09 грудня 2008 р.
№ 55/290-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ВАТ "Інститут Харківбудмпроект"
на рішення
від 01.08.07 господарського суду Харківської області
у справі
№ 55/290-07
за позовом
АТЗТ "Гея"
до
Харківської міської ради
про
визнання права власності
у справі взяли участь представники
позивача: Мазоренко В.Д., довір. від 01.09.08 б/н
відповідача: Гайдаренко Л.О., довір. від 10.12.07 №08-11/4203/2-07
ВАТ "Інститут Харківбудмпроект": Рисенко В.М.. довір. у справі
Рішенням господарського суду Харківської області від 01 серпня 2007 року позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ. "2Е-1" площею 6,8 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 186, - задоволені. Рішення мотивоване тим, що будівля побудована за власні кошти позивача у зв'язку з виробничою необхідністю для обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру на орендованій землі. Власник нерухомого майна має право на реєстрацію прав власності на це майно (суддя Н. Гребенюк).
З касаційною скаргою звернулося ВАТ "Інститут Харківбудмпроект", що не є стороною у справі, але вважає, що рішення суду зачіпає права та охоронювані законом інтереси. Скаржник є власником суміжної нежитлової будівлі, що частково розташована на орендованій АТЗТ "ГЕЯ" земельній ділянці площею 0,1792 га та на якій АТЗТ "ГЕЯ" здійснила самовільне будівництво нежитлової будівлі площею 6,8 кв.м. Земельна ділянка площею 0, 1792 га частково знаходиться в межах земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ВАТ "Інститут Харківбудмпроект", що підтверджується викопіюванням з чергового кадастрового плану і планом зовнішніх меж земельної ділянки АТЗТ "ГЕЯ". Фактично спірна будівля "2Е-1" площею 6,8 кв.м. самовільно побудована позивачем у межах земельної ділянки площею 1,1879 га по вул. Полтавський шлях, 188-А у м. Харкові, що знаходиться у користуванні ВАТ "Інститут Харківбудмпроект".
Суд не з'ясував всі обставини справи, неналежним чином дослідив докази на підтвердження позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до порушення прав скаржника, який не був залучений до розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і скаржника, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення -залишенню без змін.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що рішенням 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.04.2007 № 82/07 АТЗТ "ГЕЯ" видана в оренду земельна ділянка площею 20,8105 га, у тому числі ділянка № 2 площею 0,1792 га по вул. Полтавський шлях, 187 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд торговельно-культурного центру, що належить йому на праві приватної власності, та укладено договір оренди землі № 540767100042 від 23.07.2007.
На земельній ділянці площею 0,1792 га для власних потреб була побудована нежитлова будівля площею 6,8 кв.м. Оскільки позивач здійснив будівництво на земельній ділянці, що була йому передана в оренду, суд на підставі ст. 376 ЦК України визнав за ним право власності на самовільно збудоване нерухоме майно.
Колегія погоджується з висновками суду та відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на таке.
У відповідності до ст.107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав в обов'язків. Тобто, особи, які не є сторонами у справі (ст.21 ГПК України), та треті особи (ст.ст.26, 27 ГПК України) повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Крім того, в силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.
Твердження скаржника грунтуються на тому, що за наслідками надання в оренду АТЗТ "ГЕЯ" земельної ділянки № 2 площею 0, 1792 га за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 186 на підставі рішення Харківської міської ради від 25.04.10077, частина нежитлової будівлі літ. "В-1", власником якої є інститут, опинилась на цій земельній ділянці АТЗТ "ГЕЯ".
Спір про захист права власності позивача на будівлю не стосується прав і обов'язків інституту у спірних правовідносинах власності.
Порушення земельних прав інституту підлягають захисту нормами земельного права (ст. 120 ЗК України), а не нормами про право власності.
Спір про право користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно, може розглядатися лише в окремому позовному провадженні.
В оскаржуваному рішенні суду як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах, відсутня згадка про ВАТ "Інститут Харківбудмпроект".
Суд не приймає до розгляду доводи скаржника про неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки рішення не стосується прав і обов'язків інституту.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги щодо необхідності залучення до участі у справі ВАТ "Інститут Харківбудмпроект" є необгрунтованими.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України щодо застосування ст. 107 Господарського процесуального кодексу України (постанови від 30.01.2004 у справі № 1/50-03-1133; від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246; від 2.09.2008 у справі № 23/294).
З огляду на викладене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2007 у справі № 55/290-07 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Інститут Харківбудмпроект" -без задоволення.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді Є. Чернов
В. Цвігун