17 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2644/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів Лелікова Д.А., Вербич М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку (далі - УПФУ в місті Луцьку), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУДКСУ у Волинській області) про визнання протиправними дій УПФУ в місті Луцьку щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та стягнення з Державного бюджету України 2290,00 грн. помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.03.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири. Цей договір був засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 Покупку квартири ОСОБА_1 здійснив вперше. Під час укладання вищевказаного договору позивач сплатив 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від суми договору купівлі-продажу. Це підтверджується квитанцією № 55 від 22.03.2012 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було здійснено оплату в розмірі 2290,00 грн., призначення платежу - збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна. Проте, як стало відомо згодом, при здійсненні вищезазначеної операції збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачуватися не повинен був.
Так, згідно з підпунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які
придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій,
що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій
іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання
житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, оскільки позивач придбав житло вперше, тому грошові кошти в розмірі 2290,00 грн. були перераховані відповідно до квитанції № 55 від 22.03.2012 року ОСОБА_1 помилково.
Позивач звертався із заявою (претензією) про повернення помилково перерахованих коштів до УПФУ в місті Луцьку, яке листом від 18.07.2012 року надало відповідь, відповідно до якої Пенсійний фонд повернув би кошти у разі надання документу щодо права власності на нерухомість, виданого компетентним органом.
19.07.2012 року позивач звернувся із запитом про надання витягу з Державного реєстру правочинів, параметри пошуку - відомості про сторону правочину згідно ідентифікаційного номеру - НОМЕР_1 та прізвища, ім'я та по батькові - ОСОБА_1. Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів № 11593889 від 19.07.2012 року - ОСОБА_1 був набувачем лише за одним правочином - договором купівлі-продажу від 22.03.2012 року. Згідно із інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.07.2012 року, наданої КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», позивач набув на підставі договору купівлі-продажу право власності лише на одну квартиру. Таким чином, з поданих документів вбачається, що позивач укладав лише один договір купівлі-продажу квартири.
20.07.2012 року позивач повторно звернувся із заявою (претензією) про повернення помилково перерахованих коштів. Однак, листом від 03.08.2012 року № 5718/1007 УПФУ в місті Луцьку відмовило позивачу в поверненні коштів знову з підстави відсутності інформації щодо прав власності на нерухомість за період з 26.06.1997 року по 26.05.2004 року.
ОСОБА_1 вважає такі дії УПФУ в місті Луцьку протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, виходячи з наступного.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами. За таких обставин Пенсійний фонд України (в даному випадку УПФУ в місті Луцьку) зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору від 22.03.2012 року не вперше.
Позивач просить визнати протиправними дії УПФУ в місті Луцьку щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 2290,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 2290,00 грн.
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову № 6444/09-02 від 03.09.2012 року (а. с. 24) відповідач УПФУ в місті Луцьку адміністративний позов не визнало та надало пояснення такого змісту.
Пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
В спільному листі Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України за № 34-1712/1851 від 13.12.99 року зазначено, що для документального підтвердження пільг громадян щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування нотаріусом може бути прийнята довідка органу, який здійснює поліпшення житлових умов, що свідчить про перебування громадянина - покупця у черзі на поліпшення житлових умов.
Крім того, в листі Пенсійного фонду Україні за № 04/4238 від 02.06.2003 року зазначено, що лише у разі надання документу, виданого компетентним органом, який володіє інформацією щодо прав власності на нерухомість, орган Пенсійного фонду приймає рішення про звільнення від сплати зазначеного збору.
Враховуючи те, що позивач не надав УПФУ в місті Луцьку доказів про те, що він придбав житло вперше та підтвердження про перебування його у черзі на поліпшення житлових умов, тому йому правомірно відмовлено в задоволені заяви (претензії) щодо повернення перерахованих коштів. Таким чином, вимоги позивача, викладені в позові, та доводи в їх підтвердження є необґрунтованими, підстав для їх задоволення немає, в зв'язку з чим відповідач УПФУ в місті Луцьку просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.
Представник відповідача УПФУ в місті Луцьку в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача ГУДКСУ у Волинській області проти позову заперечила, пояснивши, що повернення коштів, помилково або надміру сплачених у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на підставі заяви платника та відповідного подання органу Пенсійного фонду України, проте таке подання до ГУДКСУ у Волинській області не надходило.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 22.03.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 63,4 кв. м., за ціною 229000,00 грн. (а. с. 13-14). При цьому, при укладені вказаного договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2290,00 грн. згідно з квитанцією № 55 від 22.03.2012 року (а. с. 15), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету, що підтверджується довідкою ГУДКСУ у Волинській області від 14.09.2012 року № 15-08/385-5957 (а. с. 42).
В подальшому позивач звертався до УПФУ в місті Луцьку із заявами (претензіями) від 16.07.2012 року (а. с. 6) та від 20.07.2012 року (а. с. 11) про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 2290,00 грн.
УПФУ в місті Луцьку листами від 18.07.2012 року № 5294/10-07 (а. с. 7) та від 03.08.2012 року № 5718/10-07 (а. с. 12) повідомило, що лише у разі надання документу, виданого компетентним органом, який би володів інформацією щодо прав власності на нерухомість за період з 26.06.1997 року по 26.05.2004 року, можливий розгляд питання щодо звільнення від сплати збору та повернення сплачених сум.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач УПФУ в місті Луцьку не довело правомірність оскаржуваних дій, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. На обов'язкове державне пенсійне страхування для вказаних платників збору встановлюються ставки збору на рівні 1 % від вартості нерухомого майна (пункт 10 статті 4 цього ж Закону ).
Відповідно до пунктів 15-1, 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (з наступними змінами та доповненнями), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, виходячи із змісту наведених положень чинного законодавства України, слід прийти до висновку, що фізичні особи не сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна (у томі числі, квартири) у разі, якщо вони придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або ж якщо придбавають житло вперше.
З пояснень позивача слідує, що він вперше придбав квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 22.03.2012 року, що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 11593889 від 19.07.2012 року (а. с. 9), інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» № 5153 23.07.2012 року (а. с. 10).
Всупереч вимогам частин першої, другої статті 71 КАС України, відповідачі не надали суду будь-яких доказів, які б спростували вказану обставину.
Відтак, слід прийти до висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2290,00 грн. з операції купівлі-продажу квартири (нотаріально посвідчений договір від 22.03.2012 року) позивачем сплачено помилково, а тому підлягає поверненню.
Згідно із пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за № 1000/7288 (з наступними змінами та доповненнями) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
На думку суду, всупереч вимогам зазначеного Порядку, відповідач УПФУ в місті Луцьку неправомірно відмовило позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2290,00 грн. з операції купівлі-продажу квартири.
Згідно із пунктом 16 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (з наступними змінами та доповненнями), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються в установленому порядку до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 9 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-VI (з наступними змінами та доповненнями) установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, з урахуванням наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, суд погоджується із обраним позивачем способом захисту його прав та приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними дій УПФУ в місті Луцьку щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 2290,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 2290,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 143,26 грн., сплачений згідно з квитанцією від 16.08.2012 року (а. с. 2).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 2290 гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 2290 гривень 00 копійок (дві тисячі двісті дев'яносто гривень нуль копійок).
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 143 гривні 26 копійок (сто сорок три гривні двадцять шість копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх