16 грудня 2008 р.
№ 2-13/8612-2008
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційні подання заступника військового прокурора Центрального регіону України та заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2008р.
у справі №2-13/8612-2008 господарського суду АР Крим
за позовом Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)
до відповідача Приватного підприємства "Алексия-ЮГЗ"
про спонукання до виконання певних дій
та за
зустрічним позовом Приватного підприємства "Алексия-ЮГЗ"
до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)
про визнання договору дійсним та визнання права власності
за участю представників:
Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) -не з'явилися;
ПП "Алексия-ЮГЗ" -не з'явилися;
ГПУ -Вігура С.К.
Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просило суд зобов'язати відповідача -Приватне підприємство "Алексия-ЮГЗ" виконати зобов'язання за інвестиційним договором №16/03-06/1КГс1 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) згідно розробленого та затвердженого в установленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, а саме визначені пп.6.2-6.5 вказаного договору.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами вищевказаного договору у встановлений таким договором строк (а.с.2-3).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем -ПП "Алексия-ЮГЗ" для спільного його розгляду з первісним подано зустрічний позов. У зустрічному позові відповідач просить:
- визнати дійсним договір від 29.03.2006р. №16/03-06/2КГс1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договору №16/03-06/1КГс1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський район, смт. Гореничі, вул. Столична, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого в установленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін;
- визнати за ПП "Алексия-ЮГЗ" право власності на нерухоме майно, що передано за умовами договору від 29.03.2006р. №16/03-06/2КГс1 та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Гореничі, вул. Столична , 1.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що:
- сторонами не дотримано нотаріальної форми договору №16/03-06/2КГс1 від 29.03.2006р., однак, фактично виконані його умови;
- у зв'язку з укладенням вищевказаного договору, ПП "Алексия-ЮГЗ" набуло право власності на передане йому за договором майно (а.с.23-32).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2008р. зустрічний позов прийнятий для спільного його розгляду з первісним (а.с.64).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2008р. у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено. Відповідно до рішення суду першої інстанції:
- визнано дійсним договір від 29.03.2006р. №16/03-06/2КГс1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №16/03-06/1КГс1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Гореничі, вул. Столична, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін;
- визнано за ПП "Алексия-ЮГЗ" право власності на нерухоме майно, яке розташовано по вул. Столичній, 1 в смт. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області (а.с.72-80).
Задовольняючи заявлені зустрічні позовні вимоги в частині визнання зазначеного договору дійсним, суд першої інстанції виходив з того, що:
- договір №16/03-06/2КГс1 містить елементи договору купівлі-продажу нерухомого майна і підлягає нотаріальному посвідченню;
- зазначений договір укладено повноважними особами, він відповідає їх справжній волі, його зміст не суперечить ст.628 ЦК України
Вимоги зустрічного позову в частині визнання права власності за відповідачем на спірне майно задоволені судом першої інстанції з огляду на те, що договір №16/03-06/1КГс1 від 29.03.2006р. є підставою для виникнення відповідного права у відповідача.
У задоволенні первісного позову відмовлено судом першої інстанції, оскільки договір №16/03-06/2КГс1 є підставою для припинення зобов'язань за інвестиційним договором №16/03-06/1КГс1.
25.11.2008р. ухвалою Вищого господарського суду України порушено касаційне провадження з касаційними поданнями заступника військового прокурора Центрального регіону України та заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення суду першої інстанції у даній справі (а.с.112-113).
При цьому, заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2008р. скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову, а заступник військового прокурора Центрального регіону України -вказане рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги касаційних подань мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.83-86, 93-101).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим таким, що підлягає частковому задоволенню, а вимоги касаційного подання заступника прокурора Центрального регіону України таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору за первісним позовом є обов'язок відповідача виконувати умови інвестиційного договору №16/03-06/1Кгс1 від 21.03.2006р.
Вирішуючи спір у справі в частині вимог первісного позову по суті, суд першої інстанції не з'ясував чи є особа, яка звернулась до суду з даним позовом, належним позивачем (особою, якій належить право вимоги).
Між тим, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову (враховуючи відсутність у господарського суду права на заміну неналежного позивача належним), незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Для встановлення відповідного питання, суд першої інстанції мав встановити осіб, які є сторонами договору №16/03-06/1КГс1 від 21.03.2006р., вимоги щодо виконання умов якого є предметом спору за первісного позову. Зазначений висновок ґрунтується на положення наступних норм матеріального права.
