Справа №1490/3203/12 04.10.2012 < Дата розгляду справи > 04.10.2012
Справа №22ц-1490/2171/12 Суддя першої інстанції Разумовська О.Г.
Категорія 30 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
4 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання Белеверя В.А.,
без участі осіб, які беруть участь у справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2012 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат і моральної шкоди,
5 грудня 2011 р. ОСОБА_2 подала в суд позов до ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат і моральної шкоди.
Зазначала, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2011 р. було частково задоволено позов ОСОБА_3 до неї про розірвання договору довічного утримання і визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 (далі - справа №2-507/2011). Однак, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10 травня 2011 р. указане рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вказаного позову ОСОБА_3
При розгляді зазначеної цивільної справи №2-507/2011 ОСОБА_2 сплатила 1095 грн. 25 коп. за проведення почеркознавчої експертизи. Однак, при ухваленні рішення судом ці витрати їй не були відшкодовані.
Крім того, на думку позивачки, пред'явленням до неї указаного позову та тривалим розглядом зазначеної справи №2-507/2011 відповідач завдав їй моральну шкоду, розмір якої вона визначила в 10000 грн.
Посилаючись на викладені обставини та ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь 1095 грн. 25 коп. судових витрат і 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення ним вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції належно оцінив надані докази й дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Так, ст. 79 ЦПК України визначені види судових витрат, зокрема, витрати пов'язані із проведенням експертиз (п. 4 ч. 3 ст. 79, ст. 86 ЦПК). Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до вимог, установлених ст. ст. 88, 89 ЦПК України. Крім того, суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його резолютивній частині (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України).
У разі невирішення судом питання про судові витрати суду, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи надано можливість ухвалити додаткове рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України).
Отже витрати, пов'язані з проведенням експертизи, понесені позивачкою у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді цивільної справи №2-507/2011, не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а тому не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався ст. 1167 ЦК України та роз'ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Встановивши, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів про заподіяння й відповідачем моральної шкоди, місцевий суд відмовив у задоволенні й цих позовних вимог.
Доводи апелянтки про те, що пред'явленням у суді безпідставної позовної вимоги відповідач заподіяв їй моральну шкоду, необґрунтовані, оскільки ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. ст. 3, 4 ЦПК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу, подавши про це позов.
Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2012 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
< Текст >