05.10.2012 Справа № 1411/2622/12
Провадження № 2/1411/995/12
03 жовтня 2012 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді -Семенової Л.М.,
при секретарі -Капінус Є.В.,
за участю:
позивачки -ОСОБА_1,
представника позивача -адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
В липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, а також визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого відповідачці на майно, що залишилося після смерті їх батька.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх з відповідачкою батько ОСОБА_4. Після його смерті залишилося спадкове майно , в тому числі у виді житлового будинку по АДРЕСА_2.
Про смерть батька їй стало відомо тільки нині, тобто в 2012 році, та вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на що їй було повідомлено, що спадщина вже прийнята донькою померлого ОСОБА_3 -її сестрою. У зв'язку з цим, а також пропуском нею строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.
Посилаючись на необізнаність про смерть батька та укриття відповідачкою від нотаріуса про наявність іншого спадкоємця, звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх спадкових прав.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що про смерть батька дізналася більш як через 2,6 роки після його смерті. До 2007 року вона проживала разом із батьком, але на його вимогу вона залишила його будинок та поїхала на заробітки до АР Крим, де працює та мешкає до цього часу. В останнє вона бачила батька в грудні 2007 року, після того з ним не спілкувалася.
Представник позивача позовні вимоги своєї довірительки підтримала та просила задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у зв'язку з чим суд допустив заочний розгляд справи за наявними у справі письмовими доказами.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Коларівка помер ОСОБА_4 (а.с. 6).
Згідно свідоцтва про народження позивачки та її свідоцтва про шлюб, вбачається, що вона приходиться рідною донькою ОСОБА_4 (а.с.5, 7).
За даними спадкової справи, заведеної Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області, після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його донька -ОСОБА_3, яка у передбачений законом 6-ти місячний строк звернулася із заявою про прийняття спадщини, та 18 грудня 2008 року їй було видане свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_2.
В силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За даними спадкової справи, на час смерті ОСОБА_4 разом із ним ніхто не проживав.
Згідно з ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
ОСОБА_5, яка як і позивачка не проживала разом із померлим, але в установлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, отже є такою яка прийняла спадщину.
Позивачка зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала, у встановлений законом строк для прийняття спадщини з відповідною заявою до нотаріальної контори не зверталася.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Проте позивачкою не надано суду доказів щодо поважності причин, з яких нею було пропущено строк для прийняття спадщини.
Посилаючись на проживання та її роботу з 2007 року по теперішній час в АР Крим, доказів про це вона не надала.
Згідно матеріалів справи, адресою для надіслання судових викликів вона вказала АДРЕСА_1, за якою її повідомлено судом про судове засідання по справі, з чого суд дійшов висновку про її проживання саме в м. Миколаєві.
Як зазначено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, поважними вважаються ті причини, які роблять вчасне звернення до нотаріальної контори неможливим або важким.
Так, судом встановлено, що позивачка на час смерті батька вже була повнолітньою, проживає в м. Миколаєві, відстань від якого до с.Коларівка Жовтневого району є незначною, перешкод у спілкуванні з батьком, в тому числі шляхом листування, та з'ясування про його смерть, не мала.
Оскільки належних доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, які могли бути пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій позивачкою не надано, то суд вважає необхідним у задоволенні її вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови «Про судову практику у справах про спадкування»№7 від 30.05.2008 року, відповідно до ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть буди, зокрема, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.
Оскільки судом не встановлено поважності причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, то в межах наданих суду доказів, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_3, також необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, відмовити в повному обсязі.
Арешт, накладений ухвалою суду від 09.08.2012 року № 2/1411/995/12 на житловий будинок АДРЕСА_2 -скасувати.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М.Семенова