Так, в силу ч.1 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, згідно п.1 ч.2 зазначеної норми, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
При цьому, за змістом ч.2 ст.509 ЦК України, договір є підставою виникнення зобов'язання, яким, відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, особою, яка може заявити вимоги про виконання зобов'язань за договором №16/03-06/1КГс1 від 21.03.2006р., є сторона такого договору, яка виступає кредитором у відповідному зобов'язанні, а, отже, і має право вимагати від боржника виконання відповідного обов'язку.
Вирішуючи спір у справі по суті вимог первісного позову, суд першої інстанції встановив, що договір №16/03-06/1КГс1, укладений 21.03.2006р. між відповідачем у справі -ПП "Алексия -ЮГЗ" та державою України в особі органу, уповноваженого управляти майном, - Міністерства оборони України від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове).
Однак, встановивши факт укладення договору директором позивача від імені держави в особі Міністерства оборони України, суд першої інстанції належної оцінки такому факту не надав, у зв'язку з чим не можна вважати, що ним правильно встановлено коло осіб, які є сторонами у відповідному правовідношенні, а, отже, і встановлено особу, яка може заявляти відповідні вимоги (належним позивач).
З'ясовуючи відповідне питання, суд першої інстанції має враховувати також те, що, в силу ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Отже, за договором, укладеним від імені особи представником (за наявності у представника відповідних на те повноважень), набуває цивільних прав та обов'язків не сам представник, а особа, яку представляють, у зв'язку з чим, у разі порушення відповідних цивільних прав, вимагати їх поновлення може саме ця особа, яка і буде належним позивачем, незалежно від того, чи надано такою особою право на представництво її інтересів в суді будь-якій іншій особі. У цьому разі остання діє лише як представник сторони.
Крім того, відхиляючи заявлені позовні вимоги у цій справі, відповідач посилався на те, що між ним та позивачем укладено договір №16/03-06/2КГс2 від 29.03.2008р., відповідно до якого ним здійснено компенсацію вартості пайової участі іншої сторони договору, у зв'язку з чим дія інвестиційного договору №16/03-06/1КГс1 від 21.03.2006р., виконання зобов'язань за яким є предметом первісного позову, припинена.
Одночасно відповідач просив визнати договір №16/03-06/КГс1 від 29.03.2006р. дійсним та визнати за ним право власності на майно, яке передано відповідно до умов такого договору у власність.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказаний договір містить елементи купівлі -продажу.
Так, відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За спірним договором, здійснювався викуп відповідачем пайової участі іншої сторони у інвестиційному договорі від 21.03.2006р. №16/03-06/1КГс1 шляхом купівлі-продажу майна, зокрема, нерухомого, що вносилось в якості внеску у спільну діяльність.
В силу ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, законом встановлено форму такого договору - письмова нотаріально посвідчена.
Згідно п.1 ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
За змістом п.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому, відповідно до п.2 цієї норми, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже, для розгляду спору в частині дійсності зазначеного договору необхідно встановити чи виконані умови договору сторонами; встановити факт ухилення позивача (відповідача за зустрічним позовом) від нотаріального посвідчення такого договору.
Разом з тим, зазначені обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, судом першої інстанції не з'ясовані. Так, суд першої інстанції не дослідив чи виконав відповідач взяті на себе зобов'язання в частині здійснення оплати; чи ухилялась інша сторона від нотаріального посвідчення такого договору.
За змістом ч.1 ст.220 ЦК України, рішення суду про визнання договору дійсним прирівнюється до нотаріального посвідчення договору, враховуючи, що, згідно зазначеної норми, у разі прийняття рішення про визнання договору дійсним, наступне його нотаріальне посвідчення не вимагається.
Відповідно до ч.3 ст.209 ЦК України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього Кодексу.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі входять не лише факти виконання умов договору та ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, але й відповідність такого договору загальним вимогам, що встановлено ст.209 ЦК України.
Зокрема, суд першої інстанції мав з'ясувати статус майна, що відчужувалось за договором №16/03-06/2КГс1 від 29.03.2006р., що ним не встановлено, з урахуванням якого визначити, кому належить право на розпорядження зазначеним майном; з'ясувати повноваження осіб, які зазначений договір підписали, а також дослідити дотримання інших умов, необхідних для чинності правочину відповідно до ст.203 ЦК України.
Неповне з'ясування обставин справи, що підлягали встановленню, є порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.47, 38, 43 ГПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав та обов'язків сторін.
Зазначені порушення, допущені судами, не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, враховуючи встановлені ст.1117ГПК України межі перегляду справи у касаційній інстанції.
Враховуючи наведене, прийнятий судовий акт підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :.
1. Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково, а касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2008р. у справі №2-13/8612-2008 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.