16 грудня 2008 р.
№ 12/373-07
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця,
на рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2007
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2008
зі справи № 12/373-07
за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі -Товариство)
до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -Відділення АМК), м. Вінниця,
про визнання недійсним та скасування рішення,
за участю представників сторін:
позивача - Каленського І.В.,
відповідача -Драпака Ю.П.,
Товариство в грудні 2007 року звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 22.05.2007 № 18-рш зі справи № 05-26.20.2.1/18-07 (далі -Рішення).
Рішенням названого суду від 26.12.2008 (суддя Кожухар М.С.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 (колегія суддів у складі: Іоннікова І.А. -головуючий суддя, судді Веденяпін О.А., Черепак Ю.К.), у позові відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано пропуском Товариством встановленого законом двомісячного строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Відділення АМК подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Таку ж правову позицію викладено в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями в справі встановлено, що:
- 22.05.2007 адміністративною колегією Відділення АМК прийнято Рішення (т. 1, а.с. 12), яким:
· визнано, що Товариство займає монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах Калинівського району з часткою 100 відсотків (пункт 1);
· визнано, що Товариство в особі Калинівського управління газового господарства вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон), у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню шляхом встановлення таких цін придбання товару (природного газу), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
· на Товариство за вчинення зазначеного порушення накладено штраф у сумі 10 000 грн. (пункт 3);
· Товариство зобов'язано усунути причини виникнення цього порушення і умови, що йому сприяють, а також вжити заходів, спрямованих на недопущення аналогічних порушень в подальшому (пункт 4);
- позивач одержав оспорюване Рішення 31.05.2007, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштової кореспонденції (т. 1, а.с. 44), а звернувся до суду з даним позовом 04.12.2007, тобто з пропуском двомісячного строку, встановленого статтею 60 Закону;
- до подання даної позовної заяви від 04.12.2007 № 07-15-2044 Товариство з метою оскарження Рішення двічі зверталося до господарського суду (з пропуском встановленого статтею 60 Закону двомісячного строку): вперше 29.10.2007 - ухвалою місцевого суду від 31.10.2007 позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України; вдруге 16.11.2007 - ухвалою суду першої інстанції від 21.11.2007 у прийнятті позовної заяви відмовлено з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України.
Причиною подання касаційної скарги є питання щодо правомірності відмови у відновленні процесуального строку оскарження Рішення.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.
Отже, зазначений строк є присікальним, і визначені згідно з статтею 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються.
Таку ж правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.2007 № 9/205-06-5910 та підпункті 6.2.4 пункту 6 чинної редакції роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".
Доводи скаржника щодо отримання ним копії Рішення лише 17.09.2007 та його своєчасного первісного оскарження 29.10.2007 не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги з огляду на: присікальний характер встановленого законом двомісячного строку для оскарження до суду Рішення; встановлений попередніми судовими інстанціями факт отримання відповідачем Рішення 31.05.2007; відсутність доказів скасування згаданих ухвал місцевого суду від 31.10.2007 (позовну заяву повернуто без розгляду) та від 21.11.2007 (у прийнятті позовної заяви відмовлено); судовий розгляд даної справи за позовною заявою від 04.12.2007, тобто з пропуском двомісячного строку оскарження, починаючи навіть з 17.09.2007 (коли, за твердженням Товариства, воно отримало копію Рішення).
Водночас доводи касаційної скарги щодо оцінки фактичних обставин справи (зокрема, поштового повідомлення про отримання Рішення 31.05.2007 та журналу реєстрації вхідної кореспонденції) не можуть бути підставою для задоволення вимог Товариства, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позов, який розглядається в даній справі, подано з пропуском визначеного частиною першою статті 60 Закону двомісячного строку оскарження Рішення органу Антимонопольного комітету України. Наведене унеможливлює вирішення господарським судом відповідного спору по суті через відсутність навіть ймовірності задоволення відповідних позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За приписами пункту 4 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 1115, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 зі справи № 12/373-07 скасувати.
2. Провадження у справі № 12/373-07 припинити.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов