17 грудня 2008 р.
№ 20/131-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юг-стекло"
на рішення
від
та на постанову
від
господарського суду Дніпропетровської області
24.07.2008
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
27.10.2008
у справі
№ 20/131-08
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекспорт"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юг-стекло"
про
стягнення 488 664,10 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача
Струк А.І.;
- відповідача
повідомлений, але не з'явився;
У червні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроекспорт" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило суд спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юг-стекло" (далі -відповідач) виконати умови укладеної між ними мирової угоди від 01.08.2008, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006 у справі № 20/114, стягнути з відповідача на користь позивача 488 664,10 грн., з яких: 268 116,10 грн. вартість вивезеної зі складу позивача склобанки в дерев'яних піддонах та гофрокартонних коробках; 84 073,00 грн. вартість недопоставленої продукції; 3 309,04 грн. вартість витрат на розвантажувально-вантажні роботи; 586,73 грн. вартість битої при транспортуванні склобанки; 3 503,00 грн. витрати по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (за мировою угодою у справі № 20/114); 114 588,90 грн. інфляційних втрат; 14 368,50 грн. 3% річних; покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, а саме: 4 971,10 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 у справі № 20/131-08 (суддя Пархоменко Н.В.) стягнуто з відповідача на користь позивача 359 706,70 грн. боргу за мировою угодою, 87 048,98 грн. інфляційних втрат, 14 358,70 грн. 3% річних, 4 611,14 грн. витрат по сплаті держмита та 111,34 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 у справі № 20/131-08 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. -головуючий суддя, судді Голяшкін О.В., Науменко І.М.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 -без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 20/131-08 судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права: ст. ст. 525, 526, 629, ч. 2 ст. 530 ЦК України, ст. ст. 4-2,4-3 ГПК України, неповне дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, а саме: пунктом 3 мирової угоди, укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006 у справі № 20/114, передбачено, що оплата вартості вивезеної склопродукції та упакування повинна здійснюватися боржником на розрахунковий рахунок кредитора по факту вивезення кожної партії товару протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі, зважаючи на те, що станом на сьогоднішній день акти приймання-передачі продукції не підписані, у відповідача не виникло обов'язку по здійсненню розрахунків.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судові рішення є такими, що відповідають даним вимогам, враховуючи таке.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено наступне:
- 10.08.2006 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/114 була затверджена мирова угода, укладена між ТОВ "Агроекспорт" (кредитор) та ТОВ "Торговий Дім "Юг-Стекло" (боржник);
- відповідно до пунктів 1, 2 мирової угоди боржник своїми силами та за свій рахунок в період з 01.09.2006 по 01.11.2006 зобов'язався вивезти зі складу кредитора поставлені раніше згідно з договором купівлі-продажу № 589 від 23.04.2004 склобанки 0,5 л в кількості 769 680 шт. в дерев'яних піддонах та гофрокартонних коробках, по яким у кредитора є претензії по якості, після чого боржник зобов'язаний повернути кредитору вартість вивезеного товару;
- у період з 06.10.2006 по 16.10.2006 вся вказана вище продукція і упакування на загальну суму 268 116,10 грн. отримані та вивезені повноважним представником боржника, який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей;
- пунктом 3 мирової угоди передбачено, що оплата вартості вивезеної склопродукції та упакування буде здійснюватися боржником на розрахунковий рахунок кредитора по факту вивезення кожної партії товару на протязі п'яти банківських днів, однак, боржник в порушення даного зобов'язання не повернув кредитору кошти за вивезену продукцію;
- відповідно до пунктів 4, 5 мирової угоди боржник зобов'язався також впродовж двох місяців після вивезення усієї продукції повернути кредитору вартість недопоставленої продукції у сумі 84 073 грн., вартість затрат на розвантажувально-вантажні роботи у сумі 3 309,04 грн., вартість битої при транспортуванні склобанки у сумі 586,73 грн., сплатити судові витрати за розгляд справи № 20/114;
- в порушення вимог ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідач (боржник) не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за мировою угодою, не здійснив з позивачем (кредитором) розрахунків за вивезену продукцію, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 359 706,70 грн.;
- крім того, місцевим господарським судом, з яким погодився апеляційний господарський суд, частково задоволено позовні вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат в розмірах 87048,98 грн. та 14 358,70 грн. відповідно, враховуючи зроблену судом перевірку правильності нарахування позивачем позовних вимог у цій частині.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, умовами мирової угоди, укладеної між сторонами та затвердженої судом, чітко передбачено строки здійснення розрахунків боржником - оплатити вартість вивезеної продукції по факту вивезення кожної партії товару впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції та впродовж двох місяців після вивезення усієї продукції, по якій у кредитора маються претензії по якості, повернути кредитору вартість недопоставленої продукції, вартість затрат на розвантажувально-вантажні роботи, вартість битої при транспортуванні склобанки.
З огляду на те, що під час розгляду даної справи судами попередніх судових інстанцій досліджувались докази на підтвердження того, що у період з 06.10.2006 по 16.10.2006 продукція на загальну суму 268 116,10 грн. була отримана та вивезена повноважним представником боржника (відповідача), який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, при цьому, відповідач даний факт не заперечує, відтак принципове значення при вирішенні питання настання строків розрахунків має саме факт отримання та вивезення відповідачем продукції, а не підписання акту приймання-передачі, який лише констатує (додатково підтверджує) даний факт.
За таких обставин, скаржник, посилаючись в касаційній скарзі на відсутність у нього обов'язку здійснити розрахунок за мировою угодою через відсутність підписаного між сторонами акту приймання-передачі продукції, не спростовуючи при цьому факт отримання та вивезення ним продукції, намагається ухилитись від виконання взятих на себе зобов'язань за досягнутою між сторонами угодою, що відповідно до приписів чинного законодавства є неприпустимим.
Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 у справі № 20/131-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юг-стекло" -без задоволення.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
О.А. ПОДОЛЯК