автомобіль, але працівник ДАІ на штрафмайданчику видачу автомобілю заборонила, оскільки ОСОБА_7 не сплатив штраф за порушення ПДР. При цьому пояснила, що вони отримають автомобіль після уплати штрафу, про що їм буде направлено повідомлення. ЇЇ чоловік отримав у ДАІ м. Севастополя довідку про відсутність у нього штрафів, а штрафи за ОСОБА_7 він сплатити не міг, оскільки вони мали великій розмір. Після цього було отримано рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що є знайомим ОСОБА_7 та два роки тому підвозів від залізничного вокзалу у Бахчисараї до Бахчисарайського ВДАІ ОСОБА_7, ОСОБА_1 та його дружину для вирішення питання щодо отримання з штрафмайданчику автомобілю. До будівлі ВДАІ він не заходив, але коли усі вишли, чув, як ОСОБА_7 та ОСОБА_1 сварилися з причини того, що ОСОБА_7 не сплатив штраф, внаслідок чого автомобіль не повернули ОСОБА_1. Також дружина ОСОБА_1 докоряла його у зв'язку з тім, що він забув вдома окуляри та не міг щось написати.
У своїх запереченнях відповідач підтвердив, що інспектором з дізнання ВДАІ Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК майором міліції ОСОБА_10 було проведено перевірку знаходження затриманого автомобілю у розшуку, про що зроблена відмитка, а також наявність станом на 12.03.2010р. у ОСОБА_7 9 порушень ПДР, за які накладено штрафи у розмірі 1696,00 грн., які останнім не сплачені.
Відповідно до довідки Відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі № 15 від 02.04.2010р. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався.
Сукупність зазначених доказів, на думку суду, свідчать про доведення факту звернення позивача з заявою про звернення до посадових осіб відповідача з заявою про повернення належного йому автотранспортного засобу. При цьому обставини оформлення вказаної заяви від 12.03.2012р. не суперечать п.12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, оскільки це обумовлюється письмовим зверненням як його водія так й власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Що стосується відсутності реєстрації зазначеної заяви у відповідача, то це не спростовує факту її подання до посадових осіб ВДАІ Бахчисарайського РО УМВСУ в АРК, якій підтверджено вищевказаними доказами. При цьому, суд зазначає, що реєстрація вхідної кореспонденції, зокрема, заяв, входить до компетенції саме відповідача, а позивач не несе за це відповідальність, а отже й вважати зазначену заяву такою що не підлягає розгляду по суті, у суду не має підстав.
Також, судом встановлено, що позивачем здійснено операції по сплаті за доставку ТЗ на штраф майданчик у розмірі 100,00грн, за зберігання ТЗ на стоянках ДАІ у розмірі 20,00грн,18,00грн та 200,00грн, за перевірку по обліку, причетності до ДТП, порушення ПДР у розмірі 39,00грн, за комп'ютерні послуги по оформленню документів у розмірі 24,00грн, за проведення перевірки ТЗ за наявним обліком у розмірі 39,00грн. Наявність зазначених операцій підтверджується квитанціями від 12.03.2010р. та від 01.04.2010р, копії яких є в матеріалах справи.
Таким чином, на час звернення до відповідача 12.03.2010р. ОСОБА_1 були дотримані усі умови, передбачені у «Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України N 1102 від 17.12.2008р., які обумовлюють обов'язок відповідача повернути належний власнику автотранспортний засіб. При цьому, ані зазначеним Порядком, ані жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено право органів ДАІ (МВС України) утримувати майно власника у разі несплати обов'язкових платежів - штрафів, іншою особою, водієм тощо.
Враховуючи визнання судом протиправними бездіяльності відповідача щодо не повернення позивачу автомобілю ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_5, задоволенню підлягають також позовні вимоги щодо визнання протиправними дій ВДАІ Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК по нарахуванню оплати за зберіганням транспортного засобу на спеціальному майданчику тимчасового затримання в розмірі 6390,00грн. та зобов'язання відповідача передати позивачу - ОСОБА_1 транспортного засобу ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_5..
Таким чином, на підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про задоволення уточненого адміністративного позову.
При цьому суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги, щодо повернення йому автомобілю протягом десяти днів після набрання рішення по справі законної сили, не обґрунтовані ані позивачем ані нормами діючого законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 04.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частину, в повному обсязі постанову складено 08.10.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Уточнений адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим у частині повернення належного ОСОБА_1 на праві власності тимчасово затриманого транспортного засобу ВАЗ-2101 державний номер НОМЕР_5.
3.Визнати протиправними дії Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим по нарахуванню оплати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику тимчасового затримання в розмірі 6390,00грн.
4.Зобов'язати Відділення Державної автомобільної інспекції Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в АРК відповідно до «Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України N 1102 від 17.12.2008р., передати ОСОБА_1 належний йому на праві власності тимчасово затриманий транспортний засіб ВАЗ-2101 державний номер НОМЕР_5.
5.Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрати з судового збору у сумі 32,19 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.