ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/10190-2012 02.10.12
За позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма КФК"
про стягнення 274 408,72 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Кравченко Л.О. за довіреністю № 942 від 17.05.2012 р.;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма КФК" (далі -відповідач) про стягнення 274 408,72 грн., в тому числі 263 633, 80 грн. основного боргу, 8 979, 12 грн. пені та 1 795, 80 грн. 3 % річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/10190-2012, розгляд справи призначено на 06.09.2012 р.
У судовому засіданні 06.09.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 18.09.2012 р.
13.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі: податкові накладні відносно спірних поставок.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.10.2012 р.
Представник відповідача в судове засідання 02.10.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 02.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
03.01.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 251-11, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати
Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.4. Договору ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.
Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 5.1. Договору).
Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.4. Договору у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного Договору.
У разі невиконання вимог пункту 5.4. цього Договору, сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою. У разі, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний невірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору, якого не існує, або помилково вказаний покупець, вважається , що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку, якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній, залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки. (п. 5.5. Договору).
Відповідно до п. 10.2. Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 263 633, 80 грн. згідно наступних видаткових накладних: № 20642472 від 03.03.2012 р., № 20685590 від 07.03.2012 р., № 20685589 від 07.03.2012 р., № 20685588 від 07.03.2012 р., № 20697726 від 09.03.2012 р., № 20697726 від 09.03.2012 р., № 20697725 від 09.03.2012 р., № 20697724 від 09.03.2012 р., № 20697723 від 09.03.2012 р., № 20697722 від 09.03.2012 р., № 20728432 від 13.03.2012 р., № 20728431 від 13.03.2012 р., № 20728430 від 13.03.2012 р., № 20744162 від 14.03.2012 р., № 20744161 від 14.03.2012 р., № 20744160 від 14.03.2012 р., № 20744132 від 14.03.2012 р., № 20744131 від 14.03.2012 р., № 20744130 від 14.03.2012 р., № 20743482 від 14.03.2012 р., № 20743481 від 14.03.2012 р., № 20743480 від 14.03.2012 р., № 20759735 від 15.03.2012 р., № 20759734 від 15.03.2012 р., № 20759510 від 15.03.2012 р., № 20759509 від 15.03.2012 р., № 20759508 від 15.03.2012 р., № 20776607 від 16.03.2012 р., № 20776606 від 16.03.2012 р., № 20776605 від 16.03.2012 р., № 20776513 від 16.03.2012 р., № 20776512 від 16.03.2012 р., № 20776511 від 16.03.2012 р., № 20790062 від 17.03.2012 р., № 20790061 від 17.03.2012 р., № 20790055 від 17.03.2012 р., № 20790054 від 17.03.2012 р., № 20789651 від 17.03.2012 р., № 20789650 від 17.03.2012 р., № 20789649 від 17.03.2012 р., № 20810327 від 20.03.2012 р., № 20810327 від 20.03.2012 р., № 20810326 від 20.03.2012 р., № 20826696 від 21.03.2012 р., № 20826695 від 21.03.2012 р., № 20826694 від 21.03.2012 р., № 20826631 від 21.03.2012 р., № 20826630 від 21.03.2012 р., № 20826629 від 21.03.2012 р., № 20826234 від 21.03.2012 р., № 20826233 від 21.03.2012 р., № 20826232 від 21.03.2012 р., № 20842563 від 22.03.2012 р., № 20842562 від 22.03.2012 р., № 20842501 від 22.03.2012 р., № 20842500 від 22.03.2012 р., № 20842499 від 22.03.2012 р., № 20842347 від 22 03 2012 р., № 20842346 від 22.03.2012 р., № 20859602 від 23.03.2012 р., № 20859577 від 23.03.2012 р., № 20859576 від 23 03 2012 р., № 20859411 від 23.03.2012 р., № 20859410 від 23.03.2012 р., № 20873952 від 24.03.2012 р., № 20873951 від 2403 2012 р., № 20873800 від 24.03.2012 р., № 20873799 від 24.03.2012 р., № 20893916 від 27.03.2012 р., № 20893915 від 27 03 2012 р., № 20893654 від 27.03.2012 р., № 20893653 від 27.03.2012 р., № 20893652 від 27.03.2012 р., № 20909965 від 28.03.2012 р., № 20909923 від 28.03.2012 р., № 20909922 від 28.03.2012 р., № 20909921 від 28.03.2012 р., № 20909719 від 28.03.2012 р., № 20909718 від 28.03.2012 р., № 20909717 від 28.03.2012 р., № 20928919 від 29.03.2012 р., № 20928918 від 29.03.2012 р., № 20928917 від 29.03.2012 р., № 20928454 від 29.03.2012 р., № 20928453 від 29.03.2012 р., № 20944531 від 30.03.2012 р., № 20944530 від 30.03.2012 р., № 20944529 від 30.03.2012 р., № 20944493 від 30.03.2012 р., № 20944492 від 30.03.2012 р., № 20929539 від 30.03.2012 р., № 20929538 від 30.03.2012 р., № 20958419 від 31.03.2012 р., № 20958397 від 31.03.2012 р., № 20958396 від 31.03.2012 р., № 20958314 від 31.03.2012 р., № 20958313 від 31.03.2012 р., № 21439678 від 17.05.2012 р., № 21439677 від 17.05.2012 р., № 21439676 від 17.05.2012 р., № 21506338 від 23.05.2012 р., № 21506337 від 23.05.2012 р., № 21521158 від 24.05.2012 р., № 21521157 від 24.05.2012 р., № 21537918 від 25.05.2012 р., № 21550910 від 26.05.2012 р., № 21550909 від 26.05.2012 р., № 21550908 від 26.05.2012 р., № 21570755 від 29.05.2012 р., № 21570754 від 29.05.2012 р., № 21570753 від 29.05.2012 р., № 21598798 від 31.05.2012 р., № 21631977 від 02.06.2012 р., № 21631976 від 02.06.2012 р., № 21631975 від 02.06.2012 р., № 21631690 від 02.06.2012 р., № 21631689 від 02.06.2012 р.
Відповідно до вказаних видаткових накладних строк оплати поставленого товару визначено датою через 30 днів з моменту поставки.
Оскільки відповідач за поставлений товар не розрахувався, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та законних інтересів до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.2. Договору оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Сторони передбачили п. 7.2. Договору, що у випадку порушення покупцем п. 5.2., він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку за кожен день заборгованості.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 8 979, 12 грн., розрахунок якої є вірним.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Позивач нарахував відповідачу 1 795, 80 грн. 3 % річних, розрахунок яких судом перевірено та також встановлено, що він є вірним.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма КФК" (03141, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Солом'янська, будинок 33, код ЄДРПОУ 35848187) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100, код ЄДРПОУ 22946976) 263 633 (двісті шістдесят три тисячі шістсот тридцять три) грн. 80 коп. основного боргу, 8 979 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 12 коп. пені, 1 795 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн. 80 коп. 3 % річних та 5 488 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.10.2012 р.
Суддя В.С. Ломака