Провадження № 22ц/2090/6151/2012 р Головуючий 1- ї інст-Довготько Т.М.
Справа № 2-3561/11
Категорія : житлові Доповідач - Черкасов В.В.
03 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Московського районного суду м.Харкова від 05 липня 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4 в інтересах себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення порядку користування квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 в інтересах себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: опікунська рада Московського району м.Харкова про визначення порядку користування житловим приміщенням, -
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4 в інтересах себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення порядку користування квартирою.
В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що він є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 01.11.2010 року. Власником іншої половини вказаної квартири є колишня дружина позивача - ОСОБА_3 У спірній квартирі крім нього та ОСОБА_3 зареєстровані їх повнолітні діти - донька ОСОБА_4 зі своїм сином ОСОБА_5, син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_7, яка в квартирі не проживає.
ОСОБА_2 зазначає, що між сторонами виник спір стосовно визначення порядку користування квартирою, оплати комунальних послуг.
Тому, позивач просив суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши йому у користування житлову кімнату розміром 14,4 кв.м. (з косим балконом), відповідачці, ОСОБА_3, виділити у користування 2 житлові кімнати розміром 15,8 кв.м. та кімнату розміром 12,9 кв.м., кухню, коридор, ванну кімнату, туалет залишити у спільному користуванні сторін.
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 в інтересах себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: опікунська рада Московського району м.Харкова про визначення порядку користування житловим приміщенням.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_3 вказувала, що вона є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1. Квартира складається з трьох кімнат. Окрім неї та її колишнього чоловіка -ОСОБА_2, в ній зареєстровані їх діти та онук. Згідно медичного висновку лікарсько-консультаційної комісії від 02.11.2011 року ОСОБА_3, внаслідок важкого захворювання, не може проживати в одній кімнаті з членами своєї родини.
Тому, ОСОБА_3 просила суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй в користування житлову кімнату площею 14,4 кв.м., ОСОБА_4 та її малолітньому сину ОСОБА_5, ОСОБА_7 виділити в користування житлову кімнату площею 15,8 кв.м., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виділити в користування житлову кімнату площею 12,9 кв.м. Кухню, коридор, ванну кімнату та туалет залишити в загальному користуванні сторін.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2012 року справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження (а.с.53 т.1).
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 05 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.
В обгрунтування доводів апеляційних скарг заявники вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що визначити порядок користування квартирою відповідно до часток сторін у праві власності неможливо.
Такі висновки колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до ст. ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку передбачених законом.
Принцип непорушності права власності визначений у ст. 321 ЦК України.
Відповідно до цієї правової норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, а якщо домовленість не досягнута - в судовому порядку.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної власності по Ѕ частині (а.с.5,6 т.2). Квартира складається з трьох кімнат житловою площею 43,1 кв.м., у тому числі 1-а кімната 15,8 кв.м., 2-а кімната 14,4 кв.м., 3-а кімната 12,9 кв.м., кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору (а.с.9,10 т.2). У вказаній квартирі проживають 6 чоловік: ОСОБА_3, її колишній чоловік ОСОБА_2, їх донька ОСОБА_4, онук ОСОБА_5, син ОСОБА_4, донька ОСОБА_7 (а.с.11).
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Матеріали справи не містять будь-якого договору між співвласниками про порядок володіння та користування спільним житлом відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності не існує.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 420/5029, проведеної по справі експертом Харківського Науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, запропоновані два варіанти порядку користування квартирою АДРЕСА_1, ними перерозподілені частки співвласників та визначена компенсація при відхиленні від ідеальних часток співвласників (а.с. 72-87 т.2).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що спірна 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 за рішенням РВК Московської ради народних депутатів м.Харкова від 18.02.1986 року була надана ОСОБА_3 за місцем роботи на склад сімї із п'яти осіб: вона її чоловік та 3-є їх дітей в ОЖК «Контакт»з виплатою пайових внесків, які були внесені ОСОБА_3 в період з 10.12.1984 року по 15.03.1993р..(а.с.5).
При вселені в цю квартиру сторони згідно 145 ЖК України, яка діяла на час їх вселення набули рівного право на користування житлом.
Судом першої інстанції встановлено та заперечується сторонами, що на час вирішення спору в спірній квартирі залишаються мешкати подружжя яким у рівних частках належить ця квартира, їх діти: дочка ОСОБА_4 з неповнолітньою дитиною та їх син ОСОБА_4, які визначили між собою порядок користування цією квартирою, а також їх дочка ОСОБА_7, яка зареєстрована у квартирі.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив з того що визначити у користуванні сторін кімнату розміром 14,4 кв.м. без порушення прав інших співмешканців житла не можливо, а також із відсутності прийнятних варіантів для задоволення у позовних та зустрічних вимогах сторін.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 з урахуванням ст.. 10, 60 ЦПК України, за їх безпідставністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303 304, п.1ч.1ст.307,ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 05 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: