18 грудня 2008 р.
№ 43/180
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Мамонтової О.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "ТРАНС-АВТО 2000"
на постанову
та
на рішення
Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року
господарського суду м. Києва від 28.03.2008 року
у справі господарського суду
м. Києва
за позовом
ТОВ "МС ОЙЛ КАРД"
до
ТОВ "ТРАНС-АВТО 2000"
про
стягнення 38408,88 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Клименко А.П.,
- відповідача:
не з'явився,
У лютому 2008 року ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "ТРАНС-АВТО 2000" про стягнення 29092,74 грн. основного боргу, 2415,53 грн. пені, 2707,18 грн. процентів, 4193,43 грн. збитків від інфляції.
У березні 2008 року ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" подало заяву про уточнення позовних вимог, якою просило суд стягнути з відповідача 3115,34 пені, 3017,87 процентів, 5790,61 грн. збитків від інфляції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.03.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТРАНС-АВТО 2000" на користь ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" 3115,34 грн. пені, 3017,87 грн. 18% річних, 5790,61 грн. інфляційних нарахувань, 384,09 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 29092,74 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року рішення місцевого господарського суду від 28.03.2008 року залишено без змін, а апеляційну скарг -без задоволення.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ "ТРАНС-АВТО 2000" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2008 року в частині стягнення з відповідача 3115,34 грн. пені, 3017,87 грн. 18% річних, 5790,61 грн. інфляційних нарахувань, 384,09 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати, в скасованій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині судові рішення з даної справи залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2007 року між ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" (постачальник) та ТОВ "ТРАНС-АВТО 2000" (покупець) було укладено договір №5349-ПКЛ поставки нафтопродуктів з використанням пластикових смарт -карт на АЗС системи безготівкових розрахунків "МАС ОЙЛ КАРД", відповідно до якого постачальник зобов"язується постачати покупцю товар та/або послуги, а покупець зобов"язується прийняти товар та/або послуги і оплатити їх на умовах даного договору.
Згідно з п.3.4 договору, товар вважається переданим покупцю у момент вибірки товару у відповідній кількості за даними чека терміналу постачальника. Дата отримання товару покупцем та його кількість вказується у видаткових накладних, що виписуються постачальником.
Пунктом 4.4 договору сторони узгодили порядок розрахунків за отриманий товар та /або послуги, відповідно до якого покупець у випадку отримання товару та /або послуг без попередньої оплати сплачує одержану кількість товару та/або послуг протягом двох банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури та/або підписання сторонами видаткової накладної на відпуск партії товару.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач передав відповідачу за видатковим накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін, товар на загальну суму 83114,44 грн.
В порушення п.4.4 договору, тобто порядку розрахунків за поставлений товар, відповідач лише частково, в сумі 54021,70 грн., оплатив вартість товару, в наслідок чого перед позивачем у нього виникла заборгованість, яка на момент подання позову становила 29092,74 грн.
Враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем була сплачена зазначена сума заборгованості, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження в частині стягнення 29092,74 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 6.4.,6.5 укладеного договору сторони встановили, що у випадку порушення строків, передбаченим п.4.4. договору, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов"язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ, яка нараховується від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та 18% річних.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач на момент подання позову належним чином не виконав свої грошові зобов"язання за договором поставки, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 3115,34 грн. пені, 3017,87 грн. 18% річних, 5790,61 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2008 року у справі № 43/180 залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді О. Мамонтова
М. Черкащенко