Справа №1490/2695/12 27.09.2012 27.09.2012 27.09.2012
Справа №22ц-1490/1853/12 Суддя першої інстанції Гречана С.І.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
27 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Шаманської Н.О., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,
за участю: представників відповідачки ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 р. за позовом публічного акціонерного товариства ,,УкрСиббанк" (далі - ПАТ ,,УкрСиббанк") до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості,
5 липня 2010 р. ПАТ ,,УкрСиббанк" звернулось у суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, укладеним між ними 26 серпня 2008 р., за яким банк надав відповідачці 24177 доларів США кредиту під 14% річних строком до 25 серпня 2015 р.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 р. позовні вимоги ПАТ ,,УкрСиббанк" задоволено. Ухвалено стягнути з відповідачки на користь позивача 23821,86 доларів США, що еквівалентно 188809 грн. 65 коп., заборгованості по вказаному кредитному договору, в тому числі в доларах США: 21802,93 - заборгованості за кредитом, 1646,66 - заборгованості за відсотками та 2950 грн. 55 коп. пені. Також вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2012 р. заява відповідачки про перегляд указаного судового рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неповне встановлення місцевим судом обставин справи, неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила заочне рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані докази й дійшов вірного висновку про необхідність покладення на відповідачку цивільної відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору.
Так, згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити відсотки (частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України). До того ж, ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу та умовами кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 9, 29 Постанови від 30 березня 2012 р. ,,Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", роз'яснив, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Передбачене ст. 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положень ст. 651 ЦК.
Пунктом 6.1 указаного кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом, відсотками та неустойки, якщо позичальник не виконав у строк своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту і відсотків або порушив графік погашення заборгованості за кредитом.
З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2008 р. позивач надав відповідачці 24177 доларів США кредиту під 14% річних строком до 25 серпня 2015 р.
Однак, починаючи з осені 2009 р., позичальниця перестала погашати кредит, внаслідок чого станом на 12 травня 2010 р. у неї виникла кредитна заборгованість у доларах США, а саме: 21802,93 - по кредиту та 1646,66 - по відсотках. Крім того, банк, на підставі п. 4.1 указаного кредитного договору, нарахував їй 327,27 долара США пені, що еквівалентно 2950 грн. 55 коп., за порушення порядку та строків повернення кредитних коштів.
На письмову вимогу банку від 18 вересня 2009 р. про погашення зазначеної заборгованості відповідачка позитивно не відреагувала.
Правильно встановивши, що позичальниця не виконала у строк своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту і відсотків, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з неї зазначеної заборгованості.
Сам по собі розгляд справи у відсутності відповідачки, в силу ст. ст. 309 - 311 ЦПК України (в редакції Закону від 7 липня 2010 р., який набрав чинності з 30 липня 2010 р.), не є підставою для скасування рішення місцевого суду, оскільки вона була повідомлена про розгляд справи в установленому порядку. До того ж обставини справи судом були встановлені правильно, а прийняте рішення відповідає нормам матеріального права. Доказів, які б спростували зазначені висновки місцевого суду апелянткою не надано.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться лише до неправомірності винесення місцевим судом заочного рішення і не містять аргументів, які б спростували висновки суду про цивільно-правову відповідальність відповідачки за неналежне виконання умов кредитного договору, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
< Текст >