справа № 0670/5087/12
категорія 10.1
05 вересня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,
при секретарі - Янушевській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, третя особа : Житомирський ВРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області щодо стягнення з Позивача збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4622,49грн., сплачених 02.03.2012року при придбанні легкового автомобіля та державній реєстрації права власності на вказаний автомобіль. Як зазначено в позові, Позивач є набувачем автомобіля, а не його відчужувачем, а тому вважає, що відповідно до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не повинна була сплачувати зазначені кошти.
Позивач в судове засідання не прибула, направила суду клопотання про розгляд справи без її участі та про підтримання позову в повному обсязі.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області надала суду письмові заперечення проти позову в яких зазначила, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою КМ України № 1740. Вказаний збір Позивачем, на думку представника Відповідача, сплачено добровільно і без впливу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі та до Державного бюджету України, а не до Пенсійного Фонду України.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області в судовому засіданні проти позову заперечив і зазначив, що для повернення зазначених коштів до відповідного органу Казначейської служби не надходило жодних необхідних документів, а тому відсутні підстави для їх повернення Позивачу.
Враховуючи неявку в судове засідання Позивача та відсутність в потребі допиту свідків та експертів, відповідно до вимог ч.6 ст.128 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, регулюються правовими нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", що були чинні на день виникнення таких відносин.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачем 17.02.2012року було набуто право власності на автомобіль Hyundai Elantra. При проведенні державної реєстрації права власності на вказаний автомобіль Позивачем було сплачено до державного бюджету 4622,49грн. у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що становить 3% від вартості придбаного автомобіля.
При цьому, в позові не наведено жодних доказів в підтвердження того, що сплата 02.03.2012року Позивачем вказаних коштів була зумовлена виключно певними діями Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги в цій частині про протиправність дій Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі щодо стягнення з Позивача зазначених коштів є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, за приписами пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції станом на 02.03.2012року) такий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування підлягав сплаті юридичними та фізичними особами при відчуженні легкових автомобілів.
Загальновідомо, що відчуження права власності і набуття права власності не є тотожними правовими інститутами. Позивач при придбанні 17.02.2012року зазначеного автомобіля Hyundai Elantra мала статус набувача права власності а не його відчужувача, а тому не була зобов'язана сплачувати вказаний збір.
Платником зазначеного збору при відчуженні такого автомобіля в розумінні вимог пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції станом на 02.03.2012року) являвся виключно відчужувач такого автомобіля, тобто його бувший власник, від якого право власності на вказаний автомобіль переходило до Позивача.
Доводи представника Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі про те, що така сплата Позивачем зазначеного збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбання автомобіля зумовлена вимогами 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740 ( надалі - Порядок), судом не приймаються до уваги, так як не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Безспірно відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Зазначене свідчить про наявну суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання.
За приписами частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають правові норми саме Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції станом на 02.03.2012року).
Зазначене свідчить про безпідставну сплату Позивачем до Державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4622,49грн. з операції з відчуження автомобілів. В поверненні вказаних коштів в добровільному порядку Позивачу відмовлено. Таке порушене право Позивача підлягає судовому захисту.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету, прийнятих судами, визначений правовими нормами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845.
Як зазначено в п.16 даного Порядку, саме територіальні органи Казначейства, до яких відноситься Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області, Відповідач по даній справі, за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Таким чином, порушене право Позивача на повернення помилково сплачених 4622,49грн. у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції з відчуження автомобілів може бути поновлено лише шляхом стягнення з Державного бюджету через Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області помилково сплаченого такого збору. В розумінні вимог ст.11 КАС України при винесенні даного судового рішення суд виходить за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав Позивача, а тому вважає необхідним стягнути з Державного бюджету через Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 4622,49грн. помилково сплачених у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді 110,00грн. судового збору також підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,11,86,94,158 - 163, 167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково. Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області від 26 червня 2012 року щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4622,49грн. з операції з відчуження автомобілів протиправною.
Стягнути з Державного бюджету через Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4622,49грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді 110,00грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк