справа № 2а-6294/09/0670
категорія 2.19
13 серпня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,
при секретарі - Янушевській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський гранітний кар'єр"
до Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Сквирському районі Київської області, Треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення 70601,20грн.,-
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Коростишівський гранітний кар'єр" звернулося з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення 70601,20грн. Відповідно до Спеціального витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців правильна та повна назва Позивача - Публічне акціонерне товариство "Коростишівський гранітний кар'єр".
Протягом судового засідання Позивач неодноразово збільшував та уточнював свої позовні вимог, суть його позовних вимог зведена до :
- визнання протиправним призначення Управлінням Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10,., ОСОБА_12;
- визнання протиправним призначення Управлінням Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області пенсії ОСОБА_11;
- визнання протиправним призначення Управлінням Пенсійного фонду України в Сквирському районі Київської області пенсії ОСОБА_4;
- визнання безпідставними нарахування Відповідачами та стягнення з Позивача витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10,., ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_4;
- стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області 57566,56грн. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та безпідставно стягненої при цьому пені в сумі 12326,21грн.
За приписами ст.21 КАС України вказані вимог є пов'язаними між собою і підлягають розгляду Житомирським окружним адміністративним судом.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав уточнені та доповнені позовні вимоги в повному обсязі і зазначив, що визнає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 мають відповідний стаж роботи в умовах, що відповідають Списку-2 професій. Разом з тим, на думку представника Позивача, вказані особи відповідний спеціальний стаж роботи отримали ще до 01.01.1992року, а тому призначення їм пільгових пенсій повинно було проводитися відповідно до положень ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не відповідно до вимог ст.13 цього ж Закону. Такі незаконні дії Відповідачів призвели до виникнення у Позивача обов'язку відшкодовувати Відповідачам весь розмір виплачених пенсій та витрат на їх доставку.
Представники Відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області, проти позову заперечили і зазначили, що призначення пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10,., ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 проводилося за заявами вказаних осіб та виключно на підставі довідок Позивача про те, що саме на підприємстві Позивача вказані особи отримали відповідний спеціальний стаж для призначення пільгової пенсії. Таке призначення пенсій відбулося в терміни, що перевищує строки для звернення по суду, а тому, на думку представників Відповідача позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню за сплином строку позовної давності. Нарахування Позивачу сум для відшкодування витрат на виплату та доставку вказаним особам пенсій проводилося в повній відповідності до вимог чинного законодавства. Як зазначили представники Відповідача, Позивач не оскаржував ні розмір таких розрахунків ні розмір пені за несвоєчасну сплату таких коштів.
Крім того, як пояснили представники Відповідача, Позивач вказані кошти сплачував в добровільному порядку.
Представники Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Сквирському районі Київської області в судові засідання не прибули, направили суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Треті особи, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що пільгові пенсії їм були призначені відповідно до чинного законодавства при досягненні ними 55 річного віку та за наявності спеціального стажу, здобутого на підприємстві Позивача. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судові засідання не прибули, про дату, час і місце судових засідань були повідомлені належним чином. ОСОБА_7 направив суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, щодо призначення пільгових пенсій та відшкодування витрат на їх виплату та доставку, регулюються положеннями Закону України ""Про пенсійне забезпечення", що набрав чинності 01 січня 1992 року.
В судовому засіданні безспірно встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідно до положень зазначеного Закону України ""Про пенсійне забезпечення" були призначені пенсії :
- ОСОБА_1 з 01.09.2006року;
- ОСОБА_5 з 24.01.2009року;
- ОСОБА_9 з 26.09.2008року;
- ОСОБА_13 з 23.01.2007року;
- ОСОБА_7 з 27.06.2007року;
- ОСОБА_10 з 01.02.2008року;
- ОСОБА_12 з 01.06.2007року;
- ОСОБА_8 з 11.08.2008року;
- ОСОБА_3 з 05.09.2006року;
- ОСОБА_11 з 25.10.2005року;
- ОСОБА_4 з 15.07.2008року.
Всім зазначеним особам пенсія була призначена за віком, відповідно до вимог п. "б" ст.13 зазначеного Закону. Підставою для нарахування вказаним особам зазначених пенсій та визначення їх розміру були виключно довідки Позивача про наявність у вказаних осіб відповідного спеціального стажу як працівникам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Суть позовних вимог Позивача зведена виключно до того, що призначення вказаним особам пенсій, на думку Позивача, повинно проводитися виключно за правилами ст.100 Закону України ""Про пенсійне забезпечення". При цьому Позивач не оспорює розмір призначених пенсій та саме право зазначених осіб на такі пільгові пенсії.
Така позиція Позивача та його представника в суді не відповідає обставинам справи і не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, стала результатом безпідставного та довільного трактування положень Закону України ""Про пенсійне забезпечення" виходячи з наступного.
За приписами статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах, передбачених списками згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року N 1173, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до вимог, встановлених раніше діючим законодавством.
Вказаний Закон України "Про пенсійне забезпечення" набрав чинності 01 січня 1992 року, на його умовах та з цієї дати і розпочалось призначення пільгових пенсій.
