Справа № 1490/3113/12 20.09.2012 20.09.2012 20.09.2012
Справа №22ц-1490/2115/12 Суддя першої інстанції Подзігун Г.В.
Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
20 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної Н.О., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2012 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
19 травня 2011 р. ОСОБА_2 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позивач вказував, що є власником автомобіля ,,TOYOTA LEXUS IS 200" реєстраційний № НОМЕР_1 (далі - автомобіль ,,LEXUS "), а відповідачу належить автомобіль ,,DAEWOO LANOS" з реєстраційним № НОМЕР_2 (далі - автомобіль ,,LANOS").
9 вересня 2010 р. у м. Миколаєві ОСОБА_3, керуючи вказаним автомобілем ,,LANOS" та проїжджаючи по вул. Московській нерегульоване перехрестя з головною вул. Нікольською, порушив положення Правил дорожнього руху України і допустив зіткнення з указаним автомобілем позивача, внаслідок чого обидва автомобілі були пошкоджені.
Оскільки цивільна відповідальність відповідача була застрахована акціонерним товариством ,,Страхова група ,,ТАСС", то 13 грудня 2010 р. це товариство виплатило позивачу 6319 грн. 60 коп. страхового відшкодування на відновлювальний ремонт його автомобіля.
Посилаючись на те, що вказане страхове відшкодування не покрило його реальних витрат на ремонт автомобіля ,,LEXUS, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 8123 грн. 40 коп. всіх витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля та 7200 грн. - на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2012 р. у задоволенні відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись до страхової компанії відповідача та отримавши страхове відшкодування, позивач вже обрав спосіб захисту порушеного права, а тому повинен вимагати відшкодування йому всієї матеріальної і моральної шкоди страховою компанією, а не відповідачем.
Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Так, ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з вимогами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Крім того, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Водночас, ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За приписами ч. 22.1 ст. 22 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 р. (з наступними змінами) (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї Постанови ,,Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 р. роз'яснив, що оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.
Отже, у разі якщо потерпілий пред'явив позов безпосередньо до винної особи, він може бути задоволений, оскільки особа, яка має нести цивільну відповідальність замість винного має право регресу до винної особи, тобто в даному випадку - до відповідача.
Право страховика на звернення до суду із регресним позовом до винної особи у справах, які витікають із указаного Закону, підтверджено постановою Верховного Суду України від 5 вересня 2012 р. у справі 6-74цс12.
Згідно частин 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З матеріалів справи вбачається, що позивачу належить указаний автомобіль ,,LEXUS", а відповідачу - зазначений автомобіль ,,LANOS".
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5248746 від 7 серпня 2010 р. ОСОБА_5 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ „Страхова група ,,ТАСС" на період з 7 серпня 2010 р. по 6 серпня 2011 р. з лімітом відповідальності страховика в розмірі 25500 грн.
9 вересня 2010 р. в м. Миколаєві на нерегульованому перехресті вулиць Московська і Нікольська (головна) з участю вказаних автомобілів сталась ДТП, у якій вони були пошкоджені. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2010 р. винним у вчинені цієї ДТП визнано ОСОБА_3 і його засуджено за ст. 124 КУпАП до 340 грн. штрафу.
ПАТ „Страхова група ,,ТАСС" 13 грудня 2010 р. виплатило позивачу 6319 грн. 60 коп. страхового відшкодування на майбутній відновлювальний ремонт його автомобіля, виходячи із автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 20 вересня 2010 р.
Проте із наданих позивачем чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів, витратної накладної та акта виконаних ремонтних робіт (а.с. 13-21) вбачається, що його дійсні витрати на проведення відновлювального ремонту автомобіля ,,LEXUS", здійснені в період з 22 вересня по 26 грудня 2010 р., становлять 14443 грн. Доказів, які б спростували розмір таких збитків, відповідач суду не надав.
Наведене свідчить про наявність у діях відповідача всіх складових, необхідні для притягнення його до цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди: збитки матеріального і морального характеру, спричинені позивачу, протиправне діяння відповідача, який їх завдав, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Однак, відмовляючи в позові, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані обставини справи, невірно витлумачив зміст та вимоги зазначених норм матеріального права, а тому помилково відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, хоча позивач довів, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому 8123 грн. 40 коп. різниці між фактичним розміром матеріальних збитків і страховою виплатою.
За таких обставин, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення вимог щодо відшкодування матеріальних збитків і часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди
Відповідно до ч. 3 ст. 23, ст. 1167 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з наступними змінами та доповненнями) ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Тому, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, враховуючи обставини справи, глибину і характер моральних страждань, завданих позивачу пошкодженням його майна, колегія суддів вважає, що 1000 грн. буде достатньою сатисфакцією для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є присудження з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат: 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 655 грн. 84 коп. (441,24 + 214,60) судового збору, а всього - 775 грн. 84 коп.
Керуючись статями 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2012 р. скасувати та ухвалите нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 8123 грн. 40 коп. на погашення матеріальних збитків, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 775 грн. 84 коп. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді:
< Текст >