Справа № 1405/547/12
Провадження №2/1405/295/12
Номер рядка звіту 45
25 вересня 2012 р. Братський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої Губанова В. М.,
при секретарі Тягнирядно І. Г.,
за участю представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі справу за заявою
ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про розподіл майна нажитого в період шлюбу
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розподіл майна нажитого в період шлюбу з ОСОБА_3, посилаючись на те, що 16 вересня 2011 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Рішенням Братського районного суду від 03 березня 2012 року визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку автомобіля. Відповідач повністю користується автомобілем і в добровільному порядку сплачувати кошти за Ѕ частку авто відмовляється, оскільки вона не користується ним. Тому позивачка вимушена була звернутися до суду про стягнення з відповідача суми за Ѕ частку автомобіля.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач , який про час та місце розгляду справи був повідомлений через засоби масової інформації, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши надані матеріали, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 16 вересня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. Рішенням Братського районного суду від 03 березня 2012 року визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку автомобіля. Відповідач повністю користується автомобілем і в добровільному порядку сплачувати кошти за Ѕ частку авто відмовляється.. Позивачка просить стягнути з відповідача суму за Ѕ частку автомобіля в розмірі 45 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дана обставина підтверджена рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2012 року.
Відповідно до ст.66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Згоди про добровільне користування автомобілем між сторонами не досягнуто.
Стаття 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст.69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Крім того відповідно до ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна спільно нажитого в період шлюбу.
Позивачка при подачі позову до суду не просила стягнути судовий збір з відповідача, тому розглянувши питання в судовому засіданні про розподіл судових витрат між сторонами, суд вважає за необхідне залишити судові витрати за позивачкою, не стягуючи їх з відповідача.
Керуючись ст.ст. 60, 209, 213, 215, 218, 256ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна спільно нажитого за період шлюбу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень, що становлять Ѕ частку автомобіля AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, 1999 року випуску, зареєстрованого на ОСОБА_3 шляхом реалізації його за допомогою державної виконавчої служби Братського районного управління юстиції Миколаївської області.
На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд, з подачею одночасно копії апеляційної скарги безпосередньо в апеляційний суд Миколаївської області.
Суддя Братського
районного суду Губанова В. М.,