За своєю суттю правовими нормами ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було лише збережено пільгове пенсійне забезпечення для осіб, які мали право на пенсію за попереднім законом. До набрання чинності Закону України "Про пенсійне забезпечення" пільгові пенсії призначалися у відповідності до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року.
Зазначена правова норма підтверджувала збереження пільгового пенсійного забезпечення для вказаних пенсіонерів, визнання державою пільгового стажу, який був набутий вказаними пенсіонерами до 01.01.1992року.
Як зазначено в ст. 7 цього ж Закону, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Крім того, судом враховується, що відповідно до ст. 64 цього ж Закону пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65 - 67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
За приписами п."б" ст. 13. пенсії за віком на пільгових умовах призначаються незалежно від місця останньої роботи , працівникам, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, за умови досягнення чоловіками 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
В ході дослідження в судовому засіданні пенсійних справ ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 безспірно встановлено, що станом на 01.01.1992року жоден із них не досяг 55 річного віку, не мав стажу роботи не менше 25 років, а з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, вказані особи не мали права на призначення зазначених пільгових пенсій станом на 01.01.1992року.
Позивач та його представник в суді допускають безпідставно довільне трактування правових норм ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вказані правові норми ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не регулювали і не регулюють відносини щодо порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій зазначеної категорії.
Більш того, в п. 2 Прикінцевих положень Закону не міститься норми про те, що момент призначення пенсії (чи набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку цих пенсій (чи момент набуття обов'язку підприємством по її відшкодуванню) є тотожними поняттями.
Така правова позиція зазначена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010року ( справа № К -53048/09).
Отже, витрати на виплату та доставку пенсій зазначеним особам, як особам, яким призначені пільгові пенсії після 01.01.1992 року хоча із врахуванням певного стажу, набутого до 01.01.1992року підлягають відшкодуванню за рахунок підприємств. При цьому розмір (відсотки) відшкодування залежав виключно від дати призначення такої пільгової пенсії, а не від формального часу отримання відповідного спеціального стажу. Про це прямо зазначалося в Інструкціях Пенсійного фонду, що приймалися на виконання Закону України від 5 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення", та діяли до звернення Позивача із зазначеним позовом.
Так, відповідно до положень п.7 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 1994 р. N 5-5, прямо зазначалося, що "підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах, покривають витрати на виплату пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, у таких розмірах:
- 50 відсотків по пенсіях, призначених у 1991 році;
- 60 відсотків по пенсіях, призначених у 1992 році;
- 70 відсотків по пенсіях, призначених у 1993 році;
- 80 відсотків по пенсіях, призначених у 1994 році;
- 90 відсотків по пенсіях, призначених у 1995 році;
- 100 відсотків по пенсіях, призначених у 1996 році.
Аналогічне правило відшкодування зазначених витрат на виплату та доставку таких пільгових пенсій було закріплено в п.4.11 аналогічної Інструкції, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 6 вересня 1996 р. N 11-1.
В п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, прямо зазначалося, що відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.4 цієї ж Інструкції розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплат та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів ПФУ.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Позивач безпідставно та помилково трактує вимоги ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" про те, що сам факт наявності спеціального стажу у бувшого працівника підприємства, набутого до 01.01.1992року, без досягнення працівником 55 річного віку та без наявності 25 річного загального стажу, звільняє підприємство від відшкодування 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку таких пільгових пенсій.
Призначення пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10,., ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 проведено на підставі звернень зазначених осіб, при досягненні ними 55 річного віку, за наявності 25 років загального стажу, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, із зазначеним позовом Позивач звернувся 07.09.2009року. За приписами ст.99 КАС України, в редакції на день звернення, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи був встановлений річний строк. Призначення пенсій зазначеним особам, окрім ОСОБА_5 і ОСОБА_9, відбулося в строки, що значно перевищує рік. Із клопотаннями про визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними, Позивач не звертався.
Відповідно до вимог ст.100 КАС України, що була чинна на день звернення до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник Відповідача в судовому засіданні наполягає на застосування зазначених вимог ст.100 КАС України.
Оскаржуючи призначення пенсій та розмір розрахунків витрат на їх виплату відносно всіх 11 перелічених осіб, Позивач вважає незаконними відшкодування таких витрат лише Управлінню Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області та лише в розмірі 57566,56грн. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та безпідставно стягненої при цьому пені в сумі 12326,21грн. Позовних вимог про повернення інших коштів, що були сплачені Відповідачам як відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій іншим 8 особам пенсіонерів, Позивачем не заявлялося.
В судовому засіданні встановлено, що розрахунок зазначених витрат здійснювався у повній відповідності до п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, починаючи з жовтня 2005року. Доказів оскарження в судовому чи адміністративному порядку зазначених розрахунків Позивачем суду не надано.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Коростишівський гранітний кар'єр" в повному обсязі із врахуванням уточнень та збільшень позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Публічного акціонерного товариства "Коростишівський гранітний кар'єр" відшкодуванню не підлягають.
Керуючись вимогами ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Коростишівський гранітний кар'єр" відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 17 серпня 2012 р.