Справа №1490/3477/12 27.09.2012 27.09.2012 27.09.2012
Справа № 22-ц /1490/2340/ 12 р. Головуючий у першій інстанції: Лузан Л.В.
Категорія 23 Доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.
27 вересня 2012 р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Козаченка В.І.
суддів: Царюк Л.М., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,
з участю: представника відповідача - Шаткова В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2012 р., за позовом
ОСОБА_4
до
фермерського господарства «Михайлівське» ( далі - ФГ «Михайлівське»)
про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною,
У березні 2012 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ФГ «Михайлівське» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною.
Позивачка зазначала, що у 2004 році вона уклала з ФГ «Михайлівське» договір оренди належної їй земельної ділянки площею 7, 73 га, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району строком на 5 років. Зазначений договір був зареєстрований 13 листопада 2006 р.
В подальшому вона дізналася про зареєстровану 29 червня 2011 р. у відділі Держкомзему додаткову угоду до договору оренди, якою дію цієї угоди продовжено ще на п'ять років.
Посилаючись на те, що зазначена угода укладена внаслідок обману з порушеннями вимог ст. 203 ЦК України, так як не відповідає її дійсному волевиявленню, оскільки вона не мала бажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки ще на 5 років.
В подальшому позивачка змінила підстави позову, вважаючи що додаткова угода має бути визнана недійсною з підстав невідповідності змісту додаткової угоди вимогам діючого законодавства.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2012 р. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неналежну оцінку доказів, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень ст. 638 ЦК, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.
Вважається, що правочин вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та підписано сторонами (ст. 207 ЦК).
При цьому, зміна договору, відповідно до приписів ст. 654 ЦК, має відбуватися у тій самій формі, що й змінюваний договір.
Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди землі здійснювалась на час укладення угоди відповідно до приписів Порядку державної реєстрації договорів оренди землі (затв. постановою Кабінету міністрів України №2073 від 25 грудня 1998 р.). Виконання цих застережень є обов'язковою умовою для визначення дійсного волевиявлення сторони договору, оскільки в разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 ЦК України, є недійсним, а відсутність державної реєстрації такої угоди дає підстави вважати, що договір не укладено.
Судом встановлено, що позивачка уклала з ФГ «Михайлівське» договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,73 га, який зареєстровано компетентним органом, відповідно до вимог діючого на час укладення угоди, законодавства.
Сторони погодились, що цей договір діє до 13 листопада 2011 р.
В судовому засіданні позивачка не спростовувала того факту, що 15 листопада 2009 р. вона підписала додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою передбачено підвищення мінімального розміру орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки землі з визначенням її грошового еквіваленту у розмірі 2085 грн. та продовження дії основного договору ще на п'ять років.
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання додаткової угоди недійсною, оскільки сторони в належній формі досягли згоди щодо зміни основного договору в частині підвищення мінімального розміру орендної плати та в частині строку його дії, домовившись про його продовження ще на один п'ятирічний термін.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для визнання угоди недійсною.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2012 